У дослідженні узагальнено та вирішено актуальне наукове завдання, що полягає в розробці теоретико-методологічних засад удосконалення державного управління процесами підготовки та прийняття стратегічних управлінських рішень у системі охорони здоров'я України. Обгрунтовано започаткування в регіональних і загальнодержавних стратегічних програмах розвитку охорони здоров'я розвиток в Україні персоналізованої медицини та лікування рідкісних захворювань. Проведено всебічний аналіз сучасного стану можливості впровадження бюджетно-страхової моделі загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування та підгрунтя для її нормативно-правового забезпечення. Запропоновано підхід до дослідження складових комплексного механізму державного управління системою охорони здоров'я з використанням таких методів, як системний підхід, статистичний аналіз, стратегічне планування та прогнозування, індикативне планування. Розроблено та запропоновано сучасну управлінську модель системи формування, прийняття та контролю рішень щодо суспільного здоров'я та обсягів медичної допомоги населенню з урахуванням зворотного зв'язку за результатами постійного моніторингу громадської та експертної думки.

  Скачати повний текст

Вперше проведено дослідження проблеми запобігання вчинення злочинів засудженими в установах виконання покарань (УВП). Розкрито сутність поняття, види та детермінанти злочинності у місцях позбавлення волі, встановлено їх діалектичний зв'язок з явищами загальної злочинності в Україні. Зроблено висновок, що питання боротьби зі злочинністю в УВП мають вирішувати не лише підрозділи Державної кримінально-виконавчої служби України, а й інші правоохоронні структури, насамперед ОВС. Визначено об'єктивний потенціал сил і засобів впливу на засуджених в УВП. Запропоновано змінити роль і місце УВП у системі суб'єктів профілактики злочинів, для яких за сучасних умов відводяться другорядні функції у протидії злочинності (вирішення питань працевлаштування колишніх засуджених, влаштування їх до будинків-інтернатів та інших патронажних установ, зокрема, медичних, а також їх ресоціалізації). Зроблено висновок про необхідність здійснення лише на законних підставах правообмеження щодо засуджених з метою запобігання вчиненню ними злочинів. Виявлено, що регулювання даних питань на рівні підзаконних нормативних актів за сучасних умов не відповідає вимогам Конституції України, в якій визначено правовий статус засуджених. Обгрунтовано необхідність розширення та впровадження альтернативних покарань і підвищення рівня загальної й індивідуальної профілактики злочинів в УВП.

  Скачати повний текст