Розглянуто явище мімезису, яке набуває своєї специфіки в малій прозі В. Вулф як художнє зображення примарного у його вимірах − умовно реальному, фантазійно-віртуальному та матеріально-віртуальному, що сукупно створюють ефект стереоскопічного бачення, одночасно слугуючи одним з прийомів гри з читачем.

Рассмотрено явление мимезиса, приобретаэщего свою специфику в короткой прозе В. Вулф как художественное изображение призрачного в его измерениях − условно реальном, фантазийно-виртуальном и материально-виртуальном, совокупно создающим эффект стереоскопического видения, одновременно выступая одним из приёмов игры с читателем.

This paper addresses the issue of mimesis in its specificity acquired in Virginia Woolf’s short fiction, as a literary manifestation of the ephemeral in its three dimensions − pseudoreal, virtually fanciful as well as material and virtual, all of them together creating the effect of stereoscopic vision, being at once a game-with-the-reader technique.