Здійснено комплексне приватноправове дослідження охорони та захисту прав стосовно торгівельних марок (ТМ) у міжнародному приватному праві, а також можливості та напрямок імплементації передового досвіду іноземних держав у законодавство України. На науковому рівні стверджується, що предмет міжнародного приватного права за основними ознаками збігається з предметом цивільного права, який сприяє універсилізації правового регулювання цих відносин. Зауважено, що право інтелектуальної власності формувалося як самодостатній інститут цивільного права та як частина міжнародного приватного права. Установлено, що ТМ слугують інтересам бізнесу, реалізації товарів і послуг на внутрішньому та зовнішньому ринках, є невід'ємним атрибутом ринкової економіки. Це сприяє захисту інтересів виробника та споживача. Обгрунтовано доцільність терміна "торгівельна марка" для застосування в законодавстві. Констатовано, що міжнародно-правове регулювання прав щодо ТМ є відправним для уніфікації охорони даних прав в усьому світі. Право стосовно захисту розглянуто як самостійне право - правову можливість носія порушеного цивільного права на власні дії чи звернення за таким захистом з метою поновлення порушених прав, припинення відповідного порушення та відшкодування завданих ним збитків. З урахуванням позитивного досвіду роботи органів зарубіжних держав наведено пропозиції щодо розширення повноважень Апеляційної палати Державного департаменту інтелектуальної власності; про утворення спеціалізованих патентних судів, до компетенції яких запропоновано віднести розгляд усіх спорів у сфері інтелектуальної власності; розробки та прийняття

Висвітлено загальні положення про право інтелектуальної власності. Роглянуто систему правової охорони та захисту прав інтелектуальної власності. Наведено загальні положення про авторське право, охарактеризовано об'єкти та суб'єкти авторського права й їх права. Визначено суміжні права та проаналізовано колективне управління авторськими та суміжними правами. Приділено увагу правам інтелектуальної власності на винаходи, корисні моделі, промислові зразки; торгівельну марку; комерційне найменування; географічне зазначення та нетрадиційні об'єкти. Висвітлено правове регулювання використання засобів індивідуалізації в доменних іменах. Розглянуто систему договорів щодо розпорядження майновими правами на об'єкти інтелектуальної власності. Викладено правові основи захисту досліджуваних прав. Визначено комерціалізацію об'єктів цього права.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х933.5

Рубрики:

Товарні знаки та фірмові знаки. Промислові зразки

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено питання удосконалення правових засобів державної інноваційної політики в умовах підписання Угоди про асоціацію з ЄС та проведення в Україні економіко-правових реформ. Розглянуто стан та правові проблеми в інноваційній сфері та правовий механізм функціонування інновацій в Україні. Окреслено напрями вдосконалення господарської компетенції державних органів влади, наукових установ в інноваційній сфері. Акцентовано увагу на стимулюванні промислових та транспортних підприємств до впровадження інновацій. Запропоновано шляхи вдосконалення законодавчого забезпечення інноваційної політики держави.

Викладено загальні положення про право інтелектуальної власності (ІВ) та систему його охорони. Всебічно розглянуто право ІВ на засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів та послуг. Розкрито можливості розпоряджання правами ІВ як форми комерціалізації прав. Висвітлено правові снови захисту прав ІВ, а також відповідальності за порушення прав. Подано перелік нормативно-правових актів та узагальнень судової практики з питань ІВ, перелік навчальної та навчально-методичної літератури, рекомендованої для ознайомлення під час вивчення курсу. Наведено питання для перевірки знань з курсу, а також глосарій, що розкриває зміст основних категорій права ІВ.

Висвітлено загальні засади права інтелектуальної власності (ІВ), визначено роль ІВ у соціально-економічному розвитку суспільства та держави. Увагу приділено основним принципам і джерелам правового регулювання відносин, пов'язаних із засвідченням прав на об'єкти ІВ, реалізацією та захистом особистих немайнових і майнових прав суб'єктів права ІВ. Розглянуто положення чинного законодавства України, міжнародних і регіональних стандартів правової охорони ІВ, а також доктринальні підходи вчених-правників до окремих проблем права ІВ та особливості тактики тлумачення і застосування законодавства в цій сфері. Наведено загальну характеристику створення та функціонування електронних бібліотек України.

Розглянуто в теоретичному і практичному аспекті положення Господарського кодексу України і спеціального господарського законодавства України. Особливу увагу приділено питанням становлення господарського права як самостійної галузі права, методам державного впливу на економіку, правовому статусу суб'єктів господарювання. Окреслено особливості специфіки інститутів господарського права в порівнянні із загальноцивільним регулюванням. Зазначено, що економічні та правові перетворення в незалежній Україні висунули на перший план питання належного правового забезпечення економічних процесів, що відбуваються в умовах розвитку багатоукладної економіки, всесвітньої глобалізації і залучення України до світових економічних процесів. Всебічно та науково обгрунтовано переосмислення стану та перспектив правового забезпечення сфери господарювання країни.

Проаналізовано ключові тенденції реформування цивільного судочинства в CША та державах - членах ЄС упродовж XXI ст. Досліджено поступове поширення застосування спрощених процедур судового розгляду та медіації.

Проаналізовано іноземний досвід імплементації Конвенції ООН про міжнародні угоди щодо вирішення спорів за результатами медіації, зроблено висновки про можливий вплив Конвенції на національні правові системи та розвиток медіаційної діяльності в державах, що ратифікують Конвенцію.

Проаналізовано можливі напрями розв'язання проблеми правової невизначеності щодо норм професійної етики медіаторів у рамках реалізації положень Конвенції ООН щодо приведення у виконання угод про вирішення спорів за результатами медіації. Визнано доцільність розробки та прийняття Кодексу оприлюднення для медіаторів.