Вперше здійснено комплексний аналіз питань організації дистанційного навчання студентської молоді у ВНЗ Канади в другій половині XX ст. Обгрунтовано етапи і визначено провідні тенденції становлення й подальшого розвитку теорії та практики організації дистанційного навчання студентської молоді в Канаді у визначених хронологічних межах: І етап - становлення дистанційного навчання студентської молоді Канади (1950 - 1970-ті рр.), II етап - збагачення змісту дистанційного навчання студентської молоді у ВНЗ Канади (1980 - 1990-ті рр.). Систематизовано погляди канадських науковців (К. Безелгет, Н. Браун, П. де Броукер, Б. Вільсон, К. Ворсноп, Б. Дункан, Г. .Жоу, К. Калп, Д. Консідайн, А. Коурос, К. Кросс, Р. К'юбі, Е. Купер, Дж. Лок, Дж. Майлс, М. Маклюен, Л. Мастерман, К. Міерс, К. Рубенсон, Дж. Хекман, М. Хоней та ін.) щодо різних аспектів проблеми дистанційного навчання студентів (суть понять "дистанційне навчання", "електронне навчання", "електронне суспільство", "технологія навчання"; мета, завдання, зміст, принципи, функції, особливості дистанційного навчання; теорії дистанційного навчання; шляхи ефективного зворотного зв'язку викладачів зі студентами в процесі дистанційного навчання; технічні засоби навчання та інші). Узагальнено досвід Канади з організації дистанційного навчання, використання технологій, методів, прийомів, засобів і форм такого виду навчання на науково обгрунтованих етапах.