Досліджено проблеми роботи з джерелами особистісної інформації у досудовому розслідуванні. Проаналізовано законодавство України. Наведено визначення змісту понять, що стосуються джерел доказів, процесу доказування, положень криміналістики, кібернетики та юридичної психології щодо закомірностей формування ідеальних слідів-відображень у свідомості особи. Розкрито суть поняття "джерела особистісної інформації". Висвітлено аспекти його встановлення, способи одержання фактичних даних, а також їх експертного дослідження й оцінки. Запропоновано зміни до чинного законодавства щодо вдосконалення роботи з джерелами особистісної інформації.

  Скачати повний текст

Проведено слідчі дії за участю осіб з фізичними або психічними вадами. Розглянуто джерела інформації, що характеризують особу з фізичними або психічними вадами, яка скоїла злочин. Здійснено класифікацію ознак фізичних і психічних вад у підозрюваного, обвинуваченого. Розглянуто питання припустимості й оцінки показань осіб з фізичними або психічними вадами, використання цих даних у процесі доказування. Рекомендовано фіксацію результатів і ходу проведення слідчих дій за участю осіб з фізичними та психічними вадами. Проаналізовано законодавче врегулювання проведення слідчих дій за участю таких осіб. Сформульовано низку пропозицій щодо проведення слідчих дій за участю осіб з вадами та конкретні пропозиції щодо вдосконалення чинного кримінально-процесуального законодавства України з метою максимального захисту прав таких осіб.

  Скачати повний текст

Досліджено теоретичні та практичні питання правового регулювання залучення свідка до кримінального судочинства, а саме - правовій регламентації його правового статусу. Проаналізовано положення чинного законодавства та положення проекту КПК України щодо змісту прав і обов'язків свідка, запропоновано обмежити виконання обов'язків цим суб'єктом певними рамками. Сформульовано висновок про участь свідка у правовідносинах, взаємопов'язаних і невзаємопов'язаних з доказуванням, якими є: правовідносини щодо одержання відшкодування витрат, зумовлених викликом для дачі показань; оскарження дій дізнавача та слідчого; забезпечення безпеки шляхом застосування заходів, передбачених законом. Визначено недоліки їх правового регулювання, а також сформульовано конкретні положення щодо його удосконалення. Доведено наявність у свідка законного інтересу та внесено пропозиції стосовно механізму забезпечення свідка правом на правову допомогу під час їх відстоювання. Вивчено спірні питання наділення правовим статусом свідка осіб, які виконували оперативно-розшукові заходи, проводили дізнання, були слідчими або понятими. Зроблено висновок про неможливість наділення їх правовим статусом свідка у тій же справі. Визначено правову природу особи, відносно якої є дані про її причетність до вчинення злочину: але немає підстав для наділення її статусом підозрюваного. Наголошено на доцільності її допиту як свідка з дотриманням меж предмету показань цього суб'єкта кримінального процесу.

  Скачати повний текст

Досліджено об'єктивні та суб'єктивні ознаки примушування давати показання, а також проведено відмежування зазначеного діяння від злочинів із суміжними складами. Запропоновано законодавчі шляхи розв'язання проблеми безкарності, неточної кваліфікації діянь, а також внесено пропозиції щодо вдосконалення окремих норм Кримінального кодексу України, які встановлюють відповідальність за примушування давати показання, катування, побої та гордування, перевищення влади або службових повноважень. Систематизовано причини й умови вчинення незаконних діянь з боку органів дізнання та досудового слідства. Розроблено комплекс заходів щодо запобігання примушуванню давати показання в Україні.

  Скачати повний текст

Розглянуто історію становлення та розвитку, юридичну природу протокольної форми, підстави диференціації кримінального процесу. Проаналізовано засоби збирання, перевірки та оцінки доказів та їх процесуальних джерел органом дізнання, прокурором і судом. Виявлено недоліки даної форми у плані з'ясування обставин справи, забезпечення прав суб'єктів кримінально-процесуальної діяльності та можливі шляхи їх усунення. Обгрунтовано необхідність існування у новому кримінально-процесуальному законодавстві України протокольної форми, удосконаленої з урахуванням вимог Конституції України та міжнародно-правових актів у галузі прав людини. Наведено пропозиції щодо удосконалення протокольної форми, зокрема, шляхом визначення прав осіб, які у першу чергу залучаються до процесу доказування у досудовому провадженні у протокольній формі.

  Скачати повний текст

Досліджено проблеми виникнення добросовісних помилок у показаннях свідків, розроблено тактику їх діагностики, виявлення та нейтралізації. Розкрито криміналістичну сутність добросовісної помилки, визначено її характерні ознаки. Розглянуто види таких помилок у показаннях свідків, розроблено їх класифікацію. Визначено особливості виникнення добросовісних помилок на різних стадіях формування показань. Встановлено причини виникнення таких помилок, обгрунтовано підстави їх поділу. Запропоновано алгоритм діагностики та виявлення добросовісних помилок у показаннях свідків і сформовано систему тактичних прийомів, спрямовану на нейтралізацію таких помилок.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст