Мета роботи - проаналізувати зміну величин гідростатичної та вологої складових зенітної тропосферної затримки (ЗТЗ), визначених для всіх сезонів року. Складові ЗТЗ визначають на сьогоднішній день, переважно, так: гідростатичну - за одною з існуючих аналітичних моделей, здебільшого за моделлю Saastamoinen, а вологу - з ГНСС-вимірювань із використанням модельного значення гідростатичної складової. Проведено оцінювання точності отриманих величин гідростатичної та вологої складових ЗТЗ за аналогічними складовими знайденими за даними радіозондування. Для цього підбиралась пара відносно близьких одна від одної станцій - аерологічної та референцної ГНСС-станції. Для реалізації викладеної методики досліджень було обрано аерологічну станцію Praha-Libus і референцну ГНСС-станцію GOPE. Для опрацювання й аналізу вибирались дані радіозондування нейтральної атмосфери з першої станції та повні величини ЗТЗ (гідростатична плюс волога складові) з другої станції. Такі дані вибирались щомісячно з 1-ї по 10-у дати 2012 р. на 12-у год Всесвітнього часу. За даними радіозондування визначено гідростатичні та вологі складові ЗТЗ (прийняті надалі, як еталонні) та таку ж кількість значень повних ЗТЗ, виведених на цю ж годину з ГНСС-вимірювань на референцній станції GOPE. За ними визначено величини вологої складової ЗТЗ та порівняно їх з відповідними даними, отриманими з радіозондувань. Установлено, що похибка гідростатичної складової має чітко виражену сезонну зміну, починаючи від виключно додатних величин у діапазоні 2 - 7 мм у січні з переходом через нуль у квітні (жовтні), досягаючи виключно від'ємних величин у діапазоні 3 - 5 мм у липні. Що ж стосується похибки вологої складової ЗТЗ, то слід зазначити що вона на протязі всього року приймає лише від'ємні значення без чітко вираженого сезонного ходу. Зауважено, що максимальні абсолютні величини ця похибка має в липні, що переважають - 30 мм, пояснюється максимальним вмістом водяної пари у тропосфері у цей час. Проте, виключно від'ємні значення похибки вологої складової вказують і на систематичне зміщення її значень. Надано рекомендації щодо подальших досліджень у напрямі підвищення точності визначення як гідростатичної, так і вологої складової ЗТЗ, а також причин щодо сезонних змін точності визначення, особливо, гідростатичної складової.

Шифр НБУВ: Ж29144 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На сьогодні в Україні знаходяться в експлуатації десятки турбогенераторів (ТГ), значна частина яких в експлуатації понад 35 - 50 років, що перевищує термін їх служби відповідно до нормативної документації. Фактичний технічний стан ТГ визначається багатьма геометричними параметрами, серед яких вирішального значення набувають ті, які характеризують його як механічну систему (вісь агрегату та вісь статора). На даний час контроль положення вісей повинна виконуватись з точністю 0,5 мм, і здійснюється в основному трьома способами (за допомогою струни, за допомогою оптичної авторефлексної системи (ППС-11), із використанням повірочного вала). Мета досліджень - розробка методики контролю геометричних параметрів статора ТГ при його заміні геодезичними методами з використанням високоточних електронних тахеометрів та її апробація на об'єкті. На підставі попередніх досліджень, запропоновано вирішувати такі задачі просторовим методом електронної тахеометрії з використанням високоточного тахеометра Leica TCRP1201R300. Проведено апріорну оцінку точності та ряд експериментів (дослідження з визначення похибки перефокусування, визначення похибки виміру віддалі на коротких довжинах із використанням сферичного відбивача, дослідження впливу неперпендикулярності вимірювального лазера до відбивача) з метою розробки методики підвищення точності вимірювання за умови використання електронного тахеометра. Цю методику апробовано на об'єкті під час ремонту (заміни) статора генератора. В результаті проведених робіт визначено просторове положення вісей агрегату та статора з точністю 0,3 мм, які були зафіксовані в умовній системі координат чотирма марками. Методикою передбачено вибір оптимальних умов вимірювань електронним тахеометром, за яких компенсуються похибки вихідних даних, інструментальні, зовнішніх умов, візування, центрування та фіксування. Також методикою передбачено контроль кожного етапу робіт за стандартним відхиленням до 0,2 мм. Кількість прийомів вимірювань визначається досягненням точності кожного етапу 0,2 мм.

Калібрування наземних лазерних сканерів надає змогу підвищити точність отриманих даних із ціллю дотримання нормативних вимог для проведення інженерно-геодезичних робіт. У процесі калібрування використовують 2 типи тестових об'єктів: точкові та площинні. Мета роботи - оцінка, узагальнення та класифікація критеріїв вибору типу та підтипу тестових об'єктів для проведення калібрування (ТОК) наземних лазерних сканерів. Влаштування калібрувального полігону виконується з урахуванням мінімізації можливих похибок, можливості захоплення максимального поля зору та діапазону відстаней тощо. Тому розглянуто критерії вибору, систематизовано їх, та на підставі проведеного аналізу розроблено рекомендації щодо вибору типу ТОК для практичного використання. Визначено основні критерії, що впливають на метричну якість даних калібрування. Критерій наявності площинних елементів або можливості встановлення точкових прийнято як другорядний, що розглядається після оцінки всіх інших критеріїв і визначення необхідних умов. Основними критеріями визначено незалежність від геометричної рівності поверхонь; незалежність від кута падіння лазерного променю; влаштування перекриття сканів; можливість калібрування як кутовимірного, так і віддалевимірного блока сканера; можливість прив'язки до зовнішньої системи координат. Розглянуто усі зазначені критерії та проаналізовано їх вплив на результати калібрування. Для більш коректної оцінки критеріїв рекомендовано використовувати t-критерій Стьюдента для визначення складових систематичної похибки, що найбільше впливають на дані калібрування. Визначено перспективний напрям досліджень - точне обчислення координат центроїду сферичного площинного ТОК, що надасть змогу повної мірою скористатися перевагами як точкового, так і площинного об'єкта калібрування.

Шифр НБУВ: Ж29144 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - дослідження точності побудови ЦМР прируслових територій із використанням матеріалів БПЛА. Одним із важливих питань гідрологічного моделювання затоплень є високоточне створення ЦМР. За складного типу рельєфу, який пов'язаний із меандруванням русла річки, запропоновано для створення ЦМР використовувати знімання з БПЛА. Гідрологічне моделювання передбачає такі основні етапи: створення високоточних ЦМР, визначення коефіцієнтів Маннінга з метою врахування впливу підстильної поверхні та визначення змін рівня води на підставі графу, отриманого зі спостережень на гідрометеорологічних пунктах. Наведено побудову високоточної ЦМР на підставі знімання з БПЛА. Для високоточної побудови моделі принциповим питанням є врахування рослинності в приберегових ділянках і вибір оптимального часового періоду знімання. Завдання дослідження полягає в опрацюванні методики побудови високоточної ЦМР за матеріалами, отриманими з БПЛА, дослідження можливостей усунення впливу рослинності на позначки точок із використанням програмних методів, визначенні планових зміщень русла та порівнянні точності побудови ЦМР за зніманнями, проведеними у червні 2017 р. та у листопаді 2021 р. Об'єктом досліджень слугувала ділянка при переході від гірської до болотисто-горбистої частини р. Дністер поблизу м. Старий Самбір, із складними морфометричними та гідрологічними характеристиками русла та берегів у місці складного меандрування річки в перетятій ярами місцевості. Встановлено, що за 4 роки між двома зніманнями планові зміщення деяких точок становлять до 25 - 31 м. Здійснено апріорну оцінку визначення координат за точками з ГНСС-приймача, точність визначення координат точок якого становить 2 - 3 см. Апріорна оцінка точності визначення координат точок за вхідними даними знімання становить: для планових координат - 4 - 6 см для двох періодів знімання, похибка визначення позначок точок для різних значень базису - 21 - 31 см. Установлено, що програмні методи врахування впливу високої рослинності не надають можливості повного її врахування, середня квадратична помилка, у місцях такої рослинності становить 0,64 м. Тому, знімання з БПЛА необхідно проводити в безлистяний період року, ранньою весною або пізно восени.

Мета роботи - запропонувати методику створення геоінформаційного онлайн-ресурсу для управління Лісовогринівецькою ОТГ. Для реалізації поставлених завдань розроблено технологічну схему, яка складалася з 9 етапів роботи. Перший етап передбачав збір та аналіз різнорідних даних як векторного, так і растрового форматів на територію Лісовогренівецької ОТГ. На другому етапі, за допомогою програмного забезпечення GlobalMapper, всі файли векторних даних у форматах *.dxf і *.dmf, які були раніше отримані, конвертовано у формат *.shp для подальшого їх опрацювання в ПП ArcGIS. Унаслідок конвертації, отримано графічні й атрибутивні дані в потрібному форматі та згідно з шарами, які вони містять, відредаговано базу геоданих з умовними позначеннями згідно з класифікатором для створення планів масштабу 1 : 2000. На наступному етапі постало завдання уніфікації бази даних конвертованих файлів, так як векторні дані створено з різною побудовою атрибутивних таблиць. Окрім цього, виникла необхідність внесення векторних даних у відредаговану базу геопросторових даних. Для цього написано скрипт на мові Python, який перебудовує атрибутивні таблиці та вносить дані в базу геоданих. Проведено корегування та наповнення атрибутивної бази даних векторних об'єктів для тих стовпців, де була відсутня інформація. Передостаннім кроком була розробка структури геопорталу на основі ArcGIS-online для завантаження бази геоданих на Лісовогринівецьку ОТГ на сервер, для можливості їх зовнішнього використання за допомогою унікальних логіну та паролю. Останнім кроком, після створення структури геопорталу, було завантаження векторних і растрових геоданих, підготовлених у ПП ArcGIS на геопортал. В результаті реалізації поставленої мети розроблено та описано методику створення геоінформаційного онлайн-ресурсу для управління об'єднаною територіальною громадою. В ході реалізації методики опрацьовано та конвертовано дані 24 картографічних векторних шарів для Лісогринівецької громади Хмельницької області. Зібрано та опрацьовано растрові картографічні матеріали для ОТГ. Створено базу геоданих згідно з класифікатором для масштабу 1 : 2000. Розроблено структуру геопорталу на базі ядра ArcGIS-онлайн із під'єднаною картою-основою на базі онлайн ресурсу GoogleMaps, куди завантажено всі опрацьовані матеріали.

Мета роботи - дослідження геодинамічних процесів у басейні р. Тиса в межах Закарпатської області з аналізом геодезичних спостережень, отриманих за останнє десятиліття. Карстомоніторинг було розпочато з виявлення найнебезпечніших ділянок земної поверхні, які піддаються вертикальним зміщенням. Після виявлення найбільш небезпечних ділянок для попередження можливих аварій проведено локальний геодезичний моніторинг на об'єктах у межах смт. Солотвино, с. Ділове та с. Біла Церква. Для відпрацювання методики виявлення змін ландшафтів і форм рельєфу під впливом геодинамічних процесів використано також колекцію архівного аерофотознімання. Для знімання карстів використовувались БПЛА. На основі даних цифрового аерознімання створено: ортофотоплани та цифрові моделі рельєфу для прогнозування карстів і зміщень. Цифрове аерознімання виконувалось відповідно до вимог нормативних документів. Перевагою аерознімання є можливість отримати додаткову інформацію про положення річкових русел, зміни в рослинному покриві, активізацію ерозійних процесів. Для визначення динаміки зсувів, карсту цифрове аерознімання необхідно повторити кілька разів через певні інтервали. Аерознімальні роботи виконано у 2 етапи у 2020 і 2021 р. Для розпізнавальних знаків вибирались контурні точки, які розпізнаються на цифровому аерознімку та місцевості з точністю не менше 0,1 мм у масштабі створюваного плану. Математичну обробку геодезичних GPS-вимірювань виконано за допомогою програмного забезпечення Trimble Geomatics Office з приведеннямліній на рівень моря та редукуванням на площину проекції Гаусса - Крюгера. Після фотограмметричної обробки виконано контроль якості отриманих результатів і створено цифрові моделі рельєфу прийомами DEM і TIN. Ортофотоплани в масштабі 1 : 1000 виготовлено за растровими зображеннями аерознімків з урахуванням створеної цифрової моделі рельєфу. Для оновлення інформації про стан сучасних карстоутворень і ділянок з екзогенними процесами в Солотвино та Біла Церква Тячівського району та с. Ділове Рахівського району Закарпатської області виникла необхідність у проведенні моніторингових робіт. Розроблено та апробовано технологію топографо-геодезичних робіт із застосуванням БПЛА і GPS-вимірювань у гірських районах. Результати аерознімання використано з метою візуалізації об'єктів дослідження та донесенні інформації про деформаційні процеси до органів місцевого самоврядування. Для процесів природного чи техногенного характеру (зміщення, зсуви, карсти) потрібна розробка індивідуальних підходів при використанні БПЛА. Подібні моніторингові дослідження виводять на новий рівень вивчення природного середовища і з кожним роком підвищуватимуть наукову цінність отриманих матеріалів.

Стародавні карти та плани є важливими джерелами інформації для різноаспектного пізнання минулого. У багатьох дослідженнях затребуваними є точностні параметри просторових даних. Мета роботи - дослідження геометричної точності плану Львова 1894 р. Ю. Хованця. Методика дослідження оцінки точності базується на перетворенні та геометричному аналізі наборів ідентичних точок на стародавньому плані та сучасному еталонному. Для такого перетворення використовується трансформація Гельмерта з чотирма параметрами та техніка мультиквадратичної інтерполяції. Отримані результати надають можливість графічно візуалізувати неточності старого плану у вигляді векторів зміщення, ізоліній масштабу та обертання, що унаочнюють територіальну диверсифікацію спотворень картографічного зображення. За допомогою методу найменших квадратів отримано значення, що характеризують позиційну точність давнього плану. Всі розрахунки та ілюстрації виконані у програмному пакеті MapAnalyst, який спеціалізується на картометричному аналізі стародавніх карт. На результати картометричного аналізу впливає низка різних факторів, вирішальними з яких для дослідження були: якість оригіналу; вибір набору ідентичних пунктів; техніка інтерполяції. При виборі ідентичних точок увагу приділено їх рівномірному розподілу по всій площі плану за незмінного положення у часі. Отримані результати є лише однією з можливих математичних моделей, побудованих на основі вхідних даних. Однак, досягнуті результати вважаємо дійсними. Опрацьована методика значно прискорює та спрощує вивчення точності старих планів і може бути використана для аналогічних досліджень інших картографічних творів, а отримані числові результати та графічні візуалізації - для порівняння старих планів між собою.

Мета роботи - дослідження топологічної неузгодженості під час зшивання та зведення рамок суміжних аркушів цифрових топографічних карт масштабу 1 : 50 000 із застосуванням строгих аналітичних геодезичних методів на референц-еліпсоїді у геоінформаційному середовищі. У виконаних дослідженнях проаналізовано феномен виникнення топологічних неузгодженостей рамок суміжних аркушів цифрових топографічних карт масштабу 1 : 50 000 на межах зон проекцій Гаусса - Крюгера та доцільність переходу на строгі аналітичні геодезичні методи у геоінформаційному середовищі під час створення бази топографічних даних "Основна державна топографічна карта" шляхом визначення розбіжностей між вершинами рамок номенклатурних аркушів цифрових топографічних карт масштабу 1 : 50 000 на межах зон проекції, виявлених під час робіт у державному підприємстві "Науково-дослідний інститут геодезії і картографії". Отримано та проаналізовано залежності, які демонструють зміни відстаней між вершинами рамок суміжних аркушів масштабу 1 : 50 000 по довготі та широті. Ці величини знаходяться в межах від 1 мм до 8 мм, що призводить до топологічної неузгодженості у вигляді розривів (gaps) і накладань (overlaps) суміжних аркушів топографічних карт, що ускладнює процес зведення аркушів цифрових топографічних карт та унеможливлює автоматизацію процесу зшивання об'єктів бази топографічних даних. Наукова новизна проведених досліджень полягає в обгрунтуванні застосування строгих аналітичних геодезичних методів і засобів замість аналогових картометричних і стандартних методів інструментальних ГІС; використання референц-еліпсоїда, а не лише картографічних проєкцій, сфероїда або сфери.

Мета роботи - дослідження інтеграції наборів базових і тематичних геопросторових даних на основі операції з'єднання (JOIN) реляційної алгебри та її взаємодії з геокодуванням геопросторових об'єктів, яку реалізовано в сучасних геоінформаційних системах (ГІС) і системах керування базами даних (СКБД) для розвитку національної інфраструктури геопросторових даних (НІГД). Основою дослідження є аналіз можливостей застосування теорії баз геопросторових даних і баз знань, міжнародних і національних гармонізованих стандартів у сфері Географічна інформація/Геоматика для вирішення питання інтеграції геопросторових даних за допомогою операції з'єднання JOIN реляційної алгебри в об'єктно-реляційних системах керування базами даних (СКБД). Досліджено моделі операції з'єднання Join реляційної алгебри, які лежать в основі геокодування об'єктів і створення електронних газетирів, і доведено її ефективність: операція з'єднання Join забезпечує інтеграцію наборів базових і тематичних геопросторових даних. Для її виконання необхідно визначити обов'язкові географічні ідентифікатори, які мають бути наявні серед атрибутів наборів базових і тематичних геопросторових даних та за якими виконується з'єднання. Різноманітність видів застосування операції з'єднання Join охоплює всі можливі випадки, які виникають у разі їх практичного застосування. Таким чином, використання операції з'єднання Join передбачає на етапі проектування баз геопросторових даних визначити ці обов'язкові географічні ідентифікатори. Зокрема, доцільним є визначення обов'язкових географічних ідентифікаторів (кодів) об'єктів за офіційними загальнодержавними системами класифікації (кодифікації) об'єктів у відповідних галузевих тематичних реєстрах, за які відповідають визначені держателі тематичних даних відповідно до додатку 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку функціонування національної інфраструктури геопросторових даних" від 26 травня 2021 р. N 532. Досліджено інтеграцію наборів базових і тематичних геопросторових даних на основі моделей операції з'єднання (JOIN) реляційної алгебри та їх взаємодії з геокодуванням геопросторових об'єктів, яку реалізовано в сучасних ГІС і СКБД для розвитку національної інфраструктури геопросторових даних. Дослідження виконано на наборі базових геопросторових даних, а саме: відомостей про адміністративно-територіальні одиниці Черкаської області, в тому числі їх меж; за тематичні обрано дані зі статистичного бюлетеня соціально-економічного становища Черкаської області за січень 2021 р. Головного управління статистики у Черкаській області Державної служби статистики України. Доведено, що операцію з'єднання (JOIN) реляційної алгебри можна використовувати для інтеграції інших тематичних геопросторових даних із базовими геопросторовими даними за допомогою географічних ідентифікаторів, які містять ці набори даних.

Мета роботи - розробити алгоритм математичного тривимірного моделювання типового даху української церкви за даними наземного лазерного сканування та знайти шляхи оптимізації моделі залежно від набору вхідних даних. Точність моделювання залежить від даних лазерного сканування. Кількість отриманих точок та їхні точність будуть впливати на кінцевий результат - 3D-модель даху. Враховуючи типову конструкцію даху церкви у формі конусу, можна застосувати стандартний математичний алгоритм моделювання частини споруд типової церкви. Запропонований алгоритм розроблено у програмному середовищі MathCad. Для розроблення математичного алгоритму використано матеріали 3D-сканування української типової церкви. Алгоритм аналізує розташування точок сканування даху церкви та виконує його усереднення. В результаті роботи алгоритму відбраковано помилкові виміри та отримано модель частини даху, яка утворює оптимальну геометрію споруди. Запропонований математичний алгоритм надає змогу автоматизувати деякі процеси моделювання типової української церкви для проєктних рішень. Такий спосіб моделювання можна застосовувати для подібних конструкцій інших будівель.

Актуальною є проблема застосування тематичного картографування територій виробничих об'єктів із метою отримання просторових даних про шкідливий вплив на навколишнє середовище. Одним із факторів, який мінімізує цей вплив, є дотримання санітарно-захисних зон (СЗЗ). Території, відведені під СЗЗ, повинні відповідати актуальним даним про місцевість, змоделювати яку можна сучасними засобами ГІС-технологій із використанням даних дистанційного зондування Землі, що надасть можливість швидко та точно отримувати просторові характеристики об'єктів і проводити аналіз тематичної інформації. Мета роботи - отримання та аналіз просторових тематичних даних про СЗЗ виробничих підприємств на основі базових геопросторових даних. Для просторового аналізу СЗЗ застосовано методику моделювання просторових даних за картографічними матеріалами та даними ДЗЗ і аналіз побудованої моделі. Створено картографічну модель та проаналізовано дотримання СЗЗ виробничими підприємствами м. Славута та Хмельницької атомної електростанції. Запропонована технологія надала змогу поєднати картографічні дані та дані ДЗЗ у єдине програмне середовище та на їх основі виконати моделювання та аналіз СЗЗ підприємств м. Славута.