Досліджено структурні та функціональні характеристики аппозитивних конструкцій (АК) в англійській мові VII - XVII ст. АК проаналізовано у межах Х'-модуля генеративної граматики та представлено у вигляді структурних моделей двох базових типів: іменна фраза - іменна / сполучникова фраза, іменна фраза - аппозитивна клауза. Протягом VII - XVII ст. спостерігається збільшення переваги контактного способу розміщення складників у межах АК над дистанційним. Встановлено, що структура АК спрощується, а кількість частиномовних категорій, здатних репрезентувати аппозитиви, зменшується. АК середньо- і ранньоновоанглійської мови демонструють ширшу варіативність синтаксичних функцій, ніж давньоанглійські АК.