С учетом судебной практической деятельности, а также нового законодательства освещены проблемы имущественной и моральной ответственности за повреждение автотранспортных средств в результате дорожно-транспортных происшествий. Рассмотрены особенности страхования и возмещения ущерба в случаях повреждения автомобиля и другого застрахованного имущества. Изложен порядок принятия исковых заявлений и подготовки дела к слушанию в суде, проведения автотехнических (товароведческих) судебных экспертиз.

Розкрито особливості застосування судами першої, другої та касаційної інстанцій нового процесуального законодавства у межах першої інстанції під час слухання цивільних справ і в апеляційному та касаційному провадженні. Визначено сутність права апеляційного оскардження, описано порядок розгляду справи апеляційним судом (ст. 303, 304 ЦПК України). Встановлено повноваження апеляційного та касаційного суду. Обгрунтовано підстави для скасування рішення, ухвалення нового рішення або його зміни апеляційною та касаційною інстанціями.

Раскрыты особенности применения судами первой, второй и кассационной инстанций нового процессуального законодательства в пределах первой инстанции во время слушания гражданских дел и в аппеляционном и кассационном судах. Раскрыта сущность права аппеляционного обжалования, определен порядок рассмотрения дела аппеляционным судом (ст. 303, 304 ЦПК Украины). Установлены полномочия аппеляционного и кассационного суда. Обоснованы полномочия для отмены решения, постановления нового решения или его замены.

На основе теории и судебной практики, сложившейся за длительный период рассмотрения дел об установлении фактов, имеющих юридическое значение, и с учетом нового законодательства (ныне действующего) рассмотрены актуальные проблемы установления различных юридических фактов, возникющих в жизни граждан, от которых зависит их благополучие, имущественное положение, жизнь и здоровье. Определена подведомственность дел об установлении фактов, имеющих юридичекое значение. Описан порядок разрешения вопросов о подведомственности и подсудности. Проанализированы особенности рассмотрения судами дел об установлении факта родственных отношений, нахождения на иждевении, состояния в фактических брачных отношениях, регистрации/расторжения брака, усыновления, отцовства, материнства, рождения, принятия наследства, владения строением на праве частной собственности, проживания одной семьей мужчины и женщины без брака.

Проаналізовано основні теоретичні підходи до визначення суті поняття "соціальна робота". Розглянуто форми та методи соціальної роботи, які існують у межах певних соціальних організацій. Висвітлено понятійно-сутнісні характеристики такої роботи з персоналом органів внутрішніх справ (ОВС), її специфічні риси, місце у розвитку організаційної культури ОВС і професійному становленні їх працівників. Визначено, що основним призначенням соціальної роботи в ОВС є покращення соціального самопочуття персоналу, вдосконалення умов його життєдіяльності, забезпечення відповідного соціального функціонування, гармонізація системи соціальних відносин у колективах працівників. Представлено систему показників для оцінювання даної роботи і здійснено комплексний аналіз її стану в ОВС України на сучасному етапі, за результатами якого виділено напрямки удосконалення соціальної роботи в ОВС.

Висвітлено роль держави та громадянського суспільства в аспекті забезпечення прав і свобод людини. Простежено еволюцію концепції громадянського суспільства в європейській політико-правовій думці, історію розвитку публічно-приватних партнерських відносин за кордоном і в Україні. Розкрито ефективність Європейського суду з прав людини як механізму правового захисту в українських реаліях. Розглянуто роль громадських і правозахисних організацій України в забезпеченні та захисті прав і свобод людини. Проаналізовано деякі аспекти співвідношення терміна "мораль" з іншими суміжними термінами у контексті філософсько-правових досліджень. Значну увагу приділено науковій та громадській діяльності Кості Левицького - видатного правника Західно-Української Народної республіки, а також О.В. Сурілова - представника одеської школи права.

Проаналізовано форми дискримінаційних проявів щодо людини в Україні та вироблення науково обгрунтованих пропозицій і рекомендацій теоретико-методологічного, організаційно-правового й управлінського характеру, спрямованих на підвищення ефективності роботи суб'єктів публічної адміністрації в питаннях запобігання дискримінації.

Проаналізовано правову природу рухомого майна як об'єкта цивільних правовідносин, його ознак, місця в системі об'єктів цивільного обороту, а також особливостям використання способів захисту прав учасників правовідносин, предметом яких є рухоме майно. Проаналізовано категорії "рухоме майно" та "рухомі речі", визначено їх співвідношення. Досліджено критерії поділу рухомого майна на просте та складне, а також подільне та неподільне. Обгрунтовано, що ознаками рухомого майна є переміщуваність, матеріальність, наявність цільового призначення та специфічний правовий режим. Наведено характеристику особливостей цінних паперів та грошей як об'єктів цивільних правовідносин. Розглянуто підстави перебування тілесних та безтілесних речей у цивільному обороті. Досліджено систему правочинів із рухомим майном, спрямованих на його перехід у власність інших учасників цивільного обороту, а також у їх тимчасове користування. Визначено умови та особливості застосування таких способів захисту, як віндикація, реституція, кондиція, деліктна вимога та інші.

Визначено основні зобов'язання України перед Радою Європи, досліджено хід їх виконання. Наведено висновки про значення виконання Україною цих зобов'язань.

Виявлено закономірності та встановлено проблеми, які виникають у сфері міжнародно-правової охорони дикої фауни та, зокрема, в ході імплементації міжнародно-правових норм з охорони видів дикої фауни у правову систему України. Встановлено теоретико-методологічні підходи до вирішення проблематики охорони дикої фауни у літературі та юридичній науці, проналізовано міжнародні правові акти, вітчизняного законодавства та практики їх застосування, уточнено понятійно-категорійний апарат, зокрема щодо таких ключових понять, як "фауна", "дика фауна", "міжнародно-правова охорона", "імплементація міжнародно-правових норм", "механізм імплементації". На основі результатів попереднього пункту було отримано можливість визначити співвідношення термінів, які використовуються у міжнародно-правових нормах, з їх аналогами в українському законодавстві. Також було досліджено сутність, особливості, основні напрями, стадії та механізм процесу імплементації міжнародно-правових норм з охорони дикої фауни, виокремлено основні проблеми процесу імплементації досліджуваної групи норм та запропоновано основні шляхи їх вирішення, сформульовано пропозиції щодо вдосконалення законодавства, яке регулює вказану сферу правовідносин, зокрема, з врахуванням специфіки режиму тимчасово окупованих територій.