Словник є першим в Україні виданням, в якому стратегія державної інфраструктурної політики розглянуто з позицій теорії геостратегії, геоекономіки, політології, націобезпекознавства, кібербезпеки та теорії права на засадах системного міждисциплінарного підходу. Вміщено основні поняття і терміни, якими послуговуються у сфері реалізації стратегії державної інфраструктурної політики, а також при реалізації кожного її компонента. Зазначено, щ однією з родзинок видання є розвиток саме українськомовної термінологічної сфери, формування авторських неологізмів на засадах лінгвістики української мови, а також термінологічного поля теорії інфраструктурної політики, формування концептосфери і системних дискурсів, категорійно-понятійних і синонімічних рядів, що описують системні явища в епоху глобальних трансформацій інфраструктурного та безпекового ландшафтів. Зважаючи на необхідність формування ґрунту до мовної, культурної та технологічної інтеграції, до усіх термінів надано відповідник латиною. Наголошено, що словник є органічним продовженням монографії „Стратегія державної інфраструктурної політики України" і послуговує у сферах формування та реалізації: геостратегії, геоекономіки і геополітики, інфраструктурних стратегій, національної та міжнародної безпеки тощо.

У збірнику наукових праць представлені авторські роботи студентів, аспірантів, наукових працівників та правників-практиків, які є представниками юридичних шкіл усіх регіонів України, присвячені різноманітним аспектам розвитку та трансформації правничної думки та практики в умовах воєнного сьогодення.

Висвітлено засади стратегії інфраструктурної політики України. Удосконалено визначення поняття та ознак державної інфраструктурної політики України. Сформовано категорійно-понятійну систему дослідження. Покращено інтерпретацію теорії ігор Аумана до формування стратегії державної інфраструктурної політики України. Концептуалізовано теорію гуманітарної аури нації Л. Костенко в контексті творення власного інфраструктурного ландшафту. З’ясовано передумови здійснення стратегії державної інфраструктурної політики. Подано концепцію механізму політико-правової взаємодії із подальшою пропозицію щодо корекції сучасної парадигми політичної науки. Удосконалено розгляд механізму державної інфраструктурної політики України, об’єктів стратегічної інфраструктури України та суб’єктів забезпечення їх безпеки. З’ясовано політико-правові основи стратегії інфраструктурної політики України. Проілюстровано періодизацію та подано структуру правового регулювання державної інфраструктурної політики України на підставі чого запропоновано концепцію формування та реалізації її стратегії. На підставі мультипарадигмальності сформульовано сучасний політико-правовий зміст модерних інфраструктурних стратегій. Розкрито засади публічно-приватного партнерства, акцентовано на детермінації входження України до країн шостого технологічного укладу і напрямів стратегії державної інфраструктурної політики України. Науково обґрунтовано необхідність впровадження концепції стратегічних комунікацій, розроблення стратегічного наративу. Подано еталонну модель геостратегії сучасної Української держави. Здійснено аналітичний розгляд міжнародного досвіду з урахуванням засад творення сучасної геостратегії України. Уперше за допомогою математичного апарату подано аналіз альтернатив інституційно-організаційних структур реалізації стратегії державної інфраструктурної політики.

Здійснено порівняльну характеристику правового регулювання діяльності поліції України та Польщі. Висвітлено деякі проблеми підсудності справ щодо прийняття громадян на публічну службу, проходження, звільнення з публічної служби. Розглянуто питання реформування сфери електронного урядування в Україні, питання відновлення втраченого судового провадження в адміністративному процесі. Звернено увагу на місцеве самоврядування як основну складову демократичного суспільства безпосередньо в Україні, питання адміністративного судочинства в умовах діджиталізації. Вказано на відповідальність державного службовця за порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів.

Викладено теоретичні та правові засади здійснення інкорпорації інформаційного законодавства України. Визначено поняття "інформація", "інформаційне законодавство", "правове регулювання інформаційних відносин в Україні", "систематизація інформаційного законодавства", "інкорпорація інформаційного законодавства". Проаналізовано стан вітчизняних нормативно-правових актів, що регулюють інформаційні відносини та міжнародне інформаційне законодавство. З урахуванням значної кількості аспектів, пов'язаних з підвищенням ефективності інформаційного законодавства України, інтеграції його до стандартів міжнародного права розглянуто інкорпорацію конституційних положень, що стосуються інформаційних правовідносин, у законодавство. Надано пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання інформаційних відносин в державі. Обгрунтовано необхідність інкорпорації як етапу, що передує кодифікації інформаційного законодавства України. Запропоновано структуру проекту Кодексу України про інформацію на основі досліджень інкорпорації інформаційного законодавства.

Викладено теоретичні та правові засади консолідації інформаційного законодавства України. Визначено поняття "інформаційний правовий простір", "інформаційне правове середовище", "інформаційне законодавство", "систематизація інформаційного законодавства", "кодифікація інформаційного законодавства", "інкорпорація інформаційного законодавства". Проаналізовано правові передумови консолідації інформаційного законодавства. Висвітлено концептуальні підходи до консолідації міжнародного інформаційного законодавства. Увагу приділено удосконаленню правового регулювання інформаційних відносин в Україні.

Увагу приділено теоретичним та адміністративно-правовим проблемам інформації з обмеженим доступом в Україні. Висвітлено такі поняття як "інформація з обмеженим доступом", "адміністративно-правовий режим інформації з обмеженим доступом", "конфіденційна інформація", "таємна інформація". Визначено основні ознаки інформації з обмеженим доступом в адміністративно-правовому контексті, виділено основні види такої інформації. Охарактеризовано складові адміністративно-правового режиму інформації з обмеженим доступом в Україні, а також окреслено специфіку адміністративно-правових режимів державної таємниці та персональних даних (інформації про особу) як найбільш важливих видів інформації з обмеженим доступом. З метою подальшого вдосконалення адміністративно-правового режиму інформації з обмеженим доступом запропоновано внести відповідні зміни та доповнення до вітчизняного законодавства у даній сфері.

Увагу приділено правовим та організаційним засадам взаємодії суб'єктів протидії торгівлі людьми. Визначено такі поняття як "протидія торгівлі людьми", "взаємодія у сфері протидії торгівлі людьми", "система протидії торгівлі людьми", "суб'єкт взаємодії у сфері протидії торгівлі людьми". Проаналізовано стан вітчизняних нормативно-правових актів, що регулюють взаємодію суб'єктів протидії торгівлі людьми та міжнародні стандарти у цій сфері. Обгрунтовано позицію, що стратегія протидії торгівлі людьми України має стати системоутворювальним документом у сфері нормативно-правового регулювання взаємодії у сфері протидії торгівлі людьми в Україні.

Розглянуто теоретичні та практичні проблеми адміністративної відповідальності за порушення порядку державної закупівлі товарів, робіт і послуг. На основі чинного законодавства, наукових поглядів і практики правозастосування визначено місце державних закупівель в системі засобів публічного регулювання господарської діяльності. З'ясовано сутність державних закупівель, розкрито зміст поняття та місце адміністративної відповідальності серед інших видів юридичної відповідальності в сфері державних закупівель. Сформульовано поняття "адміністративний проступок у сфері державних закупівель", розкрито його ознаки, досліджено об'єктивні та суб'єктивні ознаки його складу. Проаналізовано адміністративні стягнення, що застосовуються у разі таких порушень, а також порядок провадження у справах про адміністративні проступки в сфері державних закупівель. Надано пропозиції, спрямовані на удосконалення законодавства, що встановлює адміністративну відповідальність за порушення порядку державної закупівлі товарів, робіт і послуг.

Висвітлено теоретичні та правові засади систематизації інформаційного законодавства України. Визначено такі поняття: "інформація", "інформаційне законодавство", "правове регулювання інформаційних відносин в Україні", "систематизація інформаційного законодавства". Проаналізовано стан вітчизняних нормативно-правових актів, що регулюють інформаційні відносини та міжнародне інформаційне законодавство. Обгрунтовано тезу, що Доктрина інформаційної безпеки України виступає системоутворювальним документом у сфері нормативно--правового регулювання інформаційних правовідносин, дороговказом систематизації інформаційного законодавства України. Надано пропозиції щодо структури Інформаційного кодексу України та етапів проведення систематизації вітчизняного інформаційного законодавства.

Висвітлено питання застосування інформаційних технологій у глобальному управлінні, подальшого розвитку інформаційного права. Проаналізовано інформаційну війну як засіб сучасних інформаційних стратегій. Розглянуто інформаційно-комунікативну парадигму розвитку сучасного суспільства, завдання інформатизації в контексті розвитку інформаційного суспільства в Україні. Розкрито проблеми одержання інформації органами державної влади, невизначення статусу інтернет ЗМІ як частини національного сегменту електронних ресурсів, аспекти адміністративно-правового режиму захисту інформації з обмеженим доступом, формування єдиної комп'ютерної інформаційної системи правоохоронних органів. Визначено тенденції розвитку законодавства у сфері захисту персональних даних. Висвітлено концепцію кодифікації законодавства України про інформацію. Наведено критерії законності й обгрунтованості провадження слідчих дій, що обмежують конституційні права і свободи особи.

Розкрито зміст загальної теорії національної безпеки, розглянуто її складові, правові засади та механізм управління і визначено місце в системі інших наук. Висвітлено питання забезпечення національної безпеки України, з'ясовано роль сил спеціального призначення у даному процесі. Викладено основні підходи до формування доктрин національної безпеки, описано модель ієрархічної системи нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у даній сфері. Охарактеризовано сучасний стан інформаційної, геополітичної, екологічної та воєнної безпеки України. Розглянуто стратегії національної безпеки США, Китаю, Німеччини, Франції, Японії, Монголії, республік Молдова та Білорусь, Російської Федерації. Вперше наведено матеріали про формування політики забезпечення національної безпеки України недержавними суб'єктами й обгрунтовано перспективи впровадження інноваційних технологій забезпечення національної безпеки України, зокрема бенчмаркінгу.

Раскрыто содержание общей теории национальной безопасности, рассмотрены ее составляющие, правовые основы и механизм управления и определено место в системе других наук. Освещены вопросы обеспечения национальной безопасности Украины, обоснована роль сил специального назначения в данном процессе. Изложены основные подходы к формированию доктрин национальной безопасности, описана модель иерархической системы нормативно-правовых актов, регулирующих общественные отношения в данной сфере. Охарактеризовано современное состояние информационной, геополитической, экологической и военной безопасности Украины. Рассмотрены стратегии национальной безопасности США, Китая, Германии, Франции, Японии, Монголии, республик Молдова и Белорусь, Российской Федерации. Впервые приведены материалы о формировании политики обеспечения национальной безопасности Украины негосударственными субъектами и обоснованы перспективы внедрения инновационных технологий обеспечения национальной безопасности Украины, в частности бенчмаркинга.

На підставі аналізу вітчизняних і зарубіжних правових джерел, практики проведення антитерористичних операцій і навчань прокоментовано статті Закону України "Про боротьбу з тероризмом". Наведено результати компаративного аналізу норм антитерористичного права України та інших держав станом на 11 червня 2008 р., розкрито конвенціональний механізм боротьби з тероризмом. Подано словник основних термінів та понять у галузі боротьби з тероризмом, в якому розкрито сутність таких понять, як спосіб вчинення тероризму, терористична загроза, терорність, ювенотероризм.

На основе анализа отечественных и зарубежных правовых источников, практики проведения антитеррористических операций и учений прокомментированы статьи Закона Украины "О борьбе с терроризмом". Приведены результаты компаративного анализа норм антитеррористического права Украины и других государств по состоянию на 11 июня 2008 г., раскрыт конвенциональный механизм борьбы с терроризмом. Приведен словарь основных терминов и понятий по борьбе с терризмом, в котором раскрыта сущность таких понятий, как способ совершения терроризма, террористическая угроза, террорность, ювенотерроризм.

Наведено основні поняття та терміни, які використовуються у сфері боротьби з тероризмом. Розкрито сутність таких понять, як аболіціонізм, асиметрична війна, бактеріологічний тероризм, засоби фінансового тероризму, терористичний намір, теророгенез, редемаркація. Подано стислий опис найбільш відомих терористських організацій, зокрема, Ірландської республіканської армії, Хамасу, Фронту визволення Палестини.

Приведены основные понятия и термины, используемые в сфере борьбы с терроризмом. Раскрыта сущность таких понятий, как аболиционизм, асимметричная война, бактериологический терроризм, средства финансового терроризма, террористическое намерение, терророгенез, редемаркация. Дано краткое описание наиболее известных террористических организаций, в частности, Ирландской республиканской армии, Хамаса, Фронта освобождения Палестины.

Висвітлено питання загальної теорії національної безпеки. Розкрито сутність, зміст, функції, завдання, основні категорії, методологію націобезпекознавства. Визначено підходи до формування національної ідеї та національних інтересів. Охарактеризовано механізми регулювання рівня безпеки та діагностування загроз, загальну модель, сили та засоби забезпечення національної безпеки держави.

Освещены вопросы общей теории национальной безопасности. Раскрыты сущность, содержание, функции, задачи, основные категории, методология нациобезопасноведения. Определены подходы к формированию национальной идеи и национальных интересов. Охарактеризованы механизмы регулирования уровня безопасности и диагностирования угроз, общая модель, силы и средства обеспечения национальной безопасности государства.

Висвітлено сутність і зміст національної безпеки та її складових. Охарактеризовано систему управління національною безпекою України. Розглянуто модель ієрархічної системи нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у даній сфері. Викладено питання інформаційної, геополітичної, екологічної, воєнної безпеки держави. Проаналізовано особливості управління національною безпекою в таких країнах, як США, Китай, Німеччина, Монголія, Білорусь, Російська Федерація. Особливу увагу приділено інноваційним технологіям забезпечення національної безпеки, зокрема бенчмаркінгу.

Освещены сущность и содержание национальной безопасности и ее составляющих. Охарактеризована система управления национальной безопасностью Украины. Рассмотрена модель иерархической системы нормативно-правовых актов, регулирующих общественные отношения в данной сфере. Изложены вопросы информационной, геополитической, экологической, военной безопасности государства. Проанализированы особенности управления национальной безопасностью таких стран, как США, Китай, Германия, Монголия, Беларусь, Российская Федерация. Особое внимание уделено инновационным технологиям обеспечения национальной безопасности, в частности бенчмаркингу.

Викладено основні понятття та терміни, які описують процеси у сфері безпеки. Розкрито сутність таких понять, як автономізм, агентурна діяльність, геоекономіка, доктрина зовнішньополітична, зона миру, метод національного пріоритету, провокація військова, розвідка технічна, сугестія, функція безпеки, холодна війна, хінтерленд, ядерне стримування.

Изложены основные понятия и термины, описывающие процессы в сфере безопасности. Раскрыта сущность таких понятий, как автономизм, агентурная деятельность, геоэкономика, доктрина внешнеполитическая, зона мира, метод национального приоритета, провокация военная, разведка техническая, сугестия, функция безопасности, холодная война, хинтерленд, ядерное сдерживание.

Проаналізовано комплекс міжнародних правовідносин, взаємопов'язаних зі створенням і функціонуванням Організації Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС). На підставі аналізу доктринальних підходів до природи міжнародних економічних організацій розвинуто визначення поняття "міжнародної економічної організації". Досліджено особливості правосуб'єктності ОЧЕС. Проаналізовано основні елементи інституційного механізму ОЧЕС. Специфічність організаційно-правової структури ОЧЕС полягає у наявності в ній пов'язаних з ЧЕС самостійних суб'єктів, яким належать власні внутрішні організаційно-правові механізми. Вивчено правову природу актів, що приймаються у рамках ОЧЕС. Норми внутрішнього права ОЧЕС, спрямовані на регулювання внутрішньоорганізаційних відносин, мають обов'язково виконуватися, а норми зовнішнього права ОЧЕС, здебільшого, належать до правозастосовних актів і мають рекомендаційний або декларативний характер. Зміст правових актів, укладених між Європейським Союзом та ОЧЕС, свідчить, що сторони у своїх відносинах віддають перевагу нормам "м'якого" права. Значну увагу приділено аналізу правових засад для співробітництва між Україною та ОЧЕС і перспективам участі України в інтеграційних процесах Чорноморського регіону.

Розглянуто національну безпеку як правову категорію. Розкрито зміст, структуру адміністративно-правових відносин, регулятивну роль адміністративного права у даній сфері. Охарактеризовано адміністративно-правовий статус суб'єктів забезпечення національної безпеки. Обгрунтовано напрями підвищення ефективності адміністративно-правового регулювання національної безпеки України.

Рассмотрена национальная безопасность как правовая категория. Раскрыты содержание, структура административно-правовых отношений, регулятивная роль административного права в данной сфере. Охарактеризован административно-правовой статус субъектов обеспечения национальной безопасности. Обоснованы направления повышения эффективности административно-правового регулирования национальной безопасности Украины.

Проведено комплексне наукове дослідження адміністративно-правових засад функціонування системи національної безпеки України. Обгрунтовано потребу у формуванні загальної теорії національної безпеки, з'ясовано її суть і зміст. Визначено теоретичні проблеми формування загальної теорії національної безпеки та шляхи їх розв'язання. Розкрито об'єкт, предмет, структуру, цілі, завдання та функції даної теорії. Визначено методологічний інструментарій, доведено необхідність застосування синергетичного підходу. У контексті адміністративного права розкрито значення загроз для системи національної безпеки, причини утворення даної системи. Визначено напрями організації управління загрозами національній безпеці. Охарактеризовано проблеми оптимізації формування та функціонування системи управління національною безпекою. Розкрито суть поняття та зміст національних інтересів в епоху глобалізації. Висвітлено проблеми формування системи національної безпеки. Запропоновано типологічну модель загроз національній безпеці. Досліджено шляхи вдосконалення адміністративно-правового регулювання функціонування даної системи. Визначено недоліки законодавства про національну безпеку та сформульовано пропозиції щодо їх удосконалення.