Досліджено екзистенційне філософування у творчості українського письменника Валер'яна Петровича Підмогильного (1901 - 1937). Виокремлено позиції у прозі літератора, які співзвучні з поглядами представників екзистенційної філософії – Сьореном К'єркеґором, Карлом Ясперсом, Альбером Камю, Жаном-Полем Сартром. Проаналізовано специфіку осмислення Валер'яном Підмогильним ключових проблем філософії екзистенціалізму: естетичного й етичного способів життя, абсурдності існування, “межових ситуацій”, включеності митця у суспільні реалії. На основі архівних документів досліджено життєвий шлях Валер'яна Підмогильного, який певним чином вплинув на його творчість. Виявлено, що сам літератор жив в епоху історичних потрясінь, а також особисто переживав ті катастрофи, які випали на долю його покоління. Відтак, його зацікавлення “межовими” станами у житті людини, осмислення трагічних періодів людського існування, абсурдності життя цілком співпадає з настроями, які панували серед мислителів першої половини ХХ ст. і були свідками двох світових воєн. Виявлено, що світогляд українського письменника цілком вписується в екзистенційну думку того часу. Зроблено висновки про новаторство поглядів Валер'яна Підмогильного, про зближення філософії та літератури в його творчості, а також про перспективність досліджень його прози, адже проблематика його творів і досі залишається актуальною.