Висвітлено сутність, правові засади, види, форми, методи, напрямки та процедури адміністративно-наглядової діяльності міліції в Україні, а також шляхи її удосконалення. Охарактеризовано повноваження, визначено форми, методи діяльності міліції щодо здійснення адміністративного нагляду в сферах забезпечення громадського порядку, безпеки дорожнього руху, дотримання правил дозвільної та паспортно-реєстраційної систем, а також адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі. Сформульовано пропозиції та рекомендації щодо внесення конкретних змін і доповнень до чинного законодавства, яке регулює адміністративно-наглядову діяльність міліції в Україні.

  Скачати повний текст

Досліджено теоретико-методологічні й адміністративно-правові засади взаємодії органів державної влади України у правоохоронній сфері й обгрунтовано шляхи підвищення її ефективності. Проаналізовано проблематику правового забезпечення прав і свобод людини та громадянина в органічному зв'язку з удосконаленням взаємодії органів державної влади України. Запропоновано модель якісної взаємодії даних органів у правоохоронній сфері, складовими якої є стратегічна та тактична взаємодія. Розроблено адміністративно-правовий механізм її здійснення на підставі формування державної політики та системи державного управління у правоохоронній сфері. Обгрунтовано доцільність дослідження правоохоронної сфери як системи державного управління та розгляду державного управління у контексті не владного впливу, а взаємодії. Визначено й охарактеризовано суб'єкти державного управління у правоохоронній сфері, запропоновано шляхи забезпечення їх системної організації й обгрунтовано адміністративно-правові засади діяльності з урахуванням європейських принципів і правових стандартів. Розроблено адміністративно-правові й організаційні заходи щодо удосконалення взаємодії органів державної влади України у правоохоронній сфері.

  Скачати повний текст

Удосконалено висновок про те, що у міжнародній доктрині не вироблено єдиного поняття міжнародного гуманітарного права (МГП) як галузі, немає єдності щодо її змісту, предмета правового регулювання та, відповідно, системи. По-новому проаназізовано міжнародно-правову регламентацію ведення воєнних дій, що дало змогу виділити у елементній (суб'єктно-об'єктній) системі МГП предметно-нормативні блоки його міжнародного регулювання. Вперше у вітчизняній науці міжнародного права зроблено висновок про те, що нарівні з розробленням нових норм існує об'єктивна потреба у продовженні кодифікації норм, які уже містяться у самих кодифікованих джерелах, за допомогою надання їм системності, предметності, зведення однорідних міжнародних норм у єдиний нормативний акт. Зазначено, що підхід світового співтовариства до проблеми заборони або обмеження засобів і методів ведення воєнних дій логічно обгрунтований та обумовлений, насамперед, головним призначенням даної групи норм - захистом цивільного населення, мирних об'єктів і жертв війни. Встановлено, що у результаті співробітництва держав сформувався міжнародно-правовий механізм захисту прав людини за умов збройного конфлікту. Вперше сформульовано висновок про те, що механізм сприйняття норм МГП національною системою права України має конституційну регламентацію та у процесі імплементації реалізує засоби трансформації норм міжнародних договорів, які відповідають міжнародній практиці. Доведено, що механізм дотримання та реалізації норм МГП, який застосовується у період збройних конфліктів, перебуває у межах міжнародно-правових заходів, спрямованих на активізацію міждержавного співробітництва з метою забезпечення узятих зобов'язань на міжнародному рівні.

  Скачати повний текст