Проаналізовано термін "анімація", що дедалі більше використовується для позначення різних явищ у сферах соціальної практики, але насамперед у спектрі інноваційних технологій. Анімацію представлено як соціокультурний та психолого-педагогічний феномен, пояснення якому знайдено в його етимології. Звернено увагу на генезу виникнення поняття анімації, що має теологічне походження і широкі лінгвістичні межі з використанням в багатьох сучасних мовних культурах. Педагогічну анімацію розглянуто як соціальне явище, соціально-педагогічну систему і спеціальну професійну діяльність педагога.

Висвітлено життя та діяльність видатного датського просвітителя М. Грунтвіга, ініціатора створення вищих народних шкіл для дорослого населення. М. Грунтвіг стояв на позиції не просто "масової", а практично безперервної освіти всього населення і підтримки громадянської та професійної компетентності дорослих громадян держави на високому рівні. Висвітлено діяльність вищих народних шкіл для осіб, старших від 17-ти років, створених у середині ХІХ ст. з ініціативи М. Грунтвіга.

Розглянуто мету, завдання та діяльність трудових дитячих комун в Україні у 1920-ті рр., найпоширенішими формами яких стають дитячі будинки та дитячі містечка. Наведено статистичні дані щодо діяльності дитячих закладів соціального виховання наприкінці 1919 - на початку 1920 рр. Висвітлено завдання інструкції з охорони дитинства, видану секцією охорони дитинства відділу соціального виховання Наркомосу у зазначений період. Визначено періоди в організації дитбудинків і дитмістечок та головні причини, що призвели до кризи навчально-виховного процесу в них. Представлено діяльність Першої всеукраїнської конференції дитячих містечок, що тривала в Одеському дитячому містечку ім. ІІІ. Інтернаціоналу. Обговорено важливі педагогічні проблеми, які виникали в роботі дитячих містечок у 1920-ті рр. Зроблено висновок, що пошуки та новаторство, експерименти і запровадження нових методів і форм виховання дітей у дитячих містечках у 1920-х роках, накопичений досвід у галузі соціального виховання - усе це варте уваги і сьогодні, коли кількість "дітей вулиці" зростає з кожним роком.

Запропоновано два шляхи комплексного виховання естетичних і природоохоронних якостей студентів: від естетичного пізнання до практики (до праці та охорони навколишнього природного середовища) та від практики до пізнання. Наголошено на плануванні завдань щодо сприйняття та осмислення навколишніх природних ландшафтів. Висвітлено поняття естетичної культури, що утвердилось як загальна характеристика рівня засвоєння та перетворення світу і самої людини згідно з законами краси і як система засобів, за допомогою яких людина естетично опановує світ. Акцентовано увагу на розробці системи естетично-пізнавальних завдань і вправ, організації естетично-пізнавальних ситуацій, які спонукатимуть студентів сприймати, осмислювати й оцінювати виразні пізнавальні об'єкти.

Висвітлено проблему оптимального управління самостійною діяльністю студентів протягом усіх років навчання у ВНЗ. Розглянуто процедури проектування та планування засобів управління навчально-науковою роботою студентів. Сформульовано дидактико-психологічні умови розвитку критичного мислення студентів. На основі практичного досвіду виявлено дидактичні умови формування системних знань у студентів. Обгрунтовано управління самостійно-пізнавальною діяльністю студентів з позицій діяльнісного підходу. Застосовано педагогічну технологію управління як проект педагогічної системи, яку необхідно реалізувати на практиці. Складено проект дидактичних заходів і комплексно-індивідуальний план навчально-наукової та науково-дослідної роботи студента фінансово-кредитного факультету Черкаського інституту банківської справи.

Обгрунтовано об'єктивні й ефективні форми взаємодії середніх і ВНЗ освіти за допомогою узагальнення досвіду освітніх реформ у європейських країнах, а також результатів зовнішнього незалежного тестування випускників шкіл і зарахування їх до вищих закладів освіти. Виокремлено освітні пріоритети, які в системі освіти пропонує Євросоюз. Наведено схему нової структури освітньої системи Польщі та вказано на її позитивні елементи. Здійснено критичний аналіз завдань, впроваджених засобами незалежного тестування для випускників шкіл, які виявили бажання вступати до вищих закладів освіти. Визначено застосування пункту 15 нових Умов прийому до ВНЗ за допомогою аналізу правил прийому до Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Львівського національного університету імені І. Франка, Національного університету "Львівська політехніка".

Визначено головне завдання сучасної української школи - підготовка самостійної, життєздатної, компетентної, конкурентоспроможної особистості, здатної до самовизначення, вибору профілю навчання і професії. Вирішення ключових проблем самовизначення особистості в контексті входження України до європейського інтелектуального інтеграційного простору знайдено в позитивному досвіді освіти західних країн. Зазначено, що введення до системи освіти незалежного тестування, яке усуває корупцію у процесі здобуття середньої освіти та під час вступу до ВНЗ і використання в навчальних закладах України інформаційних засобів зв'язку, що прискорюють процес освіти, є одним з кроків, що наближують входження України до європейського співтовариства.

Висвітлено основні тенденції розвитку педагогічної освіти у Франції - країни, яка є однією з найактивніших учасниць Болонського процесу та однією з перших інтегрувала його головні цілі. За допомогою аналізу вітчизняних і французьких історико-публіцистичних джерел висвітлено педагогічні досягнення Франції, напрями функціонування та розвитку сучасної системи підготовки педагогічних кадрів у Франції в другій половині ХХ ст. Визначено еволюцію поняття "педагог-професіонал" у французькій педагогічній теорії. Виділено три методологічні засади в підготовці вчителів у Франції в зазначений період: традиційне навчання, позитивістське та гуманістичне. Наголошено на тенденції розвитку і вдосконаленні змісту, форм і методів системи неперервної освіти вчителів.

Представлено постать громадського, культурно-освітнього діяча, педагога П. І. Холодного у спогадах С. Русової. Особистість П.І. Холодного висвітлено як провідного теоретика шкільної реформи в Українській Народній Республіці, автора основного програмного документа реформи української загальноосвітньої школи в 1917 - 1920 рр. - "Проекту Єдиної школи на Вкраїні". Зроблено спробу збагатити реєстр мистецької малярської спадщини П. І. Холодного, створеної ним у часи української революції. Наведені спогади С. Русової, яка разом з П. Холодним пройшла нелегкі життєві випробування у боротьбі українського народу за кращу долю, за право на власну державність, на рідну мову, культуру й освіту, є важливим джерелом дослідження біографії та міжособистісних взаємин представників української інтелігенції, які найвищою метою свого життя вважали служіння Україні.