Теоретично досліджено роль закону в системі нормативно-правових актів незалежної України в контексті положень чинної Конституції України, тенденцій розвитку законотворчості в європейских, зокрема постсоціалістичних, країнах та формування правової держави. Зазначено щодо необхідності відрізняти "Закон" від суміжних понять "законодавчий акт", "законодавство". Виявлено, що найбільш суттєвим критерієм правового закону є невідчужувані та невід'ємні права людини. Досліджено проблему предмета закону. Зазначено, що у процесі будівництва незалежної правової людини в Україні відбулися зміни у сферах і напрямках законодавчого регулювання. На підставі їх аналізу констатовано, що предмет регулювання закону не є безмежним, він визначається сферою правового регулювання та має певні межі, обумовлені принципом розподілу влади. Розглянуто проблему співвідношення принципів верховенства права та верховенства закону. На підставі аналізу Конституції стверджено, що вона, закріплюючи принцип верховенства права, послідовно проводить принцип верховенства закону в системі нормативних актів. Принцип верховенства закону відображає корінний принцип демократизму - належність влади та її здійснення безпосередньо народом та через представницькі органи влади. Підкреслено, що підвищенню ефективності законодавчого регулювання та укріпленню принципу верховенства закону в системі нормативних актів сприяє більш чітка ієрархія законів. Запропоновано внести зміни до Конституції України та визначити статус видів законів за їх юридичною силою: Конституція, конституційні закони, органічні закони, звичайні закони. Розглянуто питання про колізії в законах. Надано їх поняття, визначено причини колізій законів, розглянуто шляхи і способи їх розв'язання.

  Скачати повний текст

Охарактеризовано юридичні конструкції (ЮК) як засоби заканотворчої техніки та використано їх у законотворчій практиці України. Обгрунтовано комплексний характер використання елементів законотворчої техніки (ЗТ) у разі створення законів, запропоновано визначення поняття ЮК як засобів ЗТ. Зроблено висновок про те, що ЮК є передумовою використання інших елементів ЗТ. Виявлено конструктивно-прагматичну та нормоутворювальну функції ЮК як засобів ЗТ. Доведено, що ЮК є засобом формування саме нормоутворювальних приписів (регулятивних, охоронних, захисних). На підставі дослідження ЮК як системи термінопонять, що відображає структуру правових явищ, встановлено вимоги до їх створення та використання. Виявлено особливості ЮК приватного та публічного права.

  Скачати повний текст