Проведено дослідження "внутрішньої еміграції" митців за тоталітарних диктатур. Уточнено визначення "внутрішньої еміграції", виявлено політичні передумови її актуалізації й аспекти соціокультурної репрезентації. Феномен розглянуто в широкому історичному та культурологічному полі. Залучено категорії "приватної" та "публічної сфери", введено поняття "буферної зони" приватно-публічних відносин. Творчу рефлексію та духовні пошуки "внутрішніх емігрантів" інтерпретовано як прояви зміщеної активності. Проведено аналіз "внутрішньої еміграції" митців у період нацизму в Німеччині, фашизму в Італії, франкізму в Іспанії та соціалістичної диктатури в СРСР. На основі джерельної бази та одержаних результатів сформовано топологічні характеристики "внутрішньої еміграції". Вивчення "внутрішньої еміграції" в Україні доби тоталітаризму здійснено на основі життєвого досвіду та візуальної творчості О. Аксініна. Обґрунтовано, що дистанціювання від офіційного життя держави і принципова творча позиція художника свідчать про його "внутрішню еміграцію". Розглянуто створену О. Аксініним метаграфіку, виявлено зв'язок творчої парадигми і "внутрішньої еміграції" митця. Визначено конструктивні та деструктивні чинники "внутрішньої еміграції" і її наслідки в посттоталітарному суспільстві.