Індекс рубрикатора НБУВ: Ф022.2 + Х805.26

Рубрики:

Партії в політичній системі

Організація, порядок і практика проведення виборів

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто сутність внутрішнього державного фінансового контролю із позицій світової практики і українського досвіду. Визначено вплив адміністративної реформи і повноваження Державної финансової інспекції України. Виявлено недоліки існуючої системи внутрішнього державного фінансового контролю в Україні. Для їх подолання розроблено концептуальну модель розвитку вітчизняної системи внутрішнього державного фінансового контролю, представлену методологічним підгрунтям, суб'єктами, формами контролю, напрямами реформування, очікуваними результатами.

Розглянуто еволюцію впровадження Кодексу належної практики щодо забезпечення прозорості у бюджетно-податковій сфері, розробленого МВФ, у 3-х редакціях. Систематизовано принципи забезпечення прозорості в бюджетно-податковій сфері: інституціонально-правові засади (відділення сектора органів державного управління, чітке визначення й оприлюднення функції управління в межах державного сектора; чітка та відкрита правова, нормативна й адміністративна система формування доходів і витрат бюджету); відкритість бюджетних процесів (наявність і дотримання встановленого графіка підготовки бюджету, чіткі процедури виконання та моніторингу бюджету й бюджетної звітності); доступність інформації для громадськості (оприлюднення вичерпної інформації про минулий, поточний і прогнозований стан бюджетно-податкової сфери і про основні фіскальні ризики; доступна і зрозуміла форма висвітлення податково-бюджетної інформації; своєчасне звітування і публікація податково-бюджетної інформації); гарантії достовірності бюджету (відповідність податково-бюджетних даних міжнародним стандартам якості; забезпечення дієвого внутрішнього контролю за діяльністю в бюджетно-податковій сфері; перевірка податково-бюджетної інформації вищими органами державного фінансового контролю). Визначено основні напрями вдосконалення оцінювання фіскальної прозорості. Формалізовано концептуальну схему механізму оцінювання державних витрат і фінансової підзвітності.

Обгрунтовано напрями реформування місцевих фінансів і контролю на основі посилення їх транспарентності та відкритості. Визначено шляхи розмежування сектора місцевих і державних фінансів у питаннях розподілу повноважень і фінансових ресурсів. Запропоновано джерела розширення власних доходів і прав їх використання органами місцевого самоврядування.

Здійснено вимірювання масштабів корупції й адекватно оцінено ефективність антикорупційних заходів, що є викликом для експертів, політиків та суспільства. Проаналізовано ступінь успішності антикорупційної стратегії та успішність корекцій змісту, часу та механізмів запровадження відповідних кроків. Оцінено заходи, що спрямовані на зниження політичної корупції на національному рівні. Сфокусовано увагу на реформах, які були спрямовані на збільшення прозорості й відкритості діяльності держави як інституту та підвищення ефективності державного управління.

Відображено сучасний стан і перспективи розвитку вітчизняного кримінального процесу з урахуванням практики його застосування, що виражено у складанні відповідних процесуальних документів під час досудового розслідування (ДР). Описано вимоги до процесуальних документів кримінального провадження під час ДР, а також принципи їх складання. Викладено порядок оформлення та складання документів початку ДР. Розкрито поняття, види та загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Висвітлено особливості документування окремих слідчих (розшукових) дій. Подано інформацію щодо реєстру матеріалів ДР.

На основі нового Кримінального процесуального кодексу України 2012 р. досліджено процесуальні та криміналістичні аспекти затримання підозрюваного, види затримання, зокрема затримання підозрюваного уповноваженою особою. Вказано на значущість взаємодії органів досудового розслідування оперативних підрозділів, прокуратури та суду стосовно затримання особи. Наведено порівняльну характеристику інститутів затримання зарубіжних держав та України. Розглянуто тактику затримання підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, пов'язаного з незаконним обігом наркотичних засобів і психотропних речовин. Висловлено пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства та практики його використання у сфері застосування затримання підозрюваного у кримінальному процесі.

Розкрито визначальну роль інтелектуальної власності як юридично оформленого права на результат творчої діяльності людини у динаміці розвитку всіх елементів економічної та соціальної життєдіяльності суспільства. Описано характеристики об'єктів науково-технічної творчості, основні принципи їх правової охорони, методики та способи комерціалізації зазначених об'єктів, види ліцензійних угод, особливості державної системи правової охорони та правового захисту автора і правовласника об'єктів інтелектуальної власності. Викладено питання використання та правової охорони об'єктів права інтелектуальної власності у мережі Інтернет.

Наведено поняття та характеристику основних інститутів досудового розслідування (ДР). Розглянуто форми ДР: досудове слідство та дізнання. Подано інформацію про особливий режим ДР в умовах воєнного, надзвичайного стану або в районі проведення антитерористичної операції. Висвітлено засади ведення Єдиного реєстру ДР. Увагу приділено прокурору як суб'єкту кримінального провадження, його функціональному призначенню та повноваженню на стадії ДР. Наведено класифікацію доказів і їх процесуальних джерел. Описано порядок засекречування та розсекречування матеріальних носіїв інформації щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Вміщено відомості щодо повідомлення про підозру у кримінальному провадженні, застосування заходів забезпечення кримінального провадження на стадії ДР, процесуального порядку зупинення та закінчення ДР. Розкрито поняття, підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням потерпілому, у кримінальному процесі України. Висвітлено питання застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх, які не досягли віку кримінальної відповідальності. Розглянуто особливості оскарження рішень, дій і бездіяльності під час ДР.

Висвітлено кримінальні процесуальні аспекти розслідування злочинів, пов'язаних із торгівлею людьми. Розглянуто обставини, які підлягають доказуванню у провадженнях про торгівлю людьми. Розкрито особливості організації взаємодії слідчого, співробітників оперативних підрозділів з органами державної влади під час виявлення та розслідування таких злочинів. Увагу приділено організації міжнародного співробітництва з компетентними органами іноземних держав під час досудового розслідування злочинів, пов'язаних із торгівлею людьми. Викладено загальні положення проведення негласних слідчих (розшукових) дій і використання їх результатів у кримінальному провадженні. Подано інформацію щодо допиту потерпілих, свідків, обшуку, затримання та допиту підозрюваних, призначення судових експертиз.

Розкрито стан і напрями розвитку наукової думки щодо переміщення через митний кордон (МК) України культурних цінностей (КЦ). Окреслено підходи до визначення сутності правої категорії "культурні цінності". Охарактеризовано правову основу переміщення через МК України КЦ. Обґрунтовано існування у правовій доктрині окремого інституту - переміщення через МК України КЦ, який є системою відносно відокремлених від інших і пов'язаних між собою правових норм, що врегульовують порядок переміщення через МК України КЦ. Розкрито сутність поняття "культурні цінності". Охарактеризовано підходи до класифікації КЦ. Обґрунтовано, що з погляду митного законодавства КЦ є різновидом товарів, для яких характерна низка специфічних ознак, що опосередковують особливості їх переміщення через МК України. Запропоновано декілька класифікацій КЦ. Зокрема, залежно від правових підстав місцезнаходження КЦ їх запропоновано поділяти на: 1) ті, які створені на території України (в тому числі громадянами України, іноземцями чи особами без громадянства, які постійно проживають або проживали на території України); 2) ті, які виявлені на території України; 3) ті, які ввезено на територію України: а) на підставі придбання археологічними, археографічними, етнографічними, науково природничими та іншими експедиціями за згодою відповідних органів країни походження цих цінностей; б) придбання в результаті добровільного обміну або за згодою відповідних органів країни походження КЦ; в) отримання в дарунок; г) переміщення на територію України внаслідок Другої світової війни як часткової компенсації за заподіяні окупантами збитки; 4) ті, що перебувають за межами території України внаслідок: а) незаконного вивезення; б) евакуації під час війн і збройних конфліктів; в) не повернення назад (в тому числі у зв'язку з порушенням зобов'язань про тимчасове вивезення з території України). Досліджено підстави переміщення через МК України КЦ. Запропоновано під підставами переміщення через МК України розглядати нормативно визначені умови, які надають фізичним і юридичним особам право на переміщення через МК України КЦ, а саме на їх ввезення, вивезення (в тому числі тимчасове ввезення / вивезення шляхом пересилання в міжнародних поштових відправленнях), транзит. Зазначено, що суб'єктів правовідносин, які беруть участь у переміщенні через МК України КЦ, можна класифікувати на дві основні групи: 1) фізичні особи, до яких слід віднести громадян України, іноземців, осіб без громадянства; 2) юридичні особи, до яких належать суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності будь-якої форми власності, державні та громадські установи, представництва іноземних компаній, дипломатичні представництва, міжнародні організації тощо. Запропоновано під "контролем за переміщенням культурних цінностей через митний кордон України" розуміти вжиття посадовими особами компетентних органів сукупності контрольно-перевірочних заходів, спрямованих на дотримання законодавства України про вивезення, ввезення, повернення КЦ і їх транзит. Запропоновано під системою принципів переміщення через МК України КЦ розуміти сукупність основних засад, на яких ґрунтується механізм правової охорони КЦ загалом і порядок переміщення через МК України КЦ зокрема. Доведено, що порядок переміщення через МК України КЦ як стале явище опосередковує необхідність виокремлення єдиної системи принципів, які потребують нормативного закріплення на рівні спеціального закону.

Розглянуто теоретико-правові засади здійснення контролю за переміщенням через митний кордон України культурних цінностей. Запропоновано під "контролем за переміщенням культурних цінностей через митний кордон України" розуміти вжиття посадовими особами компетентних органів сукупності контрольно-перевірочних заходів, дія яких спрямовано на дотримання законодавства України про вивезення, ввезення, повернення культурних цінностей та їх транзит. Виокремлено систему суб'єктів контролю за переміщенням культурних цінностей. Визначено, що інституційна система органів, які забезпечують охорону культурної спадщини, є широким поняттям і включає такі інститути: суб'єктів публічної адміністрації, які визначають основні напрями державної політики у сфері охорони культурної спадщини, забезпечують розроблення та прийняття законів, розподіляють функції між органами виконавчої влади, координують їх діяльність, здійснюють і забезпечують ефективну реалізацію державної політики; суб'єктів, які здійснюють управління та контроль за переміщенням через митний кордон України культурних цінностей. Надано визначення поняття "суб'єкти, які здійснюють управління та контроль за переміщенням через митний кордон України культурних цінностейі, згідно з яким це державні ограни, у повноваження яких відповідно до чинного законодавства віднесено здійснення управлінських та контрольно-розпорядчих функцій за поверненням та переміщенням через митний кордон України культурних цінностей. Визначено, що компетенцією суб'єктів контролю за переміщенням культурних цінностей через митний кордон України є сукупність прав та обов'язків розпорядчо-владного характеру, визначених актами законодавства, положеннями, посадовими інструкціями. Обгрунтовано, що важливе значення при здійсненні контролю за переміщенням культурних цінностей через митний кордон України відіграє належна ідентифікація культурних цінностей (предметів культурного призначення), під якою запропоновано розуміти процедуру щодо визначення посадовою особою відповідного органу або експертом наявності у товарі ідентифікаційних ознак, притаманних культурній цінності, що надає підстави його можливо відношення до категорії культурних цінностей.

У методичних рекомендаціях досліджено теоретичні та практичні аспекти кримінального процесу, що стосуються доказування прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою; використано ситуаційний підхід; проведено аналіз судової практики. Проаналізовано нормативно- правове регулювання процесу доказування зазначеного кримінального правопорушення. Визначено алгоритм дій, які повинні застосовуватись підрозділами Національної поліції України під час виявлення та подальшого доказування злочину.