Досліджено поняття право на судовий захист, звернення до суду за судовим захистом, процесуальний порядок реалізації права на звернення до суду та їх реалізація у різних видах проваджень цивільного судочинства та стадіях процесу, щодо окремих категорій справ. Проаналізовано право на судовий захист з позиції його абсолютизації, необмеженості. Розкрито його правову природу як об'єктивного явища, яке існує в демократичному суспільстві незалежно від волі конкретних осіб і гарантує захист порушених, оспорених або невизнаних прав, свобод чи інтересів кожної людини. Сформульовано поняття "право на судовий захист" в широкому значенні та суб'єктивному розумінні. Висвітлено аспекти його реалізації, класифікацію принципів за ознакою, спрямованою на захист права, свободи чи інтересу та впливом на процедуру здійснення цивільного судочинства.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено проблемам принципу змагальності сторін як конституційної засади судочинства, досліджено його історичний розвиток та чинне законодавство. Проаналізовано суть та місце цього явища в системі принципів цивільного процесу. Наведено нове визначення поняття даного принципу. Проведено порівняльний аналіз зарубіжного законодавства, розроблено новий механізм його реалізації. Досліджено сучасну практику судочинства у цивільних справах. Сформульовано рекомендації щодо удосконалення правового регулювання принципу змагальності в процесуальному законодавстві України.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Досліджено проблеми сучасного цивільного процесу України, які обумовлені переходом від принципу об'єктивної істини до принципу змагальності. Запропоновано не замінювати один принцип іншим, а сприймати принцип об'єктивної істини більш широко як мету цивільного судочинства. Дана гіпотеза підтверджена результатами дослідження процедур перегляду рішень в апеляційному та касаційному порядку, в яких проявляється не принцип змагальності, а принцип об'єктивної істини, оскільки сторони не змагаються з судом, що постановив рішення. Встановлено, що сприймати принцип змагальності як механізм для досягнення об'єктивної істини. Визначено численні пропозиції щодо вдосконалення теорії цивільного процесу, зокрема, шляхом запровадження принципу бути вислуханим і почутим на всіх стадіях судового розгляду справи.

  Скачати повний текст

Досліджено поняття, характерні ознаки та зміст принципів усності, безпосередності та безперервності, визначено їх місце в системі цивільного процесуального права України, а також співвідношення з іншими принципами цивільного процесуального права. Досліджено історичний шлях та етапи розвитку даних принципів, особливості їх реалізації в суді першої інстанції, в апеляційному та касаційному провадженнях, а також у разі проваджень у зв'язку з винятковими обставинами та нововиявленими обставинами. Обгрунтовано значення принципів усності, безпосередності та безперервності для всіх стадій цивільного процесу та видів проваджень. Наведено положення про особливості документування як процесуальних дій у межах цивільної процесуальної форми, а також тих видів документування, які спричинені наявністю такої форми та мають обов'язковий характер для інших суб'єктів правовідносин. Запропоновано тезу, що документування судових процесів за допомогою технічних засобів має здійснюватись технічними секретарями, покладання таких обов'язків на секретарів судових засідань чи інших працівників суду є недоцільним. Наголошено на необхідності закріплення положення про можливість їх відводу.

  Скачати повний текст

Розглянуто процесуальні аспекти доступності правосуддя в цивільних справах. Сформульовано положення про те, що доступність є стандартом справедливого правосуддя. Виведено поняття раціональної юрисдикції. Здійснено спробу тлумачення поняття розумного строку судового розгляду та запропоновано механізми щодо забезпечення його дотримання. Розглянуто форми надання процесуальної допомоги, зокрема, право бідності.

  Скачати повний текст

Визначено поняття, роль та зміст принципу диспозитивності цивільного процесуального права. Проаналізовано дію цього принципу відносно всіх суб'єктів цивільного процесу, у різних цивільних провадженнях та запропоновано шляхи вдосконалення меж диспозитивності у цивільному судочинстві. Указано, що до складу процесуальних прав, які визначаються принципом диспозитивності, належить право заінтересованих осіб визначати межі судового захисту. Доведено, що принцип диспозитивності виконує в судовому процесі врівноважувальну функцію. Проаналізовано дію даного принципу відносно суду. Указано, що суд під час розгляду й вирішенні цивільних справ здійснює функції, похідні від функції здійснення правосуддя: забезпечення законності під час вирішення цивільних справ, компенсаторну, контролюючу та функцію захисту прав. Зазначені функції реалізуються шляхом здійснення судом диспозитивних прав і обов'язків. Висвітлено дію принципу диспозитивності у позовному, апеляційному, касаційному провадженнях, а також провадження у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, та у справах окремого провадження. Запропоновано новий підхід до розмежування підвідомчості зазначених справ. Деякі справи запропоновано віднести до компетенції адміністративних судів, а решту розглядати за правилами позовного провадження та назвати справами з питань публічно-правових відносин.

  Скачати повний текст