Проаналізовано німецьку культурну ідею у музиці XVIII - XX ст. як осередок національно-ментального прояву стосовно фольклористської атрибутики національної музичної якості. Розглянуто теоретичний принцип "романтичного гігантизму" як ментальний показник німецької культурної ідеї у музиці Нового часу. У зазначеному ракурсі висвітлено явища німецького "бідермейєра" у спрямованості останнього до авангарду-поставангарду XX ст. та у цьому контексті виділено "загальнонімецькі" риси творчості Ф.Шуберта, Г.Малера, А.Шєнберга. Відзначено історико-стильовий континуум романтизму як детермінанту музично-ментальних прерогатив німецького художнього мислення.