Досліджено філософію релігії Ф. Ніцше у вияві "концепції релігійності", де параметральний остов формує його "філософія життя'. Здійснено відхід від традиційного тлумачення ніцшеанських концептів (переоцінка цінностей, воля до влади, надлюдина, вічне повернення) як окремих антидуховних, антирелігійних, антилюдських постулатів. У їх синтезі виявлено релігіє- та людинотворчий потенціал, а також зачатки методологічних прийомів і принципів, що вплинули на хід розвитку постмодерної філософії та найновіших її форм. Охарактеризовано методологію дослідницьких завдань Ф. Ніцше - генеалогію. Аргументовано специфіку її дії як інструмент дослідження християнства (нігілізму). Досліджено систему теоретичних рецепцій вчення Ф. Ніцше у концепціях ніцшезнавців постмодернізму (Ж. Батай, М. Фуко, Ж. Дельоз), а також роль його ідей у формуванні смислових регістрів і методології сучасної філософії релігії, етики, філософської антропології. Обгрунтовано потенціал ціннісного реформування духовно-інтелектуального контенту та вплив на трансформації подальшого наукового дискурсу і вирішення деяких проблем гуманітарної сфери.