Автор, відхиляючи ідеї К.Маркса, З.Фрейда, логічного позитивізму та політичного егалітаризму, демонструє шкідливість і хибність наївного застосування наукових методів у культурі та освіті, що призвело не до панування розуму та культури, а до омани. Розглянуто основні концепції, необхідні для критичного аналізу найпоширеніших теорій справедливості та умов, яким має задовольняти конституція для забезпечення індивідуальної свободи.

Всебічно проаналізовано ключові принципи політичного устрою вільного суспільства. Критично досліджено теорії утилітаризму та правового позитивізму, обгрунтовано оманливість і шкідливість поняття "соціальна справедливість" за ринкового ладу, а також розглянуто механізм ринкової економіки.

На підставі відхилення ідей К.Маркса, З.Фрейда, логічного позитивізму та політичного егалітаризму продемонстровано шкідливість та хибність застосування наукових методів у культурі та освіті. Показано, яку небезпеку становлять для демократичного ідеалу сплутування егалітаризму з демократією, хибні припущення про можливість існування моральних норм без моральної дисципліни та нехтування традиціями в планах перебудови суспільства.

Комплексно досліджено проблеми договору страхування майна фізичних осіб. На підставі чинного законодавства та праць учених висвітлено розвиток і виникнення даного договору, його юридичну характеристику, питання виконання та припинення договору страхування майна фізичних осіб. Виокремлено даний договір від подібних юридичних явищ, наведено його визначення та класифіковано за видами залежно від порядку встановлення страхової суми (системи страхового забезпечення): неповного майнового страхування; комбінованого страхування; системи першого ризику; системи межового відшкодування. Увагу приділено розгляду поняття та юридичної характеристики договору страхування майна фізичних осіб. Досліджено зміст і форму такого договору, порядок його укладання. Вивчено підстави та порядок припинення договору страхування майна фізичних осіб. Розроблено конкретні пропозиції та практичні рекомендації щодо удосконалення чинного законодавства.

Досліджено особливості нормативного змісту і формально-юридичної організації Мирного договору між Йорданією та Ізраїлем 1994 р. у контексті розвитку сучасного права двосторонніх міжнародних договорів. Визначено основні фактори підписання Договору і його найважливіші наслідки для сторін Договору і для близькосхідного регіону.

Визначено специфіку статусу в міжнародному праві Палестинської Автономії, яка полягає в існуванні у неї ряду прав та обов'язків, що характеризують її певну міжнародну правосуб'єктність. Надано характеристику Палестинської Автономії як державного утворення палестинського народу, що виникло внаслідок договірних домовленостей безпосередньо між Організацією визволення Палестини (ОВП) та Ізраїлем за підтримки міжнародного співтовариства. Простежено процес виникнення та функціонування Палестинської Автономії як перехідного етапу боротьби палестинського народу на шляху самовизначення аж до створення незалежної держави, законність якої визнана міжнародним співтовариством. Показано, що процес створення незалежної палестинської держави становить ряд важливих міжнародно-правових прецедентів, які наповнюють новим змістом такі основоположні принципи та інститути міжнародного права, як право націй на самовизначення, заборона набуття територій силою, визнання держав, дипломатичне право, відповідальність держав за порушення своїх міжнародних зобов'язань. Розкрито особливості мирного процесу на Близькому Сході, що призвів до укладання ряду угод між ОВП та Ізраїлем - Мадридської угоди 1991 p., Договору в Осло 1993 р. та Вашингтонської угоди 1994 p., які стали основою для створення в секторі Газа та Західному березі річки Йордан Палестинської Автономії.