Проаналiзовано структуру патологiї ендометрiю у жiнок Сумського регiону з 1980 по 1997 рр. Показано зростання гiперпластичних процесiв та злоякiсних новоутворень у ендометрiю жiнок пiсля 50 рокiв. Зростання зазначених патологiчних процесiв вiдмiчається у 1986, 1993 та 1996 роках.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р715.016-1

Рубрики:

Інфекційні хвороби жіночих статевих органів

Шифр НБУВ: Ж23543 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено результати аналiзу особливостей психiчної складової стану вагiтностi та питань психологiї материнства. Висвiтлено емоцiйно-позитивну роль стану вагiтностi в особистiсному розвитку майбутньої матерi. Показано, що особливостi психiчного стану жiнок у цей перiод вивчено недостатньо, тому розвиток перинатальної психологiї може суттєво вплинути на формування нових принципiв соцiального супроводу вагiтностi.

Проаналiзовано фактори професiйної дiяльностi, якi впливають на задоволенiсть працею дiльничних лiкарiв-педiатрiв. Незадоволенiсть працею сприяє розвитку синдрому "емоцiйного вигоряння" - виснаження життєвих сил, що значно впливає на ефективнiсть працi. Визнаними факторами задоволеностi роботою є заробiтна плата, характер працi, соцiальнi аспекти, вiк, гендер, особливостi особистостi. За допомогою соцiологiчного опитування (анонiмного анкетування) та психологiчного тестування 121 лiкарiв з ознаками "емоцiйного вигоряння" доведено, що низький рiвень матерiального заохочення, несприятливий соцiально-психологiчний клiмат у колективi, неконструктивний стиль керiвництва, вiдсутнiсть у лiкарiв навичок спiлкування та саморегуляцiї знижують задоволенiсть працею; переважання жiнок у колективi та вiкової групи вiд 35 до 54 рокiв поглиблюють вплив вищезазначених чинникiв на розвиток синдрому "емоцiйного вигоряння", що реалiзується через порушення професiйної поведiнки, штучне згортання професiйних обов'язкiв, зниження емоцiйної вiдповiдi на проблеми пацiєнтiв. Тому менеджерам необхiдно постiйно вдосконалювати кадрову полiтику шляхом реалiзацiї заходiв щодо попередження впливу негативних факторiв трудової дiяльностi на особистiсть лiкаря.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.202.8-5 + Р733.415.202.8-5

Рубрики:

Вітамінна недостатність. Гіпервітамінози

Вітамінна недостатність. Гіпервітамінози. Авітамінози і гіповітамінози

Шифр НБУВ: Ж16694 Пошук видання у каталогах НБУВ 

С учетом результатов комплексных клинико-лабораторных и специальных исследований разработан усовершенствованный патогенетически обоснованный метод лечения урогенитального кандидоза у женщин. Метод лечения предусматривает индивидуализированное назначение больным одного из системных антимикотических препаратов триазолового ряда (итраконазол, флуконазол) и антимикотиков местного действия, а также проведение терапевтической коррекции бактериального вагиноза и дисбактериоза кишечника. Такая терапия у больных урогенитальным кандидозом позволяет достичь полного этиологического и клинического излечения, а также способствует устранению патогенетических механизмов аутоинфицирования, что предупреждает развитие рецидивов.

Зазначено, що артерiальна гiпертензiя (АГ) - визнаний фактор ризику iшемiчної хвороби серця та iнфаркту мiокарда, основна причина розвитку хронiчної серцевої недостатностi та порушень мозкового кровообiгу. Виникаючи, як правило, пiсля 40-ка рокiв АГ часто поєднується з iншою патологiєю взагалi, а у жiнок клiмактеричного вiку з остеоартрозом, зокрема. Такий комбiнований перебiг обох захворювань не лише погiршує якiсть життя таких хворих, створюючи синдром взаємного обтяження, а й знижує ефективнiсть терапiї й збiльшує вiдсоток iнвалiдизацiї. Застосування нiмесилу дозволило досягти стiйкої клiнiчної та лабораторної ремiсiї. У порiвнянні з диклофенаком вiн виявляє бiльш раннiй знеболюючий ефект та не призводить до значних коливань артерiального тиску. Виявлено позитивний ефект iнгiбiторiв АПФ на мiнеральну щiльнiсть кiсткової тканини, кращий їх гiпотензивний ефект за поєднаного використання з нестероїдними протизапальними середниками на фонi застосування препаратiв кальцiю.

Рак товстої кишки є однiєю з найбiльш поширених злоякiсних пухлин. На його частку припадає 45 % випадкiв захворювання на рак шлунково-кишкового тракту у жiнок i 60 % - у чоловiкiв. Виникнення пухлин супроводжується синдромом ендогенної інтоксикації, що потребує, окрім протипухлинної терапії, застосування терапії супроводу, зокрема, ентеросорбції. Мета дослідження - з'ясувати зміни маркерів ендогенної інтоксикації в організмі білих щурів за умов індукованого 1,2-диметилгідразинового канцерогенезу та після застосування ентеросорбенту АУТ. Матеріали та методи - експерименти виконано на білих щурах-самцях, яким моделювали рак товстої кишки шляхом щотижневого підшкірного введення 1,2-диметилгідразину в дозі 7,2 мг/кг маси тіла впродовж 30 тижнів. Ентеросорбент АУТ вводили інтрагастрально щоденно впродовж 21 доби після моделювання канцерогенезу в дозі 1 мл завису (що відповідає 0,2 г чистій масі препарату) на 100 г маси тіла тварини. Ступінь ендогенної інтоксикації визначали за еритроцитарним індексом інтоксикації та вмістом молекул середньої маси. Стан гуморальної ланки імунної системи оцінювали за вмістом циркулюючих імунних комплексів у сироватці крові. За умов індукованого 1,2-диметилгідразином канцерогенезу зареєстровано збільшення вмісту усіх фракцій молекул середньої маси. Одночасно відмічено підвищення проникності еритроцитарних мембран, на що вказувало зростання відсотка еритроцитарного індексу інтоксикації (до кінця дослідження на 68 %). Виявлено статистично достовірне підвищення вмісту циркулюючих імунних комплексів за умов хронічної неопластичної інтоксикації, який на 7-ий місяць експерименту досяг найвищого рівня (335 %). Застосування вуглецевого ентеросорбенту АУТ призвело до нормалізації досліджуваних показників. Висновки: розвиток індукованого хімічного канцерогенезу супроводжується поглибленням ендогенної інтоксикації організму. Застосування ентеросорбенту АУТ приводить до зниження ступеня інтоксикації, що дає можливість запропонувати його до включення у схеми лікування онкохворих з метою полегшення перебігу захворювання.