This book appears after almost four decades of study, conferences, discussion, and publication. Over those years, students of “fascism,” as a subject of inquiry, have seen its “essence” change, in the judgments of scholars, from a movement of the “extreme right” into one that was neither of the “right” nor the “left.” We are now told that “Fascist ideology represented a synthesis of organic nationalism with the antimaterialist revision of Marxism.” From a political revolution entirely without any pretense of a rational belief system, we are now told, by those best informed, that “fascism’s ability to appeal to important intellectuals . . . underlines that it cannot be dismissed as . . . irrational. . . . [In] truth, fascism was an ideology just like the others.” Moreover, it has been acknowledged that “Fascism was possible only if based on genuine belief.” In effect, the study of Italian Fascism has delivered itself of significantly altered assessments over the past decades. Where, at one time, Fascism was simply dismissed as a phenomenon understood to be without intellectual substance, a right-wing excrescence that invoked violence and war, it is now more and more regularly understood to be a movement, and a regime, predicated on a reasonably well articulated belief system that engaged the rational commitment of many.

Збірка нарисів французьких істориків «Відкритість. Суспільство. Влада » втілює синтез філософського теоретизування з конкретно-історичним дослідженням. У ній філософська ідея суспільної відкритості наповнюється історико-біографічним змістом, а також окреслюються особистісно психологічні витоки індивідуальної відкритості в особливостях життєвого, творчого й інтелектуального шляху різних історичних персоналій. У рамках дихотомії «відкритості - закритості» в збірці розглянуті ідеологічно несумісні постаті: революціонер Робесп’єр та імператор Наполеон або монарх Людовик XVIII і комуніст Горбачов. Замість історії лівих - таких різнорідних, як Йосиф Сталін, Морис Торез, Мао Цзедун, Улоф Пальме чи інтелектуали Ані Кріґель (член ФКП у 1948-1956 pp.) і сам автор Еманюель Ладюрі (член ФКП у 1945-1963 pp.), і правих - серед яких Бонапарт і Луї-Філіп, у книжці подано іншу історію: історію, з одного боку, людей «відкритих», а з другого - їхніх «закритих» опонентів. Книга має ґрунтовний науковий апарат і розрахована на істориків, культурологів, фахівців з інтелектуальної історії, студентів-гуманітаріїв.

"100 великих мыслителей" - очередная книга серии "100 великих", освещающая жизнь и творческие поиски самых известных титанов человеческой мысли. В их ряду читатели встретят Конфуция и Пифагора, Платона и Аристотеля, Маркса и Канта, Розанова и Вернадского, Фрейда и Жан-Поля Сартра.

У книжці знаного французького психолога, історика та філософа Елізабет Рудинеско наведено буремні шляхи й суперечливі погляди шести французьких філософів: Кангієма, Сартра, Фуко, Альтюссера, Дельоза та Дерида. Їхні твори стали відомими й свого часу викликали резонанс у всьому світі. Попри всі розбіжності та дискусії між ними, їх поєднує один спільний момент: усі вони спромоглися виробити критичний підхід до питання політичної заангажованості (тобто до філософії свободи) і до фройдівської концепції позасвідомого (тобто до філософії структури). Окрім того, усі вони були чудовими стилістами й гарячими прихильниками мистецтва та літератури. Авторка показує, намагаючись осмислити думку одних у світлі думки інших і виділивши кілька блискучих моментів інтелектуального життя Франції другої половини XX ст., що лише критичне сприйняття спадщини торує шлях до самостійного мислення та формування контурів думки майбутнього, думки, що готує кращі часи, нескореної думки.

Age of Entanglement explores patterns of connection linking German and Indian intellectuals from the nineteenth century to the years after the Second World War. Kris Manjapra traces the intersecting ideas and careers of a diverse collection of individuals from South Asia and Central Europe who shared ideas, formed networks, and studied one another's worlds. Moving beyond well-rehearsed critiques of colonialism toward a new critical approach, this study recasts modern intellectual history in terms of the knotted intellectual itineraries of seeming strangers. Collaborations in the sciences, arts, and humanities produced extraordinary meetings of German and Indian minds. Meghnad Saha met Albert Einstein, Stella Kramrisch brought the Bauhaus to Calcutta, and Girindrasekhar Bose began a correspondence with Sigmund Freud. Rabindranath Tagore traveled to Germany to recruit scholars for a new Indian university, and the actor Himanshu Rai hired director Franz Osten to help establish movie studios in Bombay. These interactions, Manjapra argues, evinced shared responses to the cultural and political hegemony of the British empire. Germans and Indians hoped to find in one another the tools needed to disrupt an Anglocentric world order. As Manjapra demonstrates, transnational intellectual encounters are not inherently progressive. From Orientalism and Aryanism to socialism and scientism, German-Indian entanglements were neither necessarily liberal nor conventionally cosmopolitan, often characterized as much by manipulation as by cooperation. Age of Entanglement underscores the connections between German and Indian intellectual history, revealing the characteristics of a global age when the distance separating Europe and Asia seemed, temporarily, to disappear.