Соціальна спрямованість професійної підготовки, особливості розвитку й формування психофізичної готовності правоохоронних органів України в цей час зумовлені, передусім, ускладненням соціально-політичної ситуації в державі та труднощами розвитку українського суспільства. Психофізичні особливості працівників правоохоронних органів України повинні визначати зміст професійно-прикладної фізичної підготовки. Із підвищенням рівня розвитку психофізичних якостей покращується функціональний стан організму й забезпечується його стійкість до впливу несприятливих чинників в екстремальних умовах. Мета роботи - з'ясування ступеня важливості та впливу професійно-прикладної психофізичної підготовки на ефективність роботи військовослужбовців. Використано методи теоретичного аналізу й узагальнення даних спеціальної науково-методичної літератури та інформаційних ресурсів мережі Інтернет; соціологічний метод (анкетування) та методи статистичної обробки даних. У ході дослідження проведено опитування 168 фахівців військово-облікових спеціальностей Київського національного університету Національної гвардії України з актуальних питань професійно-прикладної психофізичної підготовки військовослужбовців. З'ясовано, що потребує розв'язання проблема встановлення мирного врегулювання воєнного конфлікту на Сході країни, пошуку ефективних засобів, методів і технологій для покращення фізичної підготовленості офіцерів та модернізація озброєння військових. Перспективними напрямами вдосконалення фахової підготовки військовослужбовців є формування психофізичної підготовки та розвиток професійно важливих якостей особового складу Національної гвардії України. 92,3 % фахівців відзначили актуальність питання пошуку шляхів удосконалення психофізичних професійно важливих якостей офіцерів Національної гвардії України. 51,2 % фахівців військової сфери відзначили, що підвищення психофізичної підготовленості в особистісному аспекті матиме позитивний вплив на психічне й соматичне здоров'я офіцерів. У соціальному плані вдосконалення психофізичної підготовленості, на думку 44,6 % фахівців, сприятиме покращенню обороноздатності країни та 42,3 % указали на підвищення іміджу офіцерів.

Розкрито одну з актуальних проблем підготовки майбутніх висококваліфікованих фахівців технічних галузей виробництва, зокрема формування в студентів вищих технічних закладів освіти не лише професійної компетентності, а й фізкультурно-оздоровчої компетентності. Актуальність дослідження зумовлена протиріччям між переходом закладів вищої технічної освіти в режим дистанційного навчання та готовністю учасників освітнього процесу до нових умов. Мета дослідження - визначення готовності учасників освітнього процесу вищого технічного навчального закладу до формування фізкультурно-оздоровчої компетентності в умовах дистанційного навчання. У ході дослідження використано такі методи: психолого-педагогічне спостереження; анкетування; методи психологічної діагностики; фізіологічні методи; методи рухових тестів. У дослідженні брали участь студенти I та II курсів Дніпровського державного технічного університету (59 чоловік). Для вирішення питання формування фізкультурно-оздоровчої компетенції студентів запропоновано впровадження педагогічних умов. Реалізація педагогічних умов, які тісно пов'язані з професійно-прикладною фізичною підготовкою, виконувалася за два етапи. Під час реалізації педагогічних умов виховувалися та вдосконалювалися психічні й вольові якості, студенти отримували необхідні знання та навички, формувалися різнобічні професійно важливі сенсорні, розумові, рухові й вольові навички, які повинні забезпечувати високий рівень функціонування та надійності всіх головних органів, систем, психічних процесів організму людини. Обгрунтовано й експериментально перевірено педагогічні умови, які забезпечують ефективність формування фізкультурно-оздоровчої компетентності, ведення здорового способу життя сучасними студентами та орієнтують молодь на якісно активне, позитивно заряджене (здоров'язберігальне) середовище у вищому технічному навчальному закладі. Висновки: проведене дослідження свідчить, що досягнення позитивного результату з формування професійної фізкультурно-оздоровчої компетентності студентської молоді відбувається за умов, що у вищому технічному навчальному закладі працює збудована схема орієнтування студента на формування індивідуальної й професійної культури (стратегія орієнтування).

Упровадження сучасних інформаційних технологій у навчальний процес покликане автоматизувати рутинну діяльність та підвищити якість сприйняття отримуваної інформації. Розкриття повного потенціалу застосування інформаційно-комунікаційних технологій у фізичному вихованні потребує доповнення навчальних матеріалів аналітичними комплексами, орієнтованими на допомогу в здійсненні поточного моніторингу фізичного стану учнів, й приведенні навчального навантаження у відповідність до їх можливостей. Мета дослідження - установлення методичного підгрунтя та ключових засад функціонування інформаційно-аналітичного комплексу оцінювання показників фізіологічного розвитку учнів і їх фізичної підготовленості в процесі фізичного виховання. Методи дослідження - аналіз науково-методичної літератури, абстрагування, синтез й узагальнення. Визначення інформаційно-аналітичного комплексу оцінювання у фізичному вихованні як зручного інструменту діагностики фізичного розвитку учнів та індивідуалізації навчального процесу зумовлює необхідність застосування в ньому алгоритмів, що грунтуються на математичних моделях і реалізовуються через інтуїтивно-зрозумілий програмний інтерфейс. Для забезпечення функціонального наповнення цього комплексу в ньому виокремлено три підсистеми: програмне втілення математичних моделей, базу даних кінцевих і проміжнихрезультатів, систему візуалізації отриманих результатів. За основу й перший етап створення комплексу запропоновано обрати моніторинг фізичного розвитку та фізичної підготовленості як таких, що представляють найбільший інтерес у парадигмі фізичного виховання. Урахування представлених у науково-методичній літературі методик обчислень зазначених параметрів надало змогу розробити схему модулів оцінювання, а також установити взаємозв'язки між вихідними антропометричними та фізіологічними параметрами учнів. Висновки: результатом реалізації інформаційно-аналітичного комплексу стає можливість здійснювати індивідуальну оцінку гармонійності фізіологічного розвитку учнів, їх фізичної підготовленості, прогнозування оптимальних результатів підсумкових випробувань, виходячи з їх антропометричних даних та функціонального стану серцево-судинної й дихальної систем. Обгрунтовані переваги та недоліки запропонованої моделі інформаційно-аналітичного комплексу дали змогу встановити перспективні напрями його подальшого вдосконалення, зокрема узгодження та усунення неточностей у наявних методиках оцінювання фізичної підготовленості й фізичного розвитку учнів, удосконалення застосованих оцінних та прогностичних моделей.

Доведено основні напрями реалізації стану сформованості здоров'язберігальної компетентності в професійній підготовці майбутніх фахівців будівельних спеціальностей у процесі професійно-прикладної фізичної підготовки, що в подальшому уможливило вивчення динаміки зміни її сформованості. Установлено причини низького рівня сформованості здоров'язберігальної компетентності майбутніх фахівців будівельних спеціальностей. Обгрунтовано, що структурними компонентами здоров'язберігальної компетентності майбутніх фахівців будівельних спеціальностей є аксіологічний, гносеологічний і фізкультурно-оздоровчий. Мета дослідження - визначення та обгрунтування критеріїв і показників рівня сформованості здоров'язберігальної компетентності майбутніх фахівців будівельних спеціальностей у процесі професійно-прикладної фізичної підготовки. Методи дослідження - вивчення, аналіз і систематизація літературних джерел, узагальнення передового педагогічного досвіду для визначення важливості формування в майбутніх фахівців будівельних спеціальностей здоров'язберігальної компетентності в процесі професійно-прикладної фізичної підготовки. На основі кількісних і якісних показників проведено порівняльний аналіз отриманих результатів експерименту. Достовірність результатів дослідження забезпечувалася науковою обгрунтованістю вихідних теоретичних положень; внутрішньою логікою дослідження; адекватністю методів, які використовувалися, метою й завданням дослідження; використанням статистичних методів обробки результатів роботи. Висновки: на теоретичному та методологічному рівні доведено важливість професійно-прикладної фізичної підготовки для формування здоров'язберігальної компетентності майбутніх фахівців будівельних спеціальностей. Визначено структурні компоненти, критерії сформованості та ступінь сформованості здоров'язберігальної компетентності, а також показники, які характеризують сформованість кожного критерію.

Узагальнення наукової інформації дає підстави для виокремлення чітких пріоритетів, покладених в основу фізичного виховання студентської молоді. У межах перспектив та підвищення практичної значущості роботи потрібно розробляти певні методичні положення програм навчання плавання студентів закладів вищої освіти в процесі фізичного виховання та проводити їх експериментальну перевірку. Мета роботи - охарактеризувати комплекс взаємообумовлених і послідовних програм навчання з плавання студентів закладів вищої освіти в навчально-виховному процесі з фізичного виховання. Досліджено теоретичний аналіз та узагальнення, вивчено документальні матеріали, системний аналіз, історико-логічні методи. Програмування навчання плавання в межах фізичного виховання студентів ЗВО передбачає створення й реалізацію програм (алгоритмів) освітнього процесу, які послідовно розв'язують специфічні завдання наростаючої складності, а також базові завдання фізичного виховання ЗВО. Програмування навчання плавання та врахування індивідуальної траєкторії постановки й досягнення цілей розв'язують завдання та забезпечують оптимальний шлях від одного до наступного рівня плавальної підготовленості студентської молоді. Визначені чотири взаємопов'язаних індивідуально-мотиваційних рівнів, що передбачають послідовну (самостійну) реалізацію програм навчання плавання студентів ЗВО в межах навчально-виховного процесу з фізичного виховання. До занять на першому передбачено залучення студентів мають великий рівеньстраху щодо перебування у воді та без наявних умінь плавання; другому - мають незначний рівень страху щодо перебування у воді та не вміють плавати; третього - мають певні вміння/навики триматися на воді та плавають довільним способом і четвертого - володіють уміннями та навичками з плавання й мають бажання займатися та вдосконалювати техніку надалі. Висновки: уперше крізь призму програмування освітнього процесу з фізичного виховання та врахування теоретичних і методичних основ навчання плавання студентів ЗВО охарактеризовано комплекс взаємообумовлених та послідовних програм, що дають можливість логічно поєднати завдання для різних індивідуально-мотиваційних рівнів занять.

Однією з першочергових проблем сучасної світової спільноти є формування гармонійної особистості, яка володіє високим рівнем розвитку духовних, інтелектуальних, фізичних здібностей, а також фізичного здоров'я. Важливе значення для покращення соматичного здоров'я дитини мають зміст й організація її рухової активності в навчальний і позанавчальний час. Відбувається ефективне впровадження в практику фізичного виховання дітей та підлітків інноваційних оздоровчих технологій і нових видів рухової активності. Останнім часом катання на роликових ковзанах як вид рухової активності отримало розповсюдження в нашій країні. Першим дослідженням в Україні, яке стосується обгрунтування й розробки організаційно-методичних засад використання засобів катання на роликових ковзанах у фізкультурно-оздоровчих заняттях з учнями 5 - 6 класів, є дисертація С. В. Власової (2019). Однак відомо, що застосування інноваційних технологій у практиці шкільного фізичного виховання відбувається досить обмежено. Ураховуючи популярність і доступність цього виду рухової активності, вважно доцільним апробацію запропонованих підходів у позаурочних фізкультурно-оздоровчих заняттях з учнями 5-х класів основної школи. Мета роботи - упровадити та експериментально перевірити ефективність програми фізкультурно-оздоровчих занять із пріоритетним використанням засобів катання на роликових ковзанах з учнями 5-х класів закладів середньої освіти. Методи дослідження - аналіз даних науково-методичної літератури: педагогічні методи (спостереження, експерименти, тестування); методи математичної статистики. Упровадження програми позаурочних фізкультурно-оздоровчих занять "Роликові ковзани: інноваційний вектор фізичного виховання" дає підставу стверджувати про її ефективність, оскільки проведений розрахунок t-критерію Стьюдента засвідчує значну перевагу хлопців і дівчат експериментальних груп над своїми однолітками в показниках фізичної підготовленості, особливо даних швидкісно-силових здібностей, витривалості, сили м'язів рук, гнучкості й координаційних здібностей. Висновки: отримані результати свідчать про позитивний вплив інноваційної програми "Роликові ковзани: інноваційний метод у фізичному вихованні" на фізичну підготовленість учнів 10 - 11 років.

Активне старіння - це можливість реалізації потенціалу фізичного, психічного та соціального благополуччя в похилому віці з активним використанням оздоровчо-рекреаційної рухової активності задля подовження тривалості і якості активного довголіття. Найбільш важливими особистісними характеристиками в цьому контексті виступають вікові психофізіологічні показники, стан здоров'я, якість життя, рівень рухової активності. Мета дослідження - теоретично обгрунтувати рухову активність та якість життя як компоненти активного старіння в похилому віці. Для досягнення мети дослідження застосовано групу теоретичних методів: теоретичний аналіз спеціальної науково-методичної літератури, документальних матеріалів, абстрагування, логіко-теоретичний аналіз, компаративний аналіз, метод синтезу, метод систематизації. Під час дослідження проаналізовано політику активного старіння в зарубіжних країнах, де виявлено, що активний спосіб життя в похилому віці сприяє її тривалості. Розглянуто детермінанти та компоненти, які сприяють активному старінню в похилому віці, а саме рухову активність і якість життя. Визначено, що адекватний рівень рухової активності є одним із пріоритетних факторів, спроможних суттєво вплинути на якість життя осіб похилого віку. Висновки: визначено, що структуру активного старіння формують залученість до ринку праці, соціальна інтеграція та рівень здоров'я. Із-поміж детермінантів активного старіння в похилому віці значущими є фізичний, психологічний, соціальний, когнітивний, духовний і матеріальний. Серед детермінантів успішного й активного старіння спільними компонетами, які сприятимуть активному довголіттю, є рухова активність та якість життя осіб похилого віку. Саме достатній рівень рухової активності і якості життя можуть бути запорукою активного старіння й творчого довголіття.

Для виховання й формування цінностей особистої фізичної культури школяра необхідні відповідні умови організації фізичного виховання та визначення його значимого статусу й іміджу в суспільстві. Проте вчені відзначають украй низький рейтинг цінностей фізичної культури в сучасному суспільстві. Мета дослідження - дослідження адекватності самооцінки фізичного розвитку за показниками фізичної підготовленості хлопців середніх класів для визначення ефективності засобів педагогічного контролю в процесі фізичного виховання. Методи дослідження - аналіз даних науково-методичної літератури, нормативно-правових документів, програми з фізичної культури, педагогічне тестування фізичної підготовленості, методи математичної статистики, тест-опитувальник Є. В. Боченкової "Самоопис фізичного розвитку". Визначено фізичну підготовленість хлопців 6- та 9-го класів за загальноприйнятою методикою. Надано відповіді на опитувальник для визначення самооцінки фізичного розвитку (за Боченковою Є. В.). Самооцінка - це елемент самопізнання, рефлексії, яка характеризується емоційно насиченою оцінкою себе як особистості, своїх можливостей, критичним ставленням до себе й тим самим впливає на ефективність діяльності людини. Самооцінка формується протягом розвитку підлітків під впливом соціуму та може відображати їх ціннісні орієнтації, які стимулюють або пригнічують діяльність, спрямовану на саморозвиток. Аналіз взаємозв'язку між показниками допомагає визначити засоби, завдяки яким хлопці відчувають можливість досягнення визначеної мети. Розглянуто кореляційні зв'язки між самооцінкою й показниками фізичного розвитку. Найвищі коефіцієнти кореляції в шестикласників між даними самооцінки та фактичними показниками фізичного розвитку не перевищують r = 0,6 (фізична активність) і r = 0,21 (самооцінка). Вагомі коефіцієнти кореляції дев'ятикласників між показниками самооцінки й фактичними даними фізичного розвитку не перевищують r = 0,9 (зовнішній вигляд) r = 0,28 (фізична активність). Проведені дослідження виявили неадекватність самооцінки фізичної підготовленості хлопців середніх класів, що свідчить про важливість теоретичного висвітлення та практичного впровадження в уроки фізичної культури розділу педагогічного контролю й самоконтролю фізичної підготовленості, що має бути стимулом для самовдосконалення в процесі фізичного виховання.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ч511.153.17 + Ч516.522.152.1

Рубрики:

Фізичне виховання у середніх спеціальних навчальних закладах

Тренування дітей і підлітків з фітнесу

Шифр НБУВ: Ж71868 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчення самооцінки фізичного розвитку має важливе значення для формування особистості школярів, які проживають у міській та сільській місцевостях і мають суттєві відмінності в характері, особистих потребах, прагненнях, інтересах та здібностях. Завдання роботи - зробити порівняльний аналіз і визначити загальний рівень самооцінки фізичного розвитку юнаків старших класів, які проживаютьу міській та сільській місцевостях. У досліджені взяли участь 60 юнаків міських і сільських закладів загальної середньої освіти. Для виконання завдань нашого дослідження використано такі методики: аналіз літературних джерел, тест-опитувальник "Самоопис фізичного розвитку", методи математичної статистики. Дослідження самооцінки фізичного розвитку юнаків старших класів, які навчаються в міських та сільських ЗЗСО, показують їх певні розбіжності. Для міських школярів характерний вищий рівень самооцінки фізичного розвитку. Найбільш істотні відмінності між міськими й сільськими підлітками спостерігаємо в самооцінці за шкалою "глобальне фізичне Я", "сила", "витривалість" та "здоров'я". Порівнюючи результати самопису фізичного розвитку з результатами тестування рівня фізичної підготовленості юнаків, можемо констатувати, що в школярів, які проживають у сільській місцевості, самооцінка фізичного розвитку є більш адекватною до власних фізичних здібностей, порівняно з міськими підлітками. Висновки: вивчення відмінностей самооцінки фізичного розвитку та стану здоров'я учнів сільських і міських ЗЗСО дасть змогу скорегувати навчальні програми з фізичного виховання й сформувати певну стратегію оптимізації рухової активності школярів, які навчаються в сільській та міській місцевості.

Фізична працездатність підлітків різних медичних груп варіює в досить широких діапазонах. Розподіл учнів на медичні групи за показниками індексу Руф'є не відображає рівня фізичної працездатності школярів. Мета дослідження - розглянути взаємозв'язок вегетативного забезпечення серцевої діяльності, фізичної працездатності та функціонального резерву серця підлітків різних медичних груп. Обстежено 140 школярів 7 - 8-х класів віком 12 - 14 років (середній вік - 12,9 +- 0,65 років). Із них - 58 хлопців (середній вік - 12,9 +- 0,7 років) та 82 дівчини (середній вік - 13,0 +- 0,6 років). Вивчено фізичну працездатність (PWC170), функціонально-резервні можливості серцево-судинної системи (індекс Руф'є), варіабельність ритму серця (ВРС). Статистичний аналіз здійснено за допомогою пакета прикладних програм Statistica-v.10.0. Під час вивчення вегетативного забезпечення серцевої діяльності встановлено достовірні відмінності між основною й спеціальною медичними групами за такими показниками ВРС у спокої: LF norm, n.u., HF norm, n.u., LF/HF, у.о., % LF. Середні показники К30:15 між різними медичними групами не відрізнялися. А їх середні значення перебували в діапазоні 1,0 - 1,25 у.о., що характеризує погіршення функціонального стану організму в усіх медичних групах. Баланс симпатичного й парасимпатичного відділів ВНС, за середніми даними приросту ЧСС в ортопробі, перебували в межах фізіологічної норми (18 - 27 %) і не відрізнявся між різними медичними групами. Висновки: у стані спокою простежено переважання активності симпатичної ланки регуляції в модуляції серцевого ритму підлітків спеціальної медичної групи, порівняно з основною. Однак за активної ортостатичної проби відсутні відмінності між показниками, що характеризують стан ВРС діяльності й реактивність симпатичного та парасимпатичного відділів вегетативної нервової системи.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ч510.41 + Ч510.912.1

Рубрики:

Вплив фізичних вправ на дітей і підлітків

Лікарський контроль за фізичним розвитком дітей і підлітків

Шифр НБУВ: Ж71868 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ч511.511

Рубрики:

Фізична підготовка в процесі спортивного тренування

Шифр НБУВ: Ж71868 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Сучасний ритм життя потребує від організму чіткої роботи та вміння реагувати на зміни в різних сферах життя. Пандемія COVID-19 спонукає до дистанційного навчання, що сприяє малорухливому життю учнів. Успішність навчання школяра за багатьма чинниками визначається рівнем стану його здоров'я, особливо це стосується дітей початкової школи. Одним із головних аспектів нормального функціонування організму є правильна постава. Цей особливий аспект і став дослідженням у рамках дистанційного навчання учнів початкової школи. Мета дослідження - експериментально перевірити методику використання вправ формування правильної постави та підтримки оптимального рівня функціонального стану в дітей початкової школи під час дистанційного навчання. В експерименті брав участь 71 хлопчик 7 - 8 років (експериментальна група - 36, контрольна група - 35), діти за станом здоров'я віднесені до основної медичної групи. Дослідження проведено на базі Запорізького колегіуму "Елінт". Отримані дані протягом дослідження виявили як позитивну (плечовий індекс та індекс Кетле), так і негативну (проба Руф'є) динаміку вучнів під час дистанційного навчання. Але найкращий результат показала експериментальна група, це пов'язано з тим, що під час побудови методики враховано не лише сенситивний розвиток, але й ті аспекти, які б мотивували дітей до занять. Висновки: установлена проблемність досліджуваного питання дала змогу розробити методику формування правильної постави та підтримки оптимального рівня функціонального стану в учнів початкової школи під час дистанційного навчання. Відзначено, що розроблена методика дійсно має позитивний характер, легка в застосуванні та може використовуватися всіма представниками соціуму.

Реалізація комплексної програми реабілітації спортсменів після травм та ушкоджень, окрім виділення мети, цілей, завдань, контролю ефективності й спостереження, повинна враховувати можливість відновлення спортивної майстерності, підвищення вмотивованості до комплексної реабілітації, переоцінку своїх можливостей і перспектив. Мета дослідження - аналіз динаміки показників якості життя за анкетою МОS SF-36 у спортсменів, які проходили двотижневий курс фізичної терапії за індивідуально реалізованим реабілітаційним планом під час спортивно-реабілітаційних зборів. Методи дослідження - аналіз і синтез наукових літературних джерел, педагогічне спостереження, дворазове анонімне анкетування МОS SF-36; статистичне опрацювання даних. Аналіз отриманих даних на початку дослідження за анкетою МОS SF-36 із виділенням фізичного компонента здоров'я (PCS) та психологічного компонента здоров'я (MCS) у показнику якості життя показав значну варіабельність даних: PCS - від 25,79 до 59,76 бала; MCS - від 20,97 до 64,85 бала. При цьому між показниками простежено негативний кореляційний зв'язок помірної сили. Після двотижневої програми фізичної терапії, яка складалася з урахуванням профілю пацієнта відповідно до МКФ і була спрямована не лише на підвищення рівня функціонування та ліквідацію (компенсації, відновлення) наслідків травм й ушкоджень опорно-рухового апарату, а й на задоволення потреб і побажань спортсменів, варіабельність компонентів здоров'я, змінилась. Величина PCS коливалась у межах від 34,31 до 59,48 бала, MCS - від 21,43 до 61,77 бала. Між показниками PCS та MCS наприкінці дослідження з'явився слабкий позитивний кореляційний зв'язок. Проаналізовано взаємозалежність між компонентами здоров'я на початку та наприкінці дослідження. Виявлено за показниками PCS позитивний кореляційний зв'язок помірної сили. Водночас між показниками MCS на початку й наприкінці дослідження залежності не виявлено. Висновки: доведений кореляційний зв'язок між показниками PCS на початку дослідження та після реалізації програми фізичної терапії є свідченням того, що врахування принципу пацієнтоцентричності під час складання індивідуального реабілітаційного планує обов'язковою умовою результативності реабілітації. Зміна коефіцієнта кореляції між показниками PCS і MCS із негативного помірної сили на позитивний слабкої сили свідчить про те, що реалізовані реабілітаційні плани, провідним принципом яких був пацієнтоцентричний підхід, відобразилися на складниках якості життя, змінюючи їх взаємовплив та взаємозалежність.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ч510.9

Рубрики:

Спортивна медицина. Реабілітація

Шифр НБУВ: Ж71868 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Актуальність роботи полягає в подальшому вивченні комплексного впливу фізичного навантаження різного характеру та фізичного розвитку організму юних спортсменів для діагностики стану системи кровообігу, що дасть змогу оцінити рівень готовності організму до тренувальних та змагальних навантажень. Мета дослідження - вивчення особливостей центральної гемодинаміки в хлопців-спортсменів залежно від спортивної спеціалізації. Методи дослідження - аналіз даних наукової літератури; метод антропометрії, метод реографії, методи математичної статистики. Обгрунтовано актуальність обраної теми, проаналізовано та узагальнено дані вітчизняних і зарубіжних учених щодо проблематики й актуальності фізичного стану хлопців-спортсменів, які займаються швидкісно-силовими вправами та вправами на витривалість. Проаналізовано особливості центральної гемодинаміки в досліджуваних (на прикладі ігрових видів спорту й легкої атлетики), також досліджено тип гемодинаміки в хлопців-спортсменів із різною спортивною спеціалізацією. Висновки: аналіз показників серцево-судинної системи надав змогу виявити адаптивні зміни серцевої діяльності та кровообігу загалом у процесі довготривалих фізичних навантажень, що полягають у формуванні функціональної спортивної брадикардії з одночасним збільшенням інотропної функції серця та об'ємних показників кровообігу. Отримані дані дослідження в спортсменів легкоатлетів засвідчують економність роботи серцево-судинної системи.

Відеотехнології стають одними із сучасних електронних методів навчання, що широко використовуються в галузі фізичного виховання та спорту. Мета дослідження - виявлення впливу відеотехнологій як одного із сучасних освітніх методів навчання та визначення ступеня їх впливу на навчальний процес й набуття навичок дриблінгу в баскетболі учнями загальноосвітньої середньої школи. Учасниками дослідження стали 26 учнів загальноосвітнього навчального закладу. Засоби вимірювання включали дві групи: перша - науково-дослідницькі засоби, зокрема особисте проведення співбесід з експертами, тестування, застосування різноманітних форм анкетування для визначення найбільш прийнятних тестів для оцінки результатів дриблінгу, тестування з метою оцінки навичок дриблінгу, а також наукове спостереження; друга група - пристрої, зокрема портативний комп'ютер, візуальний дисплей, пристрої для вимірювання зросту та ваги досліджуваних, а також спортивний інвентар та відеотехніка. Продемонстровано вплив навчальної програми на розвиток в учнів навичок дриблінгу в баскетболі. Використання учнями відеотехнологій покращило їх навики ведення м'яча в баскетболі. Висновки: під час занять із фізичної культури стало необхідним використання відео- та аудіопристроїв й інших електронних носіїв, зокрема включення віртуальної реальності, доповненої реальності у зв'язку з їх важливістю в навчальному процесі та встановленні зв'язку між органами слуху й зору, що дало змогу виграти час та підвищити мотивацію учнів.