Здійснено комплексне дослідження феномену селянської правосвідомості в історико-правовій реальності 1917 - 1921 рр. Значну увагу приділено конфлікту видів правосвідомостей (громадської та індивідуальної, соціальної та національної, центральної та периферійної, елітарної та егалітарної). Проаналізовано соціально-групові інваріанти правосвідомості. Доведено, що перехідне буття та перехідна форма суспільної свідомості реалізувалися у маргінальні типи соціальності, державності та права, зумовили наявність особливого комплексу маргінальної правосвідомості та розширення сфер аномії. Жоден політичний режим не визнав за селянами правоздатності цілісного суб'єкта, так само, як жодна з влад, що перманентно змінювалися, не закріпилася у селянській правосвідомості як легітимна. Показано, що особливості селянської правосвідомості зумовили феномен селянської Повстанської армії, яка відігравала самостійну роль у протистоянні всім видам влади в Україні. Досліджено феномен правосвідомості інсургентів. У правосвідомості селян Нестор Махно персоніфікував архетип батька, спасителя. Виявлено специфіку та суть махновщини - найбільшого соціального руху, у центральну проблему якого становили розподіл, збереження та захист одержаної та/або захопленої землі. Зазначено, що цей рух поєднував різні типи соціальності, був зумовлений могутнім сплеском селянської правосвідомості та захистом споконвічних селянських цінностей. Сформульовано висновок, що махновщина була просторово-часовою утопією. Проаналізовано недержавний ресурс правосвідомості. Здійснено категоризацію поняття "історико-правова реальність".

  Скачати повний текст