Diabetes mellitus (DM) is associated with an increased rate of infection, which was partly explained by a decreased T cell-mediated response, and although being controversial, impaired function of neutrophil associated with diabetes is also documented. The purpose was to determine awareness of type 2 Diabetic patients about immunization against hepatitis-B, influenza, tetanus and zona, to find out the source of current vaccine information. The study was planned as a single centred, prospective, cross-sectional, descriptive and analytical trial. The questionnaire form was applied to patients diagnosed with type 2 DM, who applied to Diabetics Outpatient Clinic by face-to-face interview technique. Results. A total of 439 patients was evaluated; the diagnosis time of 38,5, 19, 24 and 18 % of the patients was determined as 0 - 5 years, 6 - 10 years, 11 - 15 years and more than 16 years, respectively. Organ damage was detected in 76 of the patients, and as the most common complication, retinopathy was found to be in 57 (13,01 %) patients. Among the patients, 175 (39,86 %) of them had coexisting hypertension, and 164 (37,36 %) of them had coexisting hyperlipidaemia. Whereas 153 (35,75 %) were aware of pneumococcal vaccine, the number of patients who got vaccinated was 55 (12,53 %). Whereas 336 (76,54 %) were aware of influenza vaccine, 108 (24,60 %) of them got vaccinated. Among the patients, 179 (40,77 %) heard of hepatitis B vaccine, but 34 (7,74 %) got vaccinated. It was determined that, 279 people heard od tetanus vaccine, 183 people were administered at least one dose of vaccine, however the last vaccine of 101 (55,49 %) of those who had tetanus vaccine, was more than 11 years ago. Only 3 out of 33 (7,52 %), who knew about the zona vaccine, got vaccinated. In that study, 243 (55,35 %) people got vaccinated in adulthood for any reason. There was no significant relationship between education level and duration of disease and vaccination. Conclusions. Adult immunization rates of diabetic patients were found to be in low levels. The primary care professionals play an essential role in the immunization of diabetic patients.

Шифр НБУВ: Ж25371 Пошук видання у каталогах НБУВ 

В настоящее время в мире не существует специализированной структурированной программы для группового обучения больных сахарным диабетом (СД) 1-го типа на помповой инсулинотерапии. Цель работы - оценка эффективности модифицированной программы обучения в достижении целевых уровней гликемии у детей и подростков с СД 1-го типа на помповой инсулинотерапии. Материалы и методы. Обучение проводилось в Школе диабета 1-го типа детской клинической больницы № 2 г. Алматы в амбулаторно-стационарных условиях в течение пяти дней. При обучении использовалась модифицированная программа, в которую были включены все разделы по обучению. В обследование было включено 125 детей и подростков с СД 1-го типа, из них группу с модифицированной программой обучения составили 68 детей и подростков с СД 1-го типа, которые ежегодно обучались в Школе диабета 1-го типа. Группу без обучения (контроль) составили 57 детей и подростков с СД 1-го типа, которые обучались в Школе диабета 1-го типа традиционным методом. Все обследуемые прошли тестирование на основе опросника, включающего 30 узловых вопросов по самоконтролю помповой инсулинотерапии и хлебных единиц до и после обучения. 68 пациентов с модифицированной программой обучения были разделены на две подгруппы в зависимости от способа оценки гликемии. Оценка компенсации проводилась на основании уровня гликированного гемоглобина (НbА1с). Показатели целевых уровней терапии были лучше в группах с модифицированным обучением по сравнению с контрольной группой, что подтверждает большую роль мотивированных родителей в контроле СД 1-го типа с частым измерением гликемии на сенсорах FreeStyle Libre. Выводы: создание модифицированной структурированной программы по обучению больных СД 1-го типа с учетом индивидуальных особенностей, а также культурных и национальных традиций является актуальным и своевременным.

Згідно з останніми міжнародними клінічними рекомендаціями, препарати групи гліфлозинів - інгібіторів натрійзалежних котранспортерів глюкози 2-го типу (ІНЗКТГ-2) показані як пероральні цукрознижувальні засоби 2 - 3-ї лінії терапії цукрового діабету (ЦД) 2-го типу. Завдяки незалежній від інсуліну стимуляції глюкозурії гліфлозини демонструють такі позаглікемічні ефекти, як зменшення маси тіла, поліпшення регіонального розподілу жирової тканини, ліпідного спектра плазми крові, зниження рівня урикемії, що в цілому сприяє зменшенню ризику серцево-судинних ускладнень. Мета роботи - оцінка ефективності дапагліфлозину в терапії чоловіків і жінок, хворих на ЦД 2-го типу, з метаболічно нездоровим фенотипом. До дослідження включено 17 хворих на ЦД 2-го типу (11 чоловіків і 6 жінок) віком 58,0 +- 1,7 року (95 % довірчий інтервал 53 - 62), яким проводилась оцінка показників композиції тіла методом біоелектричного імпедансу за допомогою аналізатора Tanita BC-545N (Японія). Пацієнти отримували терапію дапагліфлозином, антигіпертензивними й антигіперліпідемічними засобами (статинами). Тримісячне застосування дапагліфлозину в дозі 10 мг 1 раз на добу викликало в пацієнтів зниження індексу маси тіла, окружності талії, поліпшення показників композиції тіла, зокрема зниження відсотка загального жиру (вірогідність змін показників визначали з використанням парного t-тесту). Не виявлено вірогідних змін показників м'язової та кісткової маси, оцінки будови тіла, а також ліпідного комплексу та рівня урикемії. Особливістю групи жінок, на відміну від чоловіків, було зменшення рівня вісцерального жиру, що супроводжувалось покращенням водного забезпечення організму, зниженням розрахункового метаболічного віку. Висновки: терапія хворих на ЦД 2-го типу препаратами групи ІНЗКТГ-2 вже впродовж трьох місяців забезпечила зменшення ступеня ожиріння та поліпшення деяких показників композиції тіла. Підтвердження цієї тенденції може бути отримано при подальшому спостереженні.

Шифр НБУВ: Ж25371 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Шифр НБУВ: Ж25371 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Шифр НБУВ: Ж25371 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Шифр НБУВ: Ж25371 Пошук видання у каталогах НБУВ 

In patients who were not previously diagnosed with any thyroid conditions, the scenario of COVID-19 related anomalies of the thyroid may include either: a process of central thyroid-stimulating hormone disturbances via virus-related hypophysitis; an atypical type of subacute thyroiditis which is connected to the virus spread or to excessive cytokine production including a destructive process with irreversible damage to the gland or low triiodothyronine syndrome (non-thyroidal illness syndrome) which is not specifically related to the COVID-19 infection, but which is associated with a very severe illness status. This review aimed to investigate thyroid changes resulted from the COVID-19 infection. Ongoing assessment of the effects of the COVID-19 pandemic will reveal more information on coronavirus-induced thyroid conditions. Routine thyroid assays performed in patients with severe infection/acute phase of COVID-19 are encouraged to detect thyrotoxicosis. After recovery, thyroid function should be assessed to identify potential hypothyroidism. There remain unanswered questions related to the predictive value of interleukin-6 in infected patients, especially in cases of cytokine storm, and the necessity of thyroid hormone replacement in subjects with hypophysitis-related central hypothyroidism.

Огляд містить оновлену інформацію щодо епідеміології, етіології, патогенезу, діагностики, лікування і профілактики неалкогольної жирової хвороби печінки (НАЖХП). Проведено пошук термінів, включаючи "НАЖХП", "неалкогольний стеатогепатит" (НАСГ), "метаболічний синдром" та "цукровий діабет 2-го типу" (ЦД 2-го типу) в літературних матеріалах, опублікованих за останні 5 років, із використанням баз даних Scopus, Web of Science, CyberLeninka, PubMed. Поняття НАЖХП включає дві морфологічні форми захворювання з різним прогнозом: неалкогольний жировий гепатоз і НАСГ. Тяжкість захворювання за НАСГ досить варіабельна, включаючи фіброз, цироз і гепатоцелюлярну карциному. НАЖХП - спектр жирових розладів печінки вірусної, автоімунної, індукованої наркотиками та генетичної етіології, що виникають не внаслідок зловживання алкоголем, - нещодавно була перейменована на метаболічну (дисфункціональну) асоційовану жирову хворобу печінки (МАЖХП). Середня поширеність НАЖХП становить приблизно 25 % серед дорослого населення у світі, а в деяких регіонах - понад 30 %. Збільшення поширеності даної патології відбувається паралельно глобальній епідемії ожиріння та ЦД 2-го типу у світі. Настав час досягти загального консенсусу в науковому товаристві щодо зміни номенклатури та переходу від негативного до позитивного визначення НАЖХП/НАСГ. Нова номенклатура вказує на позитивні детермінанти захворювання, а саме на тісний зв'язок із порушеннями обміну речовин замість того, щоб визначати його тим, чим він не є (тобто неалкогольною). Абревіатура МАЖХП точніше розкриває наявні знання про жирові захворювання печінки, пов'язані з метаболічною дисфункцією, і повинна замінити НАЖХП/НАСГ, оскільки це буде стимулювати зусилля дослідницького товариства щодо оновлення номенклатури та субфенотипу захворювання і пришвидшить поступальний шлях до нових методів лікування. Важливо, щоб лікарі первинної ланки, ендокринологи та інші спеціалісти були обізнані про масштаби та довгострокові наслідки НАЖХП. Рання ідентифікація хворих на НАСГ може сприяти поліпшенню результатів лікування, уникненню трансплантації печінки у хворих із декомпенсованим цирозом. На сьогодні не існує методів ефективного лікування НАЖХП, тому важливо дотримуватися мультидисциплінарного підходу, під яким розуміють застосування заходів, спрямованих на покращення прогнозу, зниження ризику смертності, пов'язаної з НАЖХП, розвитку цирозу або гепатоцелюлярної карциноми. Епідеміологічні дані вказують на тісний зв'язок між нездоровим способом життя і НАЖХП, тому корекція способу життя необхідна всім пацієнтам. У терапії НАЖХП використовують сенситайзери інсуліну, статини, інгібітор абсорбції холестерину езетиміб, гепатопротектори, антиоксиданти, інкретинові аналоги, інгібітори дипептидилпептидази 4, пентоксифілін, пробіотики, блокатори рецептора ангіотензинперетворюючого ферменту, ендоканабіноїдні антагоністи.

В огляді проведений аналіз літературних джерел, присвячених сучасному стану проблеми цукрового діабету (ЦД) і гострих коронарних синдромів (ГКС). Зокрема, аналізуються питання, пов'язані з етіологією, епідеміологією, основними патофізіологічними особливостями, класифікацією ГКС, ГКС без стійкого підйому сегмента ST на ЕКГ, ГКС із підйомом сегмента ST, неатеросклеротичними причинами ГКС, лабораторними та інструментальними діагностичними дослідженнями. Аналізуються питання, пов'язані з основними підходами до лікування ГКС, ведення хворих на ЦД із ГКС, рекомендаціями із вторинної профілактики. Першопочаткове лікування всіх ГКС включає ацетилсаліцилову кислоту, болюсне призначення гепарину та внутрішньовенну інфузію гепарину (за відсутності протипоказань). Також рекомендується антиагрегантна терапія тікагрелором або клопідогрелем. Забезпечують контроль болю за допомогою морфіну/фентанілу та кисню у разі гіпоксії. З метою зняття болю також можна використовувати нітрогліцерин сублінгвально або інфузійно. Необхідний постійний моніторинг діяльності міокарда на предмет аритмії. Вибір стратегії реперфузії у хворих на ЦД повинен базуватися на багатьох чинниках, зокрема, на оцінці клінічного статусу (гемодинамічна/електрична нестабільність, тривала ішемія), ускладнень хронічного коронарного синдрому, ішемічного навантаження, ЕхоКГ-оцінці функції лівого шлуночка та будь-яких інших супутніх захворювань. Крім того, для прийняття остаточного рішення потрібно використовувати різні методи оцінки уражень коронарних артерій та прогнозування хірургічної смертності внаслідок оперативного втручання.

В современной клинической практике тиреоидной инсиденталомой считается непальпируемый узел в щитовидной железе (ЩЖ), обнаруживаемый случайно с помощью технических средств визуализации при обследовании пациента по поводу других, нетиреоидных заболеваний. Размеры его ограничиваются 10 мм - граница, выше которой он уже может быть доступен пальпации квалифицированным специалистом. На взгляд автора, подобное определение суживает понятие инсиденталомы, прежде всего с нозологической точки зрения. Под определением "узел" может скрываться микро- или макрофолликулярный узловой зоб, опухоль, доброкачественная (аденома) или злокачественная (карцинома), очаг тиреоидита, киста, воспалительный очаг (инфильтрат, абсцесс), кальцификат. При перечислении методов обнаружения инсиденталом исключается пальпаторный способ, и обнаруживаемые с его помощью узлы в ЩЖ размерами не только до 10 мм, но и более следовало бы также назвать инсиденталомами. То же можно сказать об узлах, случайно обнаруживаемых на шее при операциях по поводу заболеваний трахеи, шейного отдела пищевода, слюнных желез. Говоря об инсиденталомах, обнаруживаемых при аутопсиях, следует отметить, что часть из них бывают больше 10 мм и даже более значительных размеров. Все эти позиции не укладываются в определение тиреоидной инсиденталомы только как непальпируемого узла в ЩЖ до 10 мм, определяемого инструментальными методами визуализации. Поэтому понятие "тиреоидная инсиденталома" является более широким и емким, чем формулируемое современное ее определение. Инсиденталомой ЩЖ следует считать любое дополнительное образование в ней независимо от его размеров, обнаруженное любым нецелевым методом исследования. Непальпируемые и, как правило, клинически "немые" узлы до 10 мм, определяемые с помощью инструментальных методов, можно рассматривать как один из подвидов инсиденталом. Частота обнаружения их в последние годы резко возросла, определенная часть является злокачественными новообразованиями с непредсказуемым течением, тактические подходы к ним окончательно не выработаны.

Останнім часом у зарубіжній науковій літературі появилися повідомлення, що в хлопчиків і юнаків із класичною вірильною формою адреногенітального синдрому (АГС) або вродженою дисфункцією кори надниркових залоз у результаті неадекватної замісної глюкокортикоїдної терапії у 21 - 28 % випадків трапляється об'ємне утворення в яєчках із залишкової надниркової тканини (Testicular Adrenal Rest Tumors - ТАRТ), що збільшується під впливом надмірної продукції адренокортикотропного гормона (АКТГ). Дане доброякісне утворення розміром до 2 см і більше в діаметрі виявляється пальпаторно і при проведенні ультразвукового дослідження (УЗД). Утворення можуть тиснути на тканину яєчок і призвести до гіпогонадизму. Такі особи можуть мати низький рівень тестостерону через зниження функції клітин Лейдіга. ТАRТ зазвичай зменшується після оптимізації лікування. Іноді у зв'язку з підозрою на онкопроцес проводять необгрунтоване оперативне втручання. Наведено клінічний випадок класичної форми уродженого АГС, що проявився передчасним ізосексуальним статевим дозріванням, крипторхізмом та рідкісними доброякісними об'ємними утвореннями в яєчках із залишків надниркової тканини, що збільшилися під впливом надмірної продукції АКТГ у результаті неадекватної замісної терапії глюкокортикоїдними препаратами. Утворення виявляються при проведенні УЗД, зменшуються при оптимізації лікування. Спостереження за пацієнтом в динаміці показало, що одними з основних діагностичних гормональних тестів є рівні в крові АКТГ і 17-гідроксипрогестерону, які на момент виявлення захворювання були надмірно високими. Постійна замісна терапія глюкокортикоїдними препаратами підтримує рівень даних показників у межах референтних значень. Своєчасна діагностика характеру патології, постійна коригуюча гормональна терапія забезпечили здатність пацієнта адаптуватися в житті та суспільстві відповідно до свого статусу. Клінічних проявів гіпокортицизму та/або гіперандрогенії в батьків нашого пацієнта не виявлено, що свідчить про автосомно-рецесивне успадкування АГС. У перспективі важливим є генетичне консультування майбутніх батьків, особливо з проявами гіперандрогенії, для оцінки можливого розвитку подібної патології в їх потомства.