Розглянуто актуальні теоретичні проблеми предмета екологічного права в Україні, досліджено наукові концепції предмета екологічних правовідносин, проаналізовано зміст предмета через застосування Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", доведено наукові позиції авторів щодо правового визначення предмета, який поєднує в собі сукупність висновків щодо забезпечення екологічної безпеки, приналежності, використання, відновлення природних ресурсів та охорони навколишнього природного середовища. Дослідження проведене з використанням таких методів як аналіз і порівняння, синтез. Метод аналізу і порівняння застосовувався при вивченні наукових доробок вчених-правників щодо визначення предмета екологічного права. За допомогою методу синтезу встановлені види суспільних відносини у сфері використання і відтворення природних ресурсів та охорони навколишнього природного середовища. Виділено три групи суспільних відносин та зроблено висновок про те, що до предмета екологічного права входять природоресурсні, природоохоронні та антропоохоронні суспільні відносини, визначено предмет екологічного права. Проблеми праворозуміння предмета екологічного права в Україні.

Мета роботи - розкриття поняття та змісту службових відносин при здійсненні технічного розслідування, обслуговування та організації повітряного руху. Методологічна основа дослідження складається із методів пізнання (аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія, порівняння), із загальнонаукових методів, формально-логічного методу тлумачення права та порівняльно-правового методу. Складовими методологічної бази є об'єктивність та поєднання підходів критичного і раціонального, конструктивного. У ході дослідження з'ясовано, що обслуговування повітряного руху (ОПР) є однією із важливих складових діяльності у сфері авіаційного транспорту, яке здійснюється на засадах державного регулювання та реалізується уповноваженими ЦОВВ, його структурними підрозділами. Забезпечення контролю за дотриманням порядку та правил використання повітряного простору під час координації, управління використанням повітряного простору та ОПР покладається на Украерорух. Обговорення: службових відносин при здійсненні технічного розслідування, обслуговування та ОПР.

Мета роботи - дослідити державне регулювання на повітряному транспорті (ПТ), формування державної політики та стратегії розвитку ПТ. Методологія дослідження спирається на методи документального аналізу і синтезу, порівняльного аналізу, об'єктивної істини, що надає змогу системно простежити вплив правового регулювання у сфері ПТ. Констатовано, правова система є важливою складовою в управлінні на повітряному транспорті. За умови належного правового регулювання відбуватиметься стрімкий розвиток ПТ. Обговорено державну політику у сфері ПТ являє собою сукупність цілей, завдань, пріоритетів, принципів, стратегічних програм і планових заходів, які розробляються і реалізуються органами державної влади, що дозволяє державі досягти обумовлених цілей у авіаційний галузі, використовуючи правові, економічні, адміністративні та інші методи і засоби впливу, спираючись на ресурси, наявні в її розпорядженні. Особливістю вказаної державної політики є те, що, по-перше, вона тісно пов'язана як із зовнішньополітичними та й внутрішньодержавними процесами у країні; по-друге, має великий вплив на розвиток усіх соціально-економічних відносин; по-третє, забезпечується системою органів державного управління на чолі з главою держави; по-четверте, є досить динамічною та матеріально-витратною; по-п'яте, потребує постійного контролю та корегування з збоку держави.

Мета статті - вироблення пропозицій щодо удосконалення контролю за повітряним простором як елементу забезпечення прикордонної безпеки. Застосування системно-структурного методу і методу узагальнень дозволило виявити загальні тенденції застосування літальних апаратів (ЛА) у прикордонному повітряному просторі з незаконною метою і встановити пов'язані з цим правові проблеми. В результаті застосування формально-юридичного методу запропоновані шляхи вдосконалення законодавства. Як результат наукового пошуку запропоновані напрями нормативно-правового регулювання у сфері контролю за повітряним простором у діяльності Державної прикордонної служби України. Обговорено повноваження контролю за повітряним простором над смугою земної поверхні, що проходить уздовж державного кордону, покладені на Збройні сили України. Водночас, у сучасних умовах у прикордонному просторі поширене протиправне використання ЛА, які за особливостями конструкції та вагою не завжди можуть бути виявлені силами ППО ЗС України. Основну увагу зосереджено на аналізі досвіду з охорони державного кордону України, який демонструє, що фактично протидіють протиправному застосуванню ЛА у прикордонному просторі підрозділи прикоронної служби. Сформульовані пропозиції щодо правового забезпечення контролю повітряного простору як елементу забезпечення прикордонної безпеки.

Мета дослідження - аналіз питань теорії щодо визначення принципу поділу державної влади. Досягнення цієї мети забезпечується через пошук науково-теоретичних конструкцій на конкретному історико-правовому матеріалі. Методологічну основу роботи складає комплексний підхід щодо аналізу теорії поділу державної влади, її розвитку. Її основою є діалектичний метод дослідження, методи аналітичний, порівняння, та історизму, які забезпечують виявлення внутрішньої сутності явищ через характеристику динаміки їх розвитку та зовнішніх проявів. Показ однієї з проблем теорії організації державної влади. Матеріали статті використано для підготовки нових курсів з теорії держави і права, конституційного права, теорії політології, що викладаються у закладах вищої освіти України. Обговорення одержаних результатів полягає в тому, що в статті здійснена спроба показати і проаналізувати проблему теорії організації державної влади. Висновки, запропоновані автором, важливі для подальшого розвитку теорії поділу влади та поглибленого наукового дослідження правових проблем практичної реалізації цієї теорії в державотворчій практиці. Матеріали дослідження можуть бути використані в безпосередній практичній діяльності представників різних гілок державної влади, державних діячів і політичних лідерів. Крім наукового значення, а також можливостей застосування у навчальному процесі даної статті, слід вказати на її актуальність щодо законотворчого і законодавчого процесу. Практичне значення статті полягає в тому, що вона є внеском у формування науково-теоретичної основи законодавчої діяльності.

Мета статті - дослідження верховенства права як принципу в діяльності судової влади в таких аспектах, як з'ясування витоків ідеї верховенства права, співвідношення концепцій верховенства права і судової влади, аналіз відповідної доктрини в Україні. Діалектичний, герменевтичний, прогностичний, порівняльно-правовий, формально-логічний, метод моделювання, декомпозиції, комплексного аналізу, міжгалузевий метод юридичних досліджень, логічні методи, що були використані як інструментарій для досягнення поставленої мети. Застосовуючи принцип верховенства права, суддя має пам'ятати про нього як про глобальну мету правосуддя - панування верховенства права в суспільстві. Вирішення кожного спору й будь-якого правового конфлікту має бути спрямоване на дотримання цього принципу. З практичної позиції верховенство права визначає місце судів у системі публічної влади, яке має засвідчувати не лише реальний розподіл влади, а й спроможність судової влади обмежувати дискреційні повноваження законодавчої та виконавчої влади і в такий спосіб гарантувати захист від свавілля. Це можливо лише за умови незалежності суду (і процедур правосуддя) від інших гілок влади. Такий підхід до взаємозв'язку поділу влади (традиційно - елементу концепції правової держави) зближує концепції верховенства права та ідеї правової держави в сучасних умовах.

Мета роботи - з'ясувати роль правової культури та виокремити функції правової культури в сучасному інформаційному просторі. Методологічну основу дослідження складають загальні методи мислення, функціональний, системний, структурний та синергетичний методи. Доведено, що правова культура, здійснюючи активний вплив на свідомість людей, є важливим ідеологічним засобом в утвердженні правових цінностей у сучасному інформаційному просторі, слугує засобом забезпечення прав людини, запобігання їх обмеженню та реалізації. Виокремлено функції правової культури: пізнавально-правоосвітню, ціннісно-нормативну, комунікативну, правосоціалізаційну, попереджувальну, ідеологічно-виховну, прогностичну. Встановлено, що основними проблемами із забезпеченням прав людини у сучасному інформаційному просторі в умовах пандемії є недосконала інформаційна політика держави, прогалини в законодавстві, недостатність залучення громадянського суспільства до комунікації; обмеження окремих прав людини задля захисту громадського здоров'я в умовах пандемії повинні відповідати міжнародним та національним стандартам прав людини.

Мета роботи - здійснити аналіз теоретичних аспектів кібернетичного насильства як одного із суспільно небезпечних проявів впливу на суспільство. Методами дослідження виступають загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання, серед яких діалектичний метод, методи формальної логіки, структурно-логічний метод, категоріальний та ін. Визначено, що подолання кібернасильства в Україні потребує формування системи комплексних заходів. У першу чергу, це стосується створення належного механізму правового регулювання, який чітко визначатиме правовий статус органів і підрозділів, які займатимуться питанням протидії кібернасильству. Встановлено, що провідними засобами кібернасильства є виявлення і здійснення протягом певного часу стосовно чітко визначеного кола осіб психічного, біологічного, сексуального, фізичного, майнового, економічного, фінансового та інших видів насильства з використанням комп'ютерної техніки, кібернетичних (загальних та локальних) комп'ютерних мереж. Підкреслено, що кібернасильство спрямоване на пригнічення свідомості та волі осіб, які найчастіше мають активну соціальну позицію з боку осіб, схильних до девіантної поведінки. Поведінка останніх спрямована на дестабілізацію суспільства та держави, моралі, приниження загальнолюдських цінностей. Зроблено висновок, що більшість проявів кібернасильства вчинюється у молодіжному середовищі, якому притаманний низький рівень суспільної моралі та культури, а також правової обізнаності. Згідно даних UNICEF, в Україні близько 50 % підлітків були жертвами кібернасильства. Встановлено, що в Україні нещодавно почала приділятися увага профілактиці кібернасильства серед неповнолітніх (кібербулінгу). Однак, правове регулювання даної сфери та здійснення захисту з боку держави залишається мінімальним. Введення в дію норми, яка визначає адміністративну відповідальність за булінг учасника освітнього процесу, не дає необхідного захисту дійсному колу потерпілих осіб від кібернасильства. При цьому визначено, що статистичних даних щодо кібернасильства у бік дорослої частини населення України немає. Це свідчить про латентність психологічного цькування, яке розгортається у соціальних мережах, мессенджерах, інтернет-сайтах.

Мета роботи - визначення ознак та формулювання поняття державного службовця в Іраку з урахуванням закономірностей, традицій та оновлення законодавства. Базовим слугувало комплексне позитивістське розуміння понять і явищ, в основу якого покладено застосування методів формально-юридичного аналізу адміністративного, трудового, конституційного законодавства, нормативної ретроспективи державно-службових понятійних характеристик; методів аналізу і синтезу, що сприяли визначенню сутнісних ознак поняття державного службовця; методу юридичної формалізації, за допомогою якого здійснено формулювання дефініції. Встановлено й охарактеризовано основні періоди розвитку державного службового законодавства в Іраку; визначено систему нормативних засобів, що сприяють виокремленню й характеристиці сутності поняття "державний службовець"; на підставі виокремлених ознак сформульовано поняття державного службовця Іраку. Запропоновано переглянути наявну широку концепцію розуміння державної служби в Іраку, й грунтуючись на державних підходах провідних європейських країн, запропоновано впровадити й використовувати в науці адміністративного права Іраку термін "публічна служба". Раціональним уважається розмежовувати категорії працівників, які проходять службу в управлінському державному апараті й виконують державні владні функції, та працівників, які виконують роботу в державних підприємствах, установах, організаціях без державних владних повноважень. Наголошено на необхідності уніфікації понять і визначень з питань державної служби й приведення їх у відповідність до положень чинної Конституції Республіки Ірак.

Цель работы - на основании анализа опыта зарубежных государств и существующих теоретических разработок обосновывается целесообразность и эффективность деятельности института местных омбудсменов в Украине. Омбудсмен рассматривается как дополнительное средство выявления и устранения нарушений законодательства, которые не были обнаружены в процессе осуществления административного надзора и внутреннего контроля. Целесообразно предусмотреть право омбудсмена начинать производство по собственной инициативе в случае выявления нарушения законности в деятельности органов местного самоуправления, которые могут привести к нарушению прав граждан. А также, омбудсмен должен быть наделен полномочиями контролировать как законность, так и целесообразность действий местной власти. Исследование проведено с использованием таких методов как анализ и сравнение, синтез. Метод анализа и сравнения применен при изучении научных разработок механизма общественного контроля за деятельностью местной власти в зарубежных странах, целесообразности и эффективности деятельности института местных омбудсменов в Украине. C помощью метода синтеза установлено механизм общественного контроля за деятельностью местной власти в зарубежных странах. Целесообразно ввести институт уполномоченного по правам человека территориальной общины как независимое официальное лицо, уполномоченное рассматривать и обрабатывать жалобы граждан на действия и бездействие органов местного самоуправления и их должностных лиц. Выделены основные положения, которые определяют правовой статус омбудсмена в иностранных государствах.

Мета статті - порівняльний аналіз систем державного та недержавного пенсійного забезпечення, який дозволить визначити особливості управлінського впливу на ці дві системи. Методи дослідження: аналізу, синтезу, узагальнення, порівняння та ін. Визнано специфіку у функціонуванні систем державного та недержавного пенсійного забезпечення через їх порівняння та необхідність розмежування засобів та способів адміністративно-правового регулювання цих двох систем. Обговорено закріплення в законодавстві щодо регулювання системи недержавного пенсійного забезпечення таких способів та засобів адміністративно-правового регулювання, що позитивно вплинуть на ефективність та прозорість роботи даної системи, проте не зачіпатимуть її самостійність у функціонуванні.

Мета статті - формулювання проблем та визначення теоретичних основ їх розв'язання щодо нормативно-правового регулювання сфери інформаційної безпеки (ІБ). Комплексний підхід до створення теоретичної картини об'єкта та застосування методологічної схеми "подвійного знання" про об'єкт як такий та про знання, що його описують і зображують; порівняльно-правового та доктринального пізнання інформаційного законодавства, а також метод узагальнення та моделювання нових теоретичних знань інформаційного права. Визначені проблеми подальшого розвитку правового забезпечення ІБ та запропоновані теоретичні підходи для їх розв'язання. Для системного вирішення сукупності виявлених проблем необхідним є реалізація головного завдання правового забезпечення ІБ із перетворення змісту інформаційної політики з питань забезпечення ІБ в якості інформаційного законодавства. Предметом розгляду правового забезпечення ІБ є не тільки сама діяльність але й елементи, включені до системного подання цієї діяльності, тобто повна схема кооперації діяльностей учасників взаємодії при здійсненні такої діяльності. Аргументовано положення, що практична реалізація підходів на основі теоретичного положення: "правова організація діяльності із забезпечення інформаційної безпеки держави" означає упорядкування, узгодження взаємопов'язаних систем норм інформаційної діяльності й норм інформаційного права, необхідних для набуття якостей та закріплення закономірностей, які забезпечать результативність і розвиток певної діяльності й відповідної соціальної системи.

Мета статті - визначити поняття гендерно-орієнтованого бюджетування, розкрити концепцію гендерного бюджетування, проаналізувати досвід зарубіжних країн щодо втілення концепції гендерно-орієнтованого бюджетування та порівняти з досвідом України, визначити результати та шляхи удосконалення роботи механізму гендерно-орієнтованого бюджетування в Україні. Використані загальнонаукові та спеціально-правові методи дослідження. Вітчизняні та зарубіжні науковці досліджували економічний аспект поставленої проблеми, юридичних досліджень правового регулювання гендерного бюджетування бракує. Витлумачено поняття гендерного бюджетування, проаналізовано досвід втілення та розвитку концепції гендерно-орієнтованого бюджетування за кордоном. Акцентовано увагу на результатах розвитку та ефективності стратегії гендерно-орієнтованого бюджетування в Україні.

Мета роботи - дослідити чинний механізм оскарження рішень комісії конкурсного відбору керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки як виду публічно-правого спору та висловити думку щодо нормативного регулювання цих відносин в Україні. Застосовані загальнонаукові та спеціально-юридичні методи наукового пізнання, зокрема: системно-структурний і функціональний методи, метод спостереження, метод узагальнення, методи аналізу і синтезу. Проаналізовано чинне нормативне регулювання процедури оскарження рішень конкурсної комісії керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки як виду публічно-правого спору та дана оцінка судовій практиці. Обговорення наукових досліджень щодо оскарження рішень комісій конкурсного відбору з призначення керівників підприємств державного сектору економіки як виду публічно-правового спору суттєво бракує. Дана проблематика не була розглянута в багатьох аспектах, та не були враховані різні об'єктивні показники, тому ступінь дослідження теми низький. Це пов'язано з новизною даної тематики, адже оскарження рішень конкурсних комісій у публічному (адміністративному) процесі відбувається з початку 2020 р. Раніше даний вид відносин розглядався лише в контексті цивільного права. Зроблено висновок, що оскарження результатів діяльності конкурсних комісій щодо відбору керівників суб'єктів господарювання у державному секторі економіки є своєрідним публічним спором. Тому він розглядається відповідно до процесуальних норм не цивільного, а адміністративного судочинства. Законодавець повністю врегулював це питання, яке відповідає юридичній практиці та основним теоретичним розробкам юридичної науки.

Мета роботи - розглянути поняття "зміна умов трудового договору" та його розмежування з такими суміжними правовими поняттями як "зміна трудового договору" та "зміна істотних умов праці". Методи дослідження: аналізу, синтезу, узагальнення, порівняння та ін. Проведено розмежування поняття "зміна умов трудового договору" із суміжними правовими поняттями. Обговорення: КЗпП України повинен бути доповнений статтею "Зміст трудового договору", в якій мають бути закріплені його умови, обов'язково погоджені сторонами, та статтею "Зміна умов трудового договору".

Проаналізовано сучасний стан законодавчого закріплення реалізації права на штучну репродукцію. Дослідження здійснене з використанням загальноприйнятих методів наукового пізнання, таких як: аналітичного, порівняльно-правового, семантично-пізнавального, системного, статистичного та інших. Основою методології у цьому дослідженні є системний підхід, за допомогою якого вивчалося законодавство України та міжнародний досвід правового регулювання застосування методів штучної репродукції. Зроблено висновок, що реалізація права на штучну репродукцію вимагає розробки та прийняття вузькоспеціалізованих нормативно-правових актів, які б урегулювали в повній мірі всі відносини, пов'язані з реалізацією громадянами своїх прав на штучну репродукцію.

Цель работы - исследовать особенности и сущность киберсталкинга как преступления в киберсреде, указать на правовые возможности защиты жертв такого преступления. Исследование было проведено с применением общепризнанных методов научного познания, таких как: аналитический, сравнительно-правовой, системно-структурный и другие. Исследовано понятие, сущность, характеристики киберсталкинга и связанных с ним категорий, указано на проблемы защиты пользователей сети в связи с указанным преступлением, даны рекомендации по преодолению рассматриваемой проблемы. Дискуссия в статье затрагивает аспекты поиска путей решения проблемы киберсталкинга, необходимости улучшения и дополнения действующего отечественного законодательства, его гармонизации с международными стандартами.

Мета роботи - дослідити питання про можливість визнання штучного інтелекту (кібер-суб'єкта) суб'єктом цивільного права. Методи наукового пізнання, як діалектичний, дедукції, індукції, порівняльно-правового дослідження, системно-структурний, формально-догматичний, метод аналогії, функціональний, порівняльно-правовий, юридичного моделювання. Визначено шляхи встановлення правосуб'єктності для штучного інтелекту, як нового суб'єкта цивільного права. Обговорено питання визнання штучного інтелекту та роботів новими суб'єктами цивільного права.

Мета роботи - дослідити основоположні принципи, які грунтуються на повазі до людської гідності та прав людини і мають бути керівними при ухваленні рішень і практик у галузі медицини під час нинішньої кризи. Загальнофілософські, загальнонаукові та спеціально-юридичні методи, зокрема діалектичний метод, метод аналізу, системно-функціональний метод, формально-логічний метод, герменевтичний метод. Узагальнено основні способи та засоби захисту прав пацієнтів в умовах пандемії COVID-19. Конвенція вимагає рівного доступу до медичного забезпечення для всіх людей в умовах обмежених ресурсів, щоб найуразливіші особи не зазнавалиі дискримінації; зібрані дані, необхідні для боротьби з COVID-19, мають бути надійно захищені; обмеження прав людей має бути регламентоване законодавчо та спрямоване на захист колективних інтересів і громадського здоров'я; особливого захисту потребують права осіб, які займаються розробкою терапевтичних заходів в умовах кризи.

Мета роботи - комплексно дослідити історичні аспекти розвитку системи кадастрового обліку земельних ділянок в Україні. Методи дослідження: документального аналізу і синтезу, порівняльного аналізу, історичний, пізнавально-аналітичний та ін. Проведено історичний аналіз становлення і розвитку системи кадастру на території України, а також досліджено теоретичні положення щодо ведення земельного кадастру, розкрито його поняття та цілі. З'ясовано нормативне закріплення земельного кадастрового обліку в законодавстві України, практичний аспект земельного кадастру, а також окреслено перспективи вдосконалення законодавства щодо ведення земельного кадастру в Україні.