Розглядаються історико-правові аспекти становлення радянської влади в Україні в 1917-1922 рр., проблеми її легітимності. Аналізується, ким і коли була встановлена радянська влада в Україні, обгрунтовується зв'язок між більшовицьким переворотом у Росії і знищенням української державності, розкривається історія процесу створення на анексованій території радянської державності в Україні в грудні 1917 р. та її відновлення в грудні 1918 р. і січні 1920 р.

Комплексно досліджуються політико-правові аспекти легітимності утворення Тимчасового робітничо-селянського уряду України та діяльності більшовиків Росії в Україні в 1918-1920 рр. на матеріалах архівних документів і періодики того часу. Аналізується, ким і коли був створений Тимчасовий робітничо-селянський уряд України, розкривається історія процесу створення на анексованій території радянської державності в Україні та діяльність більшовиків. Висвітлюються методи і прийоми, якими була встановлена радянська влада в Україні, а також розглядаються особливості української національної революції.

На основі вивчення архівних та опублікованих документів і матеріалів комплексно розглядаються політико-правові аспекти встановлення радянської влади в Україні в грудні 1917 - квітні 1918 рр., проблеми її легітимності. Аналізується ким і коли була встановлена радянська влада в Україні, обгрунтовується взаємозв'язок між більшовицьким переворотом у Росії і знищенням української державності. Розкривається історія процесу створення на анексованій території радянської державності в Україні в грудні 1917 р.

На підставі узагальнення українських і польських архівних історичних джерел проаналізовано здобутки вітчизняної історіографії у вивченні проблеми польсько-українських відносин. Показано роль польського й українського чинників у питанні реформування виборчого законодавства в Австро-Угорщині на межі ХІХ - ХХ ст., охарактеризовано проекти реформування системи виборів Австрії та Галицького сейму. Висвітлено протиборство польських і українських політичних сил у процесі здійснення виборчих реформ. Визначено комплекс політичних дивидентів населення Галичини у результаті проведення виборчих реформ в Австрії. Описано особливості політичної кризи 1913 р. у Галичині. Увагу приділено польсько-українському протистоянню.

На основе обобщения украинских и польских архивных исторических источников проанализированы достижения отечественной историографии при изучении проблемы украинско-польских отношений. Показано роль польского и украинского факторов в вопросе реформирования избирательного законодательства в Австро-Венгрии на рубеже ХІХ - ХХ вв., охарактеризованы проекты реформирования системы выборов Австрии и Галицкого сейма. Освещено противоборство польских и украинских политических сил при осуществлении избирательных реформ. Определен комплекс политических дивидентов населения Галиции при проведении избирательных реформ в Австрии. Описаны особенности политического кризиса 1913 г. в Галиции. Внимание уделено польско-украинскому противостоянию.

Здійснено комплексне вивчення правових засад формування та розвитку інституту градоначальництва на Півдні Російської імперії в XIX - на початку XX ст. Сформульовано поняття градоначальництва як правового інституту, охарактеризовано місце та роль градоначальника у системі державного управління Російської імперії. Досліджено соціально-політичні чинники утворення градоначальств, організаційно-правові засади функціонування градоначальників. Проаналізовано специфіку компетенції градоначальника в її видозмінах протягом XIX - початку XX ст. Висвітлено характер його взаємовідносин з центральними органами влади, інститутом генерал-губернатора, органами місцевого самоврядування. Розглянуто питання стосовно законодавчих ініціатив градоначальників, особливостей функціонування градоначальництва в Одеському, Феодосійському, Керч-Єнікальському, Ізмаїльському, Севастопольському, Миколаївському градоначальствах.

На підставі дослідження українських та польських архівних історичних джерел проаналізовано, систематизовано та розширено здобутки вітчизняної історіографії у вивченні проблеми польсько-українських відносин. З'ясовано роль польського та українського чинників у питанні реформування виборчого законодавства в Австро-Угорщині на межі XIX - XX ст. Проведено аналіз проектів реформування системи виборів до парламенту Австрії та Галицького сейму. Висвітлено протиборство польських та українських політичних сил у процесі здійснення виборчих реформ. Визначено комплекс політичних дивідендів населення Галичини в результаті проведення виборчих реформ в Австрії. Встановлено особливості політичної кризи 1913 р. в Галичині та польсько-українського протистояння.

Сформульовано поняття градоначальництва як правового інституту, охарактеризовано місце та роль градоначальника в системі державного управління Російської імперії. Досліджено соціально-політичні чинники утворення градоначальств, організаційно-правові засади функціонування градоначальників. Проаналізовано специфіку компетенції градоначальника у її видозмінах протягом XIX - початку XX ст., відображено характер його взаємовідносин із центральними органами влади, інститутом генерал-губернатора, органами місцевого самоврядування, законодавчі ініціативи градоначальників, особливості функціонування градоначальництва в Одеському, Таганрозькому, Феодосійському, Керч-Єнікальському, Ізмаїльському, Севастопольському, Миколаївському, Ялтинському градоначальствах.

Розглянуто зовнішньополітичні аспекти процесів електоральної та референдної легітимації влади в державах пострадянського простору за період незалежності 1991 - 2010 рр. Розкрито зміст, охаратеризовано суб'єкти, об'єкти, механізми, особливості, етапи легітимації влади під час виборів (президентів, парламентів, органів місцевого самоврядування) і референдумів. Обгрунтовано роль спостереження міжнародних організацій у реалізації зовнішньополітичної доктрини, наведено визначення векторів співробітництва й інтеграції. Досліджено формування та функціонування окремих систем РЄ, ОБСЄ, СНД як регіональних підсистем сучасних міжнародних відносин.

Проаналізовано стан наукової розробки проблеми інституту градоначальництва та її джерельну базу. Виявлено та охарактеризовано історичні передумови та політико-правові чинники створення такого інституту на півдні Російської імперії. З'ясовано основні етапи розвитку інституту градоначальництва в системі державної влади імерії впродовж ХІХ - початку ХХ ст., визначальні риси, роль та місце у забезпеченні правопорядку в регіоні. Визначено причини запровадження градоначальницької форми врядування в Одеському, Таганрозькому, Феодосійському, Керч-Єнікальському, Ізмаїльському, Севастопольському, Миколаївському та Ялтинському градоначальствах, особливості їх функціонування та вплив на розвиток регіону. Окреслено обсяг владних повноважень градоначальника, простежено їх розвиток на різних етапах історії градоначальництва у контексті загальнодержавних вимог та регіональних ознак. Наведено правові основи розвитку інституту градоначальництва, його специфічні форми й напрями в діяльності канцелярій окремих градоначальств. Встановлено відповідність правозастосовної діяльності градоначальників на півдні України завданням, покладеним царством, а також потребам суспільства.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х809(4УКР)526 + Ф3(4УКР)68

Рубрики:

Державне право окремих країн

Внутрішнє становище. Внутрішня політика

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто аксіологічні аспекти правової культури. Особливу увагу зосереджено на понятті правової культури, співвідношенні правової культури з правовою системою, правовою реальністю та правом, на аксіологічному трактуванні правової культури; наведено погляди науковців, розглянуто переваги та недоліки ціннісного виміру правової культури.

З'ясовано теоретико-прикладні аспекти кримінально-правової характеристики посередництва у наданні та (або) одержанні неправомірної вигоди. Досліджено поняття посередництва у підкупі. Виокремлено наукові підходи до розуміння посередництва у підкупі. Визначено співвідношення посередництва у підкупі з інститутом співучасті у вчиненні злочину. Обгрунтовано доцільність доповнення Кримінального кодексу (КК) України статтею "Посередництво у підкупі". Доведено доцільність кваліфікації за пропонованою статтею всіх видів посередництва у підкупі (фізичного та інтелектуального). Аргументовано необхідність установлення в окремій статті Особливої частини КК України кримінальної відповідальності за посередництво у підкупі у широкому розумінні (посередництво, яке охоплюється інститутом співучасті та посередництво, яке ним не охоплюється). Проаналізовано об'єктивні та суб'єктивні ознаки "посередництва у підкупі". На підставі одержаних за результатами дослідження висновків підготовлено пропозиції щодо удосконалення КК України.

Розглянуто основні етапи становлення доктрини мультикультуралізму. Увагу зосереджено на еволюції теорії мультикультуралізму залежно від часових і політичних умов і вимог соціуму. Розглянуто вплив теорій лібералізації та комунітаризму, "побудови нації" та "диференційованого громадянства" на становлення теорії мультикультуралізму; наведено погляди науковців, проаналізовано їх вплив на сучасний мультикультуралізм.

Досліджено правовий мультикультуралізм, його поняття, типологію, принципи та функції у контексті філософсько-правових поглядів. Обґрунтовано основні ознаки правового мультикультуралізму, головні тенденції розвитку правових культур. Удосконалено наукові дослідження з питань філософсько-правового бачення мультикультуралізму та його аксіологічного виміру. Розвинуто положення щодо основоположних ідеї правового мультикультуралізму у контексті науки філософії права. Відзначено існування різноманітних підходів до трактування мультикультуралізму, розмежовано співвідношення понять мульти-, полі- та багатокультурності, констатовано, що активізація розвитку теорії мультикультуралізму припадає на основні соціополітичні і економічні етапи прогресу суспільства. На підставі проведеної концептуальної характеристики правового мультикультуралізму наведено авторське визначення поняття як теорії, яка спрямована на визнання існування в межах певного відкритого суспільного прошарку культурно відмінних груп, дії яких спрямовані на збереження та розвиток своєї самобутності та, водночас, дотримання у міжкультурних відносинах принципів рівності, толерантності, взаємоповаги і людиноцентризму. Проаналізовано роль права та суспільної моралі у контексті правового мультикультуралізму. Доведено, що на розвиток правового мультикультуралізму великий вплив мали ідейно-світоглядні принципи римського права в поєднанні з набутками античності: так, принцип космополітизму на перший план висуває інтереси і цінності людини, а не держави; право скомпонувало у собі справедливістю з моральними установками, які разом визначили людину як частину нової культури та самостійного індивіда з невід'ємними правами та здатністю до контролю й регуляції поведінки; індивідуалізм посприяв наділенню особи можливості до здійснення контролю за власним становищем у соціумі та відстоювання стратифікаційних позицій; мультикультурність продемонструвала можливість об'єднання процесів впливу та проникнення правових феноменів з однієї культури в іншу, при цьому зберігаючи їх унікальність. Розглядаючи види правових культур, проаналізовано їх сучасне втілення та зазначено, що сьогодні можна виокремити чотири основних фактори їх розвитку та подальшої практичної реалізації, зокрема: 1) визнання важливості постійного внутрішнього оновлення традицій правової думки; 2) заохочення історичної пам'яті стосовно правових традицій та правових культур; 3) схвалення внутрішніх розбіжностей та розуміння важливості проникнення правових культур; 4) актуалізація ціннісних орієнтирів правових культур. У контексті правового мультикультуралізму з'ясовано, що проблема людини та її духовності є спричинені осмисленням екзистенційності впродовж різних епох, тому для кращого втілення філософсько-правової теорії мультикультуралізму важливим є максимальне втілення людиноцентричних світоглядних поглядів на основі самобутньої, стійкої правової нації.

Увагу акцентовано на етапах формування та сучасних тенденціях політики управління зовнішнім державним боргом України; дослідженні фіскальних функцій податку на доходи фізичних осіб; визначенні джерел фінансування об'єднаних територіальних громад в Україні; виявленні особливостей моніторингу у сфері публічних закупівель; узагальненні реалій функціонування пенсійної системи України. Проаналізовано передумови фінансово-економічної безпеки вітчизняних підприємств; проблеми та перспективи фінансового забезпечення інвестиційної діяльності аграрних підприємств України; методи управління конкурентоспроможністю підприємства в сучасних умовах господарювання. Досліджено сучасні методи управління банківською системою України; фінансову безпеку банківської системи України як необхідну складову розвитку фінансового сектору; вплив діджиталізації ринку фінансових послуг на кредитну поведінку домогосподарств; страхування як елемент фінансово-економічної системи безпеки продовольчого ринку.

Проаналізовано роль і місце в історії філософсько-правової думки написаного 200 років тому видатного твору - "Філософії права" німецького мислителя Г. В. Ф. Гегеля. Цю книгу вважають однією із найглибших та актуальних праць філософа, у якій Г. В. Ф. Гегель, творчо базуючись на розроблених ним діалектико-філософському методі та методології, досліджує складні процеси в соціально-політичному, правовому, економічному, морально-психологічному та релігійному житті громадянського суспільства та держави. "Філософія права" Г. В. Ф. Гегеля - це складна, комплексна, надзвичайно насичена численними ідеями та фактами праця, яка охоплює складну діалектику розвитку та функціонування суспільства та держави. Центральне місце в ній німецький філософ відводить політичній системі, особливо державі, а також громадянському суспільству, діалектиці взаємовідносин усіх соціальних структур у політико-правовій системі суспільства, ролі та місцю держави в захисті прав і свобод громадян. Увесь твір пронизаний думкою, що сутність і цінність права повинні бути тісно пов'язаними зі свободою. Істотне місце в роботі займає проблема взаємозв'язку та взаємовідносин держави й особистості, ролі сім'ї та релігії у формуванні правової свідомості й відповідальності всіх членів громадського суспільства, їх готовності добросовісно виконувати свої обов'язки та приписи права, зі зброєю в руках захищати безпеку та суверенітет своєї держави. Філософ зробив висновок, що прогресивний розвиток держави, прав і свобод громадян можливий тільки за умови суворого дотримання законності, справедливості та морально-християнських настанов. І у наш час ці та інші ідеї, які сформулював німецький мислитель, надзвичайно актуальні для України, яка у важких соціально-економічних, політичних, морально-психологічних умовах змушена вести боротьбу за свою незалежність і суверенітет. "Філософія права" - це твір, який увійшов у золоту скарбницю світової філософсько-правової думки.