Розглянуто особливості функціонування вітчизняної авіаційної промисловості в радянський період і період незалежності України, а також світовий досвід економічно розвинених країн щодо підтримки авіабудівних компаній при створенні перспективної авіаційної техніки. Зазначено, що за кордоном така галузь працює за сприяння та під контролем держави, в тому числі й для приватних компаній. Показано головні напрями стратегії розвитку фірми АНТОНОВ у сучасних умовах. Розкрито ефективні варіанти забезпечення діяльності підприємства в умовах відсутності державного фінансування, що надали можливість зберегти вітчизняну школу авіабудування та продовжити розробку нових літаків. Сформульовано основні принципи, що використовуються при формуванні планів і перспективних напрямів діяльності фірми АНТОНОВ, серед яких: першочергове виконання державних замовлень, постійний моніторинг потреб ринку в авіаційній техніці, модернізація існуючих літаків "АНТОНОВ", розробка сімейств літаків-модифікацій із метою задоволення потреб ринку мінімальними витратами та оцінка всіх можливих ризиків нової роботи в короткий термін. Результатом аналізу, проведеного відповідно до викладених принципів, є розробка програми створення літака, що враховує фінансові можливості підприємства, наявність необхідного науково-технічного доробку та компетентного інженерно-конструкторського складу, а також стан виробництва. Наведено новітні розробки авіаційної техніки "АНТОНОВ", створені за роки незалежності України: багатоцільовий літак Ан-38, регіональні пасажирські літаки Ан-140, Ан-148, Ан-158, легкий транспортний літак Ан-132D, середній військово-транспортний літак короткого зльоту та посадки Ан-70. Показано політику підприємства у соціальній сфері, спрямовану на забезпечення збереження кваліфікованого кадрового складу, а також підготовку інженерно-технічного та робочого персоналу авіаційної спеціалізації. Виділено першочергові програми роботи підприємства: підтримка льотної придатності, ремонт і модернізація літаків "АНТОНОВ"; завершення програми створення літака Ан-178; підтримка льотної придатності, ремонт і супровід в експлуатації літаків "Авіаліній Антонова"; завершення програми імпортозаміщення матеріалів і компонентів; відновлення серійного виробництва та продажу пасажирських літаків Ан-148 та Ан-158. Сформульовано основні напрями пошукових досліджень нових проектів конкурентоспроможних літаків.

Розвиток вертикально-осьових вітродвигунів (ВОВД) в Україні знаходиться в зародковому стані з багатьох причин: відсутність систематичних теоретичних та експериментальних досліджень аеродинамічних характеристик (АДХ) різних схем вітротурбін, відсутність у технічних університетах проектних організаціях відповідної експериментальної бази, недостатня кількість доступних публікацій у зарубіжній літературі через високу конкуренцію фірмами-монополістами. В даний час для вирішення актуальних завдань аерогідродинаміки широко застосовуються різні числові методи, що застосовуються для наближеного вирішення крайових задач у вигляді диференціальних форм математичних моделей. Їх загальними недоліками є частковість і трудомісткість рішень, високі вимоги до обчислювальних ресурсів і, як наслідок, складність вирішення завдань оптимізації та економічної доцільності. Цих проблем можна уникнути, використовуючи точні або наближені аналітичні залежності, які надають можливість вирішувати деякі актуальні завдання дослідження взаємодії в'язкого газу з несучими елементами літальних апаратів, так і інженерних споруд. Існуючі методики розрахунків АДХ, засновані на ідеології математичної моделі руху ідеального середовища без в'язкої взаємодії, не відповідають реальним процесам і запитам практики. Наведено ідеологію визначення АДХ взаємодіючої системи тілесних профілів у конфігурації ВОВД у потоці в'язкого газу. На підстаі узагальненого векторно-тензорного аналізу побудовано контурні інтегральні представлення рішень основної задачі механіки рідини та газу, пов'язаної з визначенням кінематичних та динамічних характеристик взаємодії. Окрім цього, доведено існування векторного потенціалу тензора напруг і швидкостей деформацій, який зводить, у найпростіших випадках, процес визначення характеристик до інтегрування. Граничні значення цих інтегральних представлень - система граничних інтегральних рівнянь, що допускає елементарну алгоритмізацію та призводить до системи лінійних алгебричних рівнянь, що мають єдиний розв'язок.

Залишки компонентів ракетного палива у баках у кінці роботи ступеня ракети-носія (РН) значною мірою впливають на її енергетичні характеристики. Забірні пристрої, якими обладнано баки сучасних РН, забезпечують неперервну подачу компонентів палива із баку до рушійної установки без порушення суцільності потоку та мінімізують залишки компонентів палива. У баку пального РН наявність тунельного трубопроводу ускладнює, а у певних випадках виключає, можливість забору палива з полюса бака. Вирішити задачу забору пального у цьому випадку надає можливість використання бічного забірного пристрою. Проте такий пристрій за рахунок зміщення відносно полюса днища бака на певний кут може призводити до нерівномірного за рівнем прориву газу до входу у витратну магістраль і, як наслідок, значному збільшенню залишків компонентів палива. Проведено пошук та обгрунтування оптимальної конструкції бічного забірного пристрою на прикладі бака пального першого ступеня РН "Циклон-4", який обладнано таким забірним пристроєм у вигляді профільованої тарілі. Розглянуто конструкції сифонного та кільцевого забірних пристроїв, проведено розрахунок їх основних параметрів і порівняльний аналіз зміни енергетичних характеристик РН залежноо від вибраної конструкції. Визначена ефективність роботи забірних пристроїв, які розглядаються, за параметром висоти провалу рівня у статичних умовах, яке безпосередньо визначає масу залишків, які не виробляються. Результатом проведених розрахунково-аналітичних робіт стало отримання найбільш оптимального вааріанта забірного пристрою, яким за декількома параметрами виявився сифонний забірний пристрій. Упровадження в конструкцію паливного бака РН "Циклон-4" бічного сифонного забірного пристрою, що є більш досконалим, надасть можливість підвищити енергетичні характеристики РН за рахунок збільшення ваги корисного вантажу, який виводиться, на 4,4 кг.

Індекс рубрикатора НБУВ: Л252.2

Рубрики:

Графіт

Шифр НБУВ: Ж24839 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчено метод ремонту складових частин (СЧ) авіаційної техніки (АТ) із полімерних композиційних матеріалів (ПКМ) із експлуатаційними пошкодженнями. Мета роботи - вдосконалення методу ремонту СЧ АТ із ПКМ із тріщинами та пробоїнами. Завдання: вдосконалити метод ремонту експлуатаційних пошкоджень СЧ АТ із ПКМ шляхом пошарового видалення дефектної зони з застосуванням фрезерного інструмента; запропонувати залежності для визначення тимчасового періоду працездатності пошкодженої зони з урахуванням коефіцієнта безпеки та геометричних параметрів дефекту. Використовуваними методами є: аналіз існуючих і розповсюджених методів ремонтів СЧ АТ із ПКМ, математичні підходи для їх оцінювання на основі розв'язання систем рівнянь. Згідно з проведеним аналізом установлено недоліки розповсюджених та існуючих методів ремонтів СЧ АТ із ПКМ із тріщинами та пробоїнами. Надано пропозицію з удосконалення клейового методу ремонту СЧ АТ із ПКМ шляхом застосування фрезерного інструмента, що має криволінійну ріжучу кромку з радіусом кривизни від 3 до 5 мм. Оновлено основні етапи такого ремонту шляхом заповнення ремонтної зони ізотропною полімерною пастою. Показано залежності геометричних параметрів пошарового фрезерування на міцність СЧ АТ із ПКМ з урахуванням експлуатаційних навантажень, розрахункових навантажень і коефіцієнта безпеки.

Вивчено окремі деталі авіаційних агрегатів, навантаження на які змінюються за часом. Як предмет вивчення виступають моделі, що описують втомну стійкість за асиметричних навантажень. Мета роботи - розроблення досить простої інженерної методики виявлення деталей авіаційних агрегатів, які працюють при асиметричному циклі навантаження. Завдання: загальний аналіз можливих підходів до розрахункових циклів руйнування деталей авіаційних агрегатів; забезпечення працездатності при асиметричному циклі завантаження; сформувати розрахункові методи для практичного використання, визначити межу витривалості при симетричному циклі навантаження для сталей та алюмінієвих сплавів, які застосовуються в авіаційних агрегатах; розрахунок максимальної інтенсивності асиметричного циклу. Методи, що використовуються: інженерний аналіз методів побудови кривої втоми при асиметричному циклі навантаження; розрахунок межі витривалості при симетричному циклі зміни з урахуванням залежності від властивостей матеріалів за результатами експериментального відбору та розрахунок межі витривалості матеріалів; метод скінченних елементів для розрахунків із використанням програмного пакета Simulation Solidworks. Отримано наступні результати: обрано рівняння для формування кривої витривалості при асиметричному циклі зміни напружень, заданих механічних властивостей сталей та алюмінієвих сплавів, що застосовуються в авіаційних агрегатах; обрані розрахунки граничної величини асиметричного коливання циклу; запропоновано метод визначення констант рівняння Вейбулла для кривої втоми при асиметричному циклі навантаження. Розроблено інженерну методику визначення витривалості деталей авіаційних агрегатів, що працюють при навантаженнях, що асиметрично змінюються за часом.

Індекс рубрикатора НБУВ: О551.41-083

Рубрики:

Авіаційні газотурбінні двигуни

Шифр НБУВ: Ж24839 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено процеси формування навичок самоспрямованого навчання (ССН) в авіадиспетчерів на передтренажерному етапі їх підготовки з метою здобуття ними компетентноті з цілеспрямованого опанування ними фахових знань, умінь та навичок, а також здатності до самоорганізації, особистого та фахового самовдосконалення, що сприятиме їх успішному професійному становленню та безперервному підвищенню кваліфікації протягом всього життя. Сформовані субкомпетентності ССН нададуть можливості авіадиспетчеру застосовувати їх при проходженні тренажерної підготовки в режимі саморегуляції навчання. Мета роботи - розробка методу адаптивного ССН авіадиспетчерів у форматі передтренажерної підготовки (ПТП). Завдання: сформулювати базові принципи ССН авіадиспетчерів; розробити циклічну модель ССН авіадиспетчерів для ПТП; побудувати концептуальну модель системи ПТП авіадиспетчерів на засадах ССН і модель адаптації як основного компонента автоматизованої системи адаптивної ПТП авіадиспетчерів. Використовуваними методами є: аналіз, порівняння та синтез; системний аналіз; графічне і предметне моделювання; методи декомпозиції та теорії графів. Наведену циклічну модель ССН покладено в основу розробленої концептуальної моделі системи ПТП авіадиспетчерів, яка базується на принципах і елементах ССН. Розглянуту модель адаптації може бути застосована в автоматизованій системі ПТП авіадиспетчерів.