Розглянуто релігійно-філософські аспекти діалектичної теології. Значну увагу приділено соціально-історичним і світоглядним передумовам виникнення діалектичного богослов'я (зокрема в контексті розвитку неоортодоксального протестантизму), християнському екзистенціалізму та діалектиці Серена К'єркегора, екзистенціалізму Карла Ясперса, постметафізичним тенденціям у працях Мартіна Гайдеггера, деконструктивізму Жака Дерріди, атеології Жоржа Батая, діалектико-теологічному проєкту Рудольфа Бультмана та "корелятивній методології" Пауля Тілліха. Здійснено компаративний аналіз ліберальної та діалектичної теологій. Проаналізовано програму "деміфологізації" у межах неоортодоксії та парадигму екзистенціальної теології. Розкрито значення еклезіології й історизму у традиції діалектичного богослов'я. Досліджено комунікативну раціональність у вимірі етики діалогу, а також "етику безрелігійного християнства" Дітріха Бонхеффера. Проведено комплексний філософсько-релігієзнавчий аналіз діалектичної теології у соціокультурній ситуації XX ст. у цілому та в контексті появи неоортодоксальних концепцій у рамках протестантизму зокрема. Зазначено, що діалектичне богослов'я випередило виникнення критичного підходу до секулярної свідомості у філософії ХХ і ХХІ ст., об'єднало інтенції к'єркегорівсько-ніцшеанської, феноменологічної, гайдеггерівської, діалогічної традицій, фідеїстичні підстави ортодоксального протестантизму та гуманізму ліберальної теології.