Процес Євроінтеграції України пов'язаний з проведенням низки реформ, однією з яких є бюджетна децентралізація. Вона має забезпечити фінансову самостійність та спроможність місцевих громад відповідно до європейських стандартів. Проведення реформи бюджетної децентралізації потребує детального дослідження сутності цього поняття, а також його порівняння з поняттями фінансова та фіскальна децентралізація. Питанню теоретичного обгрунтування положень фіскальної децентралізації, присвятили свої наукові роботи такі вчені як М. Белл, В. Бодров, Дж. Б'юкенен, Р. Гат, М. Деркач, Р. Масгрейв, У. Оутс, П. Самуельсон, Ч. Тібу, Р. Фісман та інші. Мета статті - аналіз концептуальних положень бюджетної, фіскальної та фінансової децентралізації та їх співвідношення. До методів дослідження, використаних в статті, можна віднести порівняльний аналіз, узагальнення, групування, порівняння тощо. Розглянуто процес становлення поняття "фіскальна децентралізація". Проведено порівняння з поняттям "фінансова децентралізація", при цьому доведено, що вони виступають синонімами. Визначено поняття "бюджетна децентралізація" та проаналізовано співвідношення з поняттями фіскальна та фінансова децентралізація. Наведено переваги та недоліки бюджетної децентралізації. Висновки: за результатами проведеного дослідження доведено, що поняття фіскальна та фінансова децентралізація виступають синонімами. Натомість бюджетна децентралізація є частиною фіскальної децентралізації. Однією з проблем запровадження бюджетної децентралізації є можливість зловживання місцевою владою власним становищем, здійснення корупційних діянь. Тому, потрібно налагодити державний фінансовий контроль на місцевому рівні.

В умовах трансформації, особлива роль у формуванні сприятливого інституційного середовища для активізації інвестиційної діяльності в аграрній сфері відводиться державі, як важливому інституту організації процесу та його учасників. Взаємозв'язок інвестиційної діяльності з процесами інституціональної трансформації поки що слабко вивчений в економічній теорії в силу новизни цього процесу та має системний характер. Тут значну роль відіграють, в першу чергу, інституційні особливості формування сприятливого інвестиційного середовища в умовах поглиблення трансформаційних та інтеграційних процесів в державі. Для трансформаційної економіки актуальною проблемою являється система відносин економічної власності, зокрема, для аграрного сектору - це власність на землю. Питанню інституціональних теорій інвестицій присвячено чимало праць відомих науковців: А. Шпітгоф, Дж. Коммонс, У. Мітчелл, Дж. Б'юкенен, В. Ростоу, Р. Коуз, Ж. Еллюль, Р. Арон, Дж. Гелбрейт, Й. Шумпетер, О. Фаворо, К. Еклунд, А. Берлі, Г. Мінз, I. Надлер, С. Чейз, П. Друкер. В Україні також представлені наукові дослідження вітчизняних вчених з використанням методологічного інструментарію інституціоналізму: А. Бикова, М. Колісник, Т. Косова, Н. Маренков, О. Івашина, В. Федоренко. У працях Н. Маренкова, А. Бикової, О. Івашиної, М. Колісника, М. Туган-Барановського, розкрита організація процесу формування та розвитку неринкових форм господарських взаємодій в умовах трансформації суспільно-економічних відносин. Теорії інституціоналізму, що пов'язані із інвестуванням зводяться до окремих концепцій поведінки суб'єктів ринку та до аналізу інвестиційного клімату. Для формування міжнародних економічної відносин, важливим елементом визначення ефективності глобальної економіки виступають підходи до інституціональної економіки. Важливим фактором утворення економічної інституціональної системи є чинник високих технологій. Предметом пізнання інституційної теорії є інститути, в чому і є її переваги. Інститут (як предмет дослідження), з одного боку, забезпечує широкий погляд на розвиток економіки й суспільства, аналіз економічної системи й суспільства як цілісності при взаємодії з іншими інститутами, такими як держава, а з другого - потребує глибокого й конкретного розуміння суті й особливостей самих інститутів. З точки зору представників інституціоналізму, інститути - це спосіб мислення й дії, що втілюється в соціальних звичаях, установах, правилах. За неінституціонального напряму інститути розглядаються як чинники впливу на рішення, що приймають економічні агенти. Висновки: необхідно зазначити, що за методологією системного підходу, інвестиційна діяльність носить всі ознаки системи, яка розвивається динамічно і піддана впливу зовнішнього і внутрішнього інституційного середовища. Розвиток економіки України в умовах поглиблення трансформаційних та інтеграційних процесів характеризується посиленням впливу факторів невизначеності та ризиків сучасного інституційного середовища, в якому здійснюється інвестиційна діяльність не тільки національних, але і іноземних інвесторів.

За умов економічних перетворень необхідно забезпечити виважений підхід до формування та реалізації податкової політики у середньо- та довгостроковій перспективі. При її реформуванні важливо враховувати умови як внутрішнього, так і зовнішнього економічного середовища, що сприятиме інституціалізації податкової системи. Необхідним є посилення дієвості податкової політики як складової забезпечення суспільного розвитку. За умов нестабільності суспільного розвитку вагомим завданням є подальше посилення адаптивності механізму податкової політики до екзогенних та ендогенних викликів які негативно впливають на фінансову безпеку країни. Подальший розвиток положень інституційного підходу до розвитку податкової політики дозволить врахувати існуючий стан соціально-економічного середовища при економічних перетвореннях, спрямовувати їх на вирішення найбільш актуальних суспільних проблем. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженням податкової політики, її впливу на суспільний розвиток займалися зарубіжні науковці, зокрема: Е. Аткінсон, Дж. Б'юкенен, Дж. Кейнс, А. Лаффер, Р. Масгрейв, Г. Менкью, В. Нордхауз, А. Пігу, П. Самуельсон, Дж. Стігліц, В. Танзі. Питанням розробки та реалізації податкової політики, посиленню рівня її ефективності присвячені праці В. Андрущенка, В. Вишневського, А. Крисоватого, М. Кужелєва, Л. Лисяк, А. Мазаракі, В. Макогон, М. Пасічного, Л. Сідельникової, І. Чугунова. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Подальшого дослідження потребує механізм податкової політики як складової забезпечення суспільного розвитку. Мета дослідження - розкриття податкової політики як складової забезпечення суспільного розвитку з урахуванням положень теорії інституціоналізму. Використано діалектичний, системний та структурний методи, історичний та логічний підходи. Застосовувалися прийоми статистичного аналізу при дослідженні формування податкових надходжень бюджету країни. Результати роботи. Здійснено розрахунок та проведений аналіз інституційних співвідношень основних показників у податковій політиці за період 2013 - 2019 років. Результати проведеного дослідження створюють передумови для використання інституційного підходу до розвитку податкової політики на основі врахування взаємовпливу формальних і неформальних інституцій, інститутів державного, міждержавного регулювання, саморегулювання та приватного регулювання. Висновки й результати даного дослідження можуть бути використані при розробці заходів податкової політики держави, а також у навчально-науковому процесі закладів вищої освіти. Висновки: у проведеному дослідженні теоретично та практично обгрунтовано особливості використання інституційного підходу для забезпечення належної інституційної основи формування податкової політики як складової забезпечення суспільного розвитку. Визначено, що важливим завданням податкового регулятора, як інституційного посередника у податкових відносинах між державою і платниками податків, має стати зменшення трансакційних витрат, а також вирішення проблеми асиметричної інформації, що притаманна податковим відносинам.