Контроль форми підповерхневих шарів металевих виробів необхідний у багатьох технологічних процесах. Так, наприклад, в аерокосмічній техніці дуже важливо визначити наявність дефектів у двигунах літаків. Такі ж проблеми виникають у хімічній, енергетичній та інших галузях промисловості, які випускають високотехнологічне обладнання. Широко використовувані електромагнітні методи контролю дефектів металевих виробів зараз є методами, що дозволяють відновити невідому розподільну провідність у досліджуваній зоні металу за допомогою вимірювання електричних характеристик (рами, котушки), скануючи поверхневу зону металу, на якій реєструються електричні струми (вихрові струми). Детектор вихрового струму (зонд) - це пристрій, який індукує вихрові струми в металевих предметах, а потім виявляє магнітні поля, що створюються цими вихровими струмами. Магнітне поле створюється котушкою або набором котушок, через які проходить електричний струм, що змінюється в часі. Робочі частоти досить низькі, від кількох герц до кількох сотень кілогерц, тому об'єкти, що представляють інтерес, знаходяться в ближньому полі передавача. Враховуючи високу провідність досліджуваних зразків, можна визначити, що використовувані хвилі в металах розташовані в міліметровій смузі хвиль. Зображення за допомогою вихрового струму можна розглядати як зображення ближнього поля та пристрій, що дозволяє отримувати зображення за допомогою вихрового струму, як скануючий мікроскоп ближнього поля. Дана робота містить результати моделювання та експерименту, отримані під час мікроскопії металевих конструкцій з вихровим струмом у ближньому полі. Проведене моделювання показало, що описаний метод томографії дозволяє реконструювати зображення поперечних перерізів неоднорідностей розміщених під поверхнею металу. Частина ближнього розсіяного поля, що виходить на поверхню була використана в алгоритмі реконструкції в базовій формі. Оскільки просторовий період (відстань між лініями нульової фази) у складових просторового спектра знаходиться в міліметровій смузі хвиль (P = 1 мм для максимальних значень), відновлені зображення мають дуже високі просторові частоти, хоча довжина падаючого поля дуже велика.