В огляді надано класифікацію преканцерозів шлунка, надану в консенсусі "Management of precancerous conditions and lesions in the stomach" (2012), згідно з якою ця патологія розподіляється на передракові стани (атрофічний гастрит (АГ) і кишкова метаплазія (КМП)) і передракові зміни (дисплазія слизової шлунка). Хронічний АТ і КМП вважаються передраковими станами, оскільки вони є тлом, на якому розвиваються дисплазія й аденокарцинома шлунка кишкового типу. Передракова зміна - шлункова дисплазія, що є передостаннім етапом послідовності шлункового канцерогенезу, визначається як гістологічно однозначно пухлинний епітелій без ознак інвазії та, таким чином, є прямо передраковим пухлинним ураженням. Відмічено, що загалом ризик розвитку раку шлунка (РШ) є занадто малим, щоб виправдати ендоскопічне спостереження у всіх пацієнтів із АГ і КМП. Таким чином, для цієї категорії пацієнтів необхідно визначити додаткові фактори ризику для прогресування захворювання в РШ, що було наведено в "Кіотському глобальному консенсусі з Helicobacter pylori-асоційованого гастриту" (2015). Визначено, що факторами ризику розвитку РШ є внутрішньошлунковий розподіл, ступінь кишкової метаплазії, наявність сімейного анамнезу РШ, підтип кишкової метаплазії. Для класифікації хронічного гастриту використовується Сіднейська система (Х'юстонський перегляд), та класифікація за типом метаплазії (неметапластичний, метапластичний, невизначений типи атрофії). Для встановлення поширеності та ступеня АГ і КМП використовують 3 методи: ендоскопічний, гістологічний і серологічний. Ступінь атрофії слизової шлунка визначають гістологічно. Класифікації вираженості атрофії з позицій ендоскопічного дослідження на сьогодні не існує. КМП виявляється в різних відділах шлунка і розташовується мультифокально (в антральному відділі, вздовж малої кривизни шлунка, дифузно). За даними дослідників, наявність КМП на малій кривизні тіла шлунка має найсильнішу асоціацію з ризиком розвитку раку. Можливості діагностики атрофії і КМП слизової шлунка розрізняються у разі використання різних видів ендоскопічних апаратів. Ендоскопія в білому світлі не надає можливості надійно діагностувати передракові стани і зміни шлунка, тоді як відеоендоскопія з режимами збільшення та вузькосмугової візуалізації (NBI), за даними дослідників, значно покращує діагностику даної патології. В основі діагностики зі збільшенням лежить верифікація двох основних структур: архітектоніки субепітеліальної мікроваскулярної сітки та мікроструктури поверхні слизової, що має різну картину в тілі та антральному відділі шлунка. Але на сьогодні не існує загальноприйнятої класифікації змін цих структур за різних патологічних станів.