Проаналізовано частину мемуарної спадщини генерала Грекова О. П., яка висвітлює процес переговорів Антанти та української Директорії у 1919 р., порівнює офіційну версію цих подій із матеріалами спогадів військовика. Вперше наведено версію переговорного процесу між Директорією та французьким командуванням в Одесі очима сучасника - міністра військових справ УНР, який брав безпосередню участь у цих переговорах; надано характеристику кількох діячів Директорії крізь призму особистих симпатій та антипатій генерала Грекова, що надало можливість краще зрозуміти політичну кон'юнктуру того часу та особливості відносин всередині цього керівного державного органу. На основі мемуарів простежено динаміку переговорного процесу у контексті зміни міжнародного становища, визначено місце та роль у переговорах генерала. Окреслено основні причин невдачі українських делегацій і підсумовано тематичний мемуарний матеріал із погляду його інформативної цінності для історичної науки. Загалом, військово-теоретична спадщина О. Грекова щодо досліджуваного питання є дуже структурованою, обгрунтованою фактологічно. Олександр Петрович подає матеріали в хронологічному порядку, здійснює спроби періодизувати революційні події та державотворчий процес в Україні. Водночас державні інституції, провідні політичні діячі представлені через призму власного, часто надто суб'єктивного бачення, a постать С. Петлюри отримує негативні оцінки. Так державні позиції О. П. Грекова та його блискуча військово-правова освіта визначали характер його спогадів.

Проаналізовано етимологію поняття "парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва", її статус і завдання, історію створення та характерні особливості цих об'єктів культурної спадщини, їхній взаємозв'язок із природою, роль і значення для збереження стильової та національно-культурної своєрідності. Увагу акцентовано на розкритті суспільно-культурної, мистецької та історичної цінності садово-паркових об'єктів з урахуванням їхнього художньо-естетичного світу, планувальних і композиційних рішень, проблеми збереження та репрезентації в межах чинного законодавства.

Розглянуто проблему актуалізації сутності поняття "культурний туризм" (КТ) у науковому дискурсі. Виокремлено та узагальнено дослідницьке поле наукової проблематики явища КТ. На підставі аналізу низки наукових праць зарубіжних дослідників з'ясовано характерні особливості, що вирізняють КТ від інших видів дозвілля. Підкреслено зв'язок КТ і культурної спадщини місцевої громади як ресурсів її сталого розвитку. Окреслено міждисциплінарну перспективу подальших наукових досліджень цієї проблематики.

Досліджено проблему російського колабораціонізму в роки Другої світової війни. Увагу акцентовано на участі російських громадян у військових формуваннях СС нацистської Німеччини. Показано особливості створення 29-ї гренадерської дивізії військ СС та її участь у бойових діях на Брянщині, Білорусії та Польщі.

Проаналізовано основні аспекти діяльності св. Івана Павла II у площині захисту прав людини. В основу дослідження покладено промови, енцикліки та інші папські документи. Джерела проаналізовано в історичній ретроспективі на основі ключових історичних подій останньої третини XX - початку XXI ст. Такий аналітичний дискурс набуває особливої актуальності з огляду на те, що понтифікат К. Войтили припав на складні суспільно-політичні процеси у світовій і європейській історії, зокрема гострі міжнародні конфлікти, війни, поділ Європи Берлінським муром, радянську пропаганду, розпад СРСР, парад суверенітетів тощо. У контексті розгортання цих проблемних подій порушувався цілий спектр засадничих прав людини. Отже, на базі тематики прав людини у ключі зіставлення історичного та сучасного контексту можна простежити важливі для сучасності квінтесенції.

Опрацьовано архівні документи про будівництво житлових будинків для сільських вчителів. Незважаючи на те, що в українській гуманітаристиці поширеними є дослідження повсякденного трибу життя різних соціальних прошарків радянського суспільства, про житлово-побутові умови сільських вчителів немає окремих наукових праць. Мета роботи - з'ясування механізму забезпечення житлом сільських вчителів на основі офіційних документів радянських органів влади, насамперед, наказів і постанов міністерства освіти УРСР, розпоряджень Львівського обласного відділу народної освіти та збережених планів забудови.

Проаналізовано музейний сувенір як багатоаспектне явище. З одного боку, сувеніри є можливістю додаткового прибутку завдяки бажанню туристів (відвідувачів) отримати матеріальний спогад про відвідане місце, з іншого - це хороший інструмент для створення та реклами власного бренду; зрештою, музейні сувеніри пов'язані з культурним туризмом. Беручи до уваги досвід інших країн, запропоновано кілька кейс-практик, які найдієвіші для виготовлення популярного асортименту музейних сувенірів.

Проаналізовано діяльність державно-політичного проводу ЗУНР-ЗОУНР на завершальному етапі збройної боротьби за українську державність. Зокрема, відзначено участь у ній колишнього прем'єра ЗУНР - С. Голубовича, який у період червня-листопада 1919 р. входив до складу Ради уповноважених диктатора Є. Петрушевича. З'ясовано роль С. Голубовича у переговорному процесі з наддніпрянським урядом щодо вироблення умов переходу УГА за Збруч, її матеріального забезпечення, ведення подальших спільних військових дій, пошуку союзників у боротьбі за відновлення державності тощо.

Здійснено аналіз національного складу слухачів Вищої технічної школи у Львові протягом 1867 - 1914 рр. Безпосередній вплив на формування національного складу студентів освітнього закладу мали етносоціальні процеси у самому м. Львів. Окреслено тенденції формування технічної інтелігенції Галичини переважно з польської частини мешканців краю. Водночас, євреї та українці-русини, які складали меншість студентів-техніків, згодом значно слабше були залучені до технічного і промислового розвитку Львова та західноукраїнських земель загалом.

Розглянуто проблему збереження історичної пам'яті та дослідження розвитку національно-патріотичного руху в Галичині на початку XX ст. Проаналізовано життя та діяльність Є. Струка у період 1909 - 1941 рр., показано його роль у національно-визвольному русі українців у першій половині XX ст.

Розглянуто основні аспекти організації науково-дослідної діяльності Львівського політехнічного інституту у перші роки по закінченні Другої світової війни; висвітлено зусилля керівництва закладу, скеровані на нормативне й організаційне забезпечення цієї діяльності, вирішення кадрових і матеріально-технічних проблем, з якими зіткнувся виш у повоєнний період унаслідок німецької окупації Львова та утвердження тут згодом радянської влади. Проаналізовано успіхи, яких було досягнуто у цій сфері, та невдачі, які стояли на заваді поглибленню та розвитку науково-дослідної роботи закладу. Висвітлено напрями досліджень, які у цей період сформувалися в інституті та заклали підстави для становлення і розвитку науково-дослідних шкіл у майбутньому.

Досліджено генеалогію шляхетського роду Буковських. Витоки роду сягають межі XIV - XV ст., а його родовим гніздом стає с. Буків Сяноцької землі Руського воєводства. Якщо представники нечисленного у XV - XVII ст. роду ще не виявляли помітної в масштабах Руського воєводства господарської та суспільно-політичної активності, то XVIII ст. стає часом, коли Буковські, в силу своїх майнових позицій і політичних впливів, увійшли до кола регіональної еліти. У проміжок XV - XVII ст. вписався життєпис семи поколінь роду.

Проаналізовано участь викладачів Львівської політехніки у польових дослідженнях археологічних пам'яток України протягом другої половини XIX ст. - початку XX ст., а також на початку XXI ст. З'ясовано, що головними об'єктами зацікавлень дослідників-архітекторів були храми княжих столиць - Львова, Галича та Холма. Дослідники-геологи цікавилися стоянками палеоліту. Показано, що важливою причиною відновлення археологічних досліджень у Львівській політехніці була поява нових навчальних спеціальностей.

Розкрито оцінку Є. Коновальцем діяльності українських державних центрів і перспективи успішної боротьби за відновлення державності в січні - квітні 1921 р. Увагу зосереджено на участі Є. Коновальця в діяльності Всеукраїнської національної ради.

Досліджено становлення та організаційний розвиток православного жіночого монашого осередку в XVII ст. у м. Явір (сьогодні - Львівська область). Вказано на виклики, які впродовж 70 задокументованих років діяльності монастиря вимушена була долати чернеча громада. Звернено увагу на роль влади в різних обставинах діяльності монастиря, а також роз'яснено дискусійні формулювання.