Досліджено захист цивільних прав та інтересів шляхом відшкодування збитків на підставі актів цивільного законодавства, судової практики та наукових праць з питань цивільно-правового захисту та цивільно-правової відповідальності. Відшкодування збитків розглянуто як спосіб захисту цивільних прав і захід цивільно-правової відповідальності в сукупності. Досліджено особливості правовідносин цивільно-правового захисту шляхом відшкодування збитків. Запропоновано нові погляди на умови відшкодування збитків, в тому числі поведінку особи, яка має право на відшкодування збитків, та причинно-наслідковий зв'язок. Критично оцінено принцип повного відшкодування збитків у цивільному праві України, співвідношення обсягу та розміру збитків.

  Скачати повний текст

Вперше у вітчизняній юриспруденції комплексно досліджено загальнотеоретичні та компаративістські аспекти правового забезпечення концепції сталого розвитку сучасної держави. Обгрунтовано необхідність підвищення ролі права у забезпеченні сталого розвитку як важливого засобу впливу на процеси сталості. Визначено проблеми правового забезпечення та реалізації принципів концепції сталого розвитку в національній правовій системі України. У порівняльному аспекті проаналізовано стратегію переходу країн на шлях сталого розвитку та виявлено позитивні та негативні тенденції впровадження відповідної правової політики у сучасній державі, що дозволило використати позитивний іноземний досвід для розробки концепції сталого розвитку й уникнути небажаних наслідків. Відзначено, що перехід до концепції сталого розвитку неможливий без трансформації прав людини. Використання цієї концепції дозволяє усунути протиріччя між правами нинішніх і прийдешніх поколінь, змінити антропоцентричний підхід у правах людини на біоцентричний, забезпечити соціально-економічні умови, що мають сприяти забезпеченню прав людини, вдосконаленню процедур захисту прав людини та громадянина. Запропоновано проект Національної концепції сталого розвитку України, спрямований на досягнення довгострокових цілей сталого розвитку на підставі докорінних змін правової політики України у цій сфері.

  Скачати повний текст

Вперше зроблено висновок про існування відокремленої групи суспільних відносин, врегульованих нормами права, що у сукупності утворюють самостійний інститут конституційного права - інститут референдумного процесу. Визначено місце референдуму в механізмі народовладдя, обгрунтовано доцільність вживання категорії "референдумний процес" для характеристики діяльності уповноважених суб'єктів щодо ініціювання, організації та проведення референдумів. Проведено розмежування суб'єктів референдумного процесу та його учасників, актів референдумів та актів референдумного процесу. Внесено пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання стадій референдумного процесу, сформульовано ряд висновків теоретичного та практичного характеру.

  Скачати повний текст