Внаслідок досліджень палеофлористичних і літолого-седиментаційних даних уточнено вік і характеристику сокальської світи, яка за сучасними стратиграфічними схемами належить до оксфорду. Розріз світи розглянуто у складі двох підсвіт. Нижня - сіроколірні породи озерно-болотного походження - містить фітокомплекс середньоюрського віку, верхня - строкатозабарвлені руслові утворення, не охарактеризовані палеонтологічними рештками. Обидві підсвіти сформувалися за умов гумідного клімату. Сокальська світа за віком належить до середньої юри, залягає на відкладах палеозою, іноді, ймовірно, тріасу, та перекривається строкатими сульфатизованими карбонатними породами кімериджу лагунного походження.

В результате исследований палеофлористических и литолого-седиментологических данных уточнены возраст и характеристика сокальской свиты, которая в современных стратиграфических схемах относится к оксфорду. Разрез свиты рассмотрен в составе двух подсвит. Нижняя - серо-цветные породы озерно-болотного происхождения - содержит фитокомплекс среднеюрского возраста, верхняя - пестроцветные русловые образования, не охарактеризованные палеонтологическими остатками. Обе подсвиты сформировались в условиях гумидного климата. Сокальская свита по возрасту относится к средней юре, залегает на отложениях палеозоя, иногда, очевидно, триаса, и перекрывается пестроцветными сульфатизированными карбонатными породами кимериджа лагунного происхождения.

As a result of paleofloristic and lithologic - sedimentary data study the age and characteristic of the Sokal suite are defined more exactly which according to up-to-date stratigraphic schemes is relevant to Oxfordian deposits. The section of the suite is represented by two terrigenous rock masses. The lower - grey-colored rocks of limnetic-swampy origin - contains phytocomplex of Middle Jurassic age, the upper - variegated river-bed formations, which are not characterized with the paleontologic remnants. Both rock masses are formed in the conditions of humid climate. Sokal suite by age belongs to the Middle Jurassic. Its deposits are superposed on Paleozoic formations, sometimes, probably, on the Triassic and are overlapped with the mottled sulphatized carbonate Kimmeridgian rocks of lagoonal origin.

Відповідно до основних етапів розвитку палеобасейну в утвореннях верхньої юри - неокому визначено регіояруси, утворені латеральними рядами карбонатних фацій, кожна з яких виділена як окрема світа. Відклади датовано за форамініферами та тинтинідами.

Соответственно основным этапам развития палеобассейна в составе отложений верхней юры - неокома установлены региоярусы, сложенные латеральными рядами карбонатных фаций, каждая из которых выделена как отдельная свита. Возраст отложений датирован по фораминиферам и тинтиннидам.

The Upper Jurassic-Neocomian regional stages with lateral rows of carbonate facies are determined in accordance with the main stages of paleobasin development. Every of this facies are distinguished such as a separate suite. The age of deposits are dated by Foraminifera and Tintinnida.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е12"062.3"

Рубрики:

Біостратиграфія

Шифр НБУВ: Ж71494 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Обгрунтовано, що визначення границі юри та крейди за тинтинідами у розрізах Українського Передкарпаття є найбільш достовірним. Визначено головні етапи еволюції мікрофауни, пов'язані з евстатичними змінами. Створено седиментаційну модель карбонатного комплексу оксфорду-валанжину Українського Передкарпаття та встановлено п'ять етапів седиментації даних утворень. Оновлено стратиграфічну схему цих відкладів. Проведено кореляцію досліджуваних відкладів з одновіковими відкладами Тетичної палеопровінції за тинтинідами, зіставлення одновікових відкладів Карпатського, Кримсько-Кавказького та прилеглих регіонів за форамініферами та фаціальним складом.

В верхней юре - нижнем мелу Тетической палеопровинции выделены тинтиннидовые зоны Chitinoidella (оксфорд - средний титон), Praetintinnopsella (граница среднего - верхнего титона), Crassicollaria (верхний титон), Calpionella (нижний берриас), Calpionellopsis (верхний берриас), Calpionellites (нижний валанжин), Tintinnopsella (верхний валанжин - баррем), Praecolomiella (середина нижнего апта - середина верхнего апта), Colomiella (середина верхнего апта - нижний альб). Стандартные зоны прослежены в большинстве регионов. Зона Chitinoidella в полном объеме установлена на Кавказе и в Украинском Предкарпатье, в остальных регионах - только ее верхняя часть. Зона Praetintinnopsella имеет местное значение, а зоны верхнего валанжина - альба зафиксированы не везде, очевидно, вследствие эрозии. Общие подзоны установлены только для зоны Calpionella. Наиболее четко определяются границы среднего - верхнего титона, титона - берриаса, нижнего - верхнего берриаса, нижнего - верхнего валанжина. Приведена детальная характеристика зон.

За новими даними стратиграфічних досліджень відкладів, розкритих свердловинами в південно-східному Криму, і кореляцією їх з породами, що відшаровуються у регіоні, запропоновано розглядати геологічну будову східного передгір'я Криму як складчасто-лускувату структуру, утворену в результаті насувів північного напрямку в неогеновому віці.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е169.111.117.3"062.3"(4УКР)

Рубрики:

Foraminifera Форамініфери

Шифр НБУВ: Ж60337 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Нові матеріали буріння в комплексі з геофізичними даними суттєво удосконалили модель формування верхньоюрського комплексу і підтвердили зв'язок рифових споруд з Судововишнянським розломом, на піднятому крилі якого відбувалося активне рифобудування. У цей час у зоні поблизу Краковецького розлому нагромаджувалися відклади передрифової фації. Можливе формування покладу вуглеводнів слід очікувати в разі виявлення сейсмічними профілями додатних структур у зоні поширення бар'єрного рифу та в межах ерозійно-осадового клину, сформованого утвореннями неогену та ерозійною поверхнею палеозою. Ймовірні також тектонічні пастки вуглеводнів на піднятих ділянках уздовж Судововишнянського розлому.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д43(4Укр)

Рубрики:

Історична геологія

Шифр НБУВ: Ж22412/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Upper Jurassic deposits in the Precarpathian region are represented with carbonate shelf formations - lateral series of reefoid facies: reefal, reef-front, and back-reef. The lithofacial profile of Upper Jurassic deposits and the lithofacial maps of Oxfordian, Kimmeridgian, and Tithonian deposits are proposed.

На території Українського Передкарпаття відклади оксфорду-валанжину складають єдиний комплекс карбонатних порід - рифових та генетично пов'язаних з ними фацій. Фаціальні заміщення та стратиграфічні співвідношення товщ відповідають моделі розподілу стандартних поясів карбонатного шельфу і формувались під впливом евстатичних змін та тектонічних процесів. Визначені умови палеобасейну, межі поширення та окреслений розвиток кожної фації. Оконтурені біогерми Оксфорду, кімериджу, Опарський бар'єрний риф і 22 біогерми зарифової фації верхнього титону-нижнього беріасу. Оскільки більшість покладів нафти та газу у мезозойському комплексі Передкарпаття пов'язані з біогермними спорудами, наведені результати доцільно покласти в основу подальших геологорозвідувальних робіт у регіоні.

Мета досліджень - вивчення геологічної будови Пенінського покриву Українських Карпат з урахуванням нових даних геології та геофізики. Методика досліджень містить комплексний аналіз матеріалів геологічних знімань, пошукових робіт, буріння та геофізичних досліджень Пенінського покриву. Пенінський покрив, у складі якого наявні відклади вікового діапазону тріас - олігоцен, в українському секторі Карпат у тектонічному аспекті є південно-західною одиницею Зовнішніх (Флішових) Карпат. Зараз домінує погляд про його належність до зони Закарпатського глибинного розлому, що відокремлює Зовнішні та Внутрішні Карпати. Це базується значною мірою на визнанні скель юрських і неокомських вапняків у складі покриву як тектонітів, утворених у зоні цього розлому. Під час проведеного дослідження доведено, що юрсько-неокомські скелі - це не тектонічні відторженці, а олістоліти гравітаційно-осадового походження у складі крейдової олістостроми. Пенінська тектонічна одиниця - це типова покривна структура Карпат, а не зона розвитку гігантської тектонічної брекчії, і не зона Закарпатського розлому. Будова покриву нічим не відрізняється від інших покривів Зовнішніх Карпат. Під неогеновим чохлом відклади Пенінського покриву контактують зі структурами Внутрішніх Карпат, проте не повсюдно. У Солотвинській западині на Пенінський покрив насунута Лесарненська зона, яка, ймовірно, належиться до Зовнішніх Карпат, з крейдовими відкладами в її складі, що унеможливлює безпосередній вплив на покрив Закарпатського розлому. Обгрунтовано існування стратиграфічної перерви у післяаптський час у Пенінському покриві та, відповідно, присутність фази австрійської складчастості. Палеоген району Перечина - це не вульшавська світа Внутрішніх Карпат, а вульховчицька світа Пенінського покриву, яка нарощується олігоценом. Пенінський покрив не продовжується в район Пояна Ботізії на суміжній території Румунії, а повертає на південний захід, узгоджено з поворотом вулканічного хребта Оаш - Шолес і лінією насуву Монастирецького субпокриву. Визначено, що насуви в Пенінському покриві відбувалися у часовому інтервалі після олігоцену і впродовж карпатію. Складено уточнену геологічну карту Пенінського покриву масштабу 1:100 000 і чотири геологічні розрізи через усі ділянки покриву. Отримані під час дослідження перелічені результати здебільшого розглядали й інші геологи як імовірні або альтернативні гіпотези. Це стосується насамперед трактувань скель як олістолітів, а не тектонітів. Проте, на підтримку такої версії не надавалось достатньо доказів, які б незаперечно її підтримували. Це ж зауваження стосується і решти результатів. Всі результати розглядають у комплексі і підкріплені достатньою доказовою базою. Результати дослідження надають можливість розвинути уявлення про Пенінську тектонічну одиницю, як проміжну ланку між Внутрішніми і Зовнішніми Карпатами.

Наведено відомості про вчення, концепції, керівників, склад і структуру відділу стратиграфії та палеонтології мезозойських відкладів Інституту геологічних наук НАН України. Охарактеризовано головні етапи палеонтологічних і стратиграфічних досліджень мезозой-кайнозойських відкладів України на засадах концепцій: біосферної, мікропалеонтологічної, біостратиграфічної, різноманітності фауни і флори, етапності розвитку тваринного світу та рослинного покриву Землі. Висвітлено всі напрями регіональних стратиграфічних і палеонтологічних досліджень, методологію та методики, розроблені біостратиграфічні зональні стандарти, різнорангові стратиграфічні і кореляційні схеми, седиментаційні моделі, встановлено стратиграфічні критерії прогнозування вуглеводнів, рудних і нерудних корисних копалин.

Запропоновано комплексну стратиграфічну схему мезокайнозойських відкладів фундаменту Закарпатського прогину. Вони поширені у смузі між Пенінською зоною Карпат і Паннонською депресією та представлені трьома типами потужного розрізу порід від тріасу до міоцену (егенбургій). В основу схеми покладено нове тектонічне районування фундаменту прогину, де вперше виділено структурно-фаціальні підрозділи - Ужгород-Солотвинську і Припаннонську зони (остання включає Берегівську і Вишківську підзони). Детально охарактеризовано поширення, літофаціальний склад, палеонтологічну характеристику, потужності, стратиграфічні взаємовідношення всіх стратонів. Вік відкладів уточнено та визначено за аналізом даних макро- і мікрофауни (молюски, форамініфери, тинтиніди, нанопланктон, радіолярії). Розроблено біостратиграфічну шкалу. Виконано кореляцію з Міжнародною стратиграфічною шкалою (2016) та суміжними територіями Словаччини, Угорщини і Пенінською зоною Українських Карпат. Представлено седиментаційну модель, яка ілюструє геоісторичні аспекти формування відкладів фундаменту Закарпатського прогину протягом мезокайнозою.

Вперше представлено Схему неогенового вулканізму західної частини Вигорлат-Гутинського пасма (Закарпатський внутрішній прогин). В основу цієї схеми покладено нову комплексну методологію стратиграфічного розчленування та кореляції вулканічних утворень. Схема побудована за результатами докладного вивчення структури та еволюції магматизму шести вулканів центрального типу з дев'яти, відомих в українському Закарпатті - Попричний, Анталівський, Маковиця, Тростяниця, Синяк та Дехманов. Вперше в Україні виконано "міжвулканну" кореляцію вулканічних комплексів вулканів центрального типу, що значною мірою урунтується на визначеній нами циклічності (стадійності) розвитку неогенового вулканізму Закарпатського прогину. Встановлено, що Вигорлат-Гутинське пасмо сформоване в результаті третьої і четвертої вулканічних стадій протягом пізнього сармату - паннону. Кожна стадія відбувалась у два етапи (ранній і пізній). Лави і пірокластика вивержень ранніх етапів за хімічним складом кислі, а пізніх - середні (антидромний ряд). У всіх досліджених вулканічних спорудах виділено вулканічні комплекси, які відповідають кожному з цих етапів. Вік та етапність формування зазначених комплексів обгрунтовано за хімічним складом, абсолютним віком та положенням у розрізі. Визначено, що третя вулканічна стадія відбувалась у пізньому сарматі, комплекси раннього етапу виділені у розрізах вулканів Попричний, Анталівський, Маковиця, комплекси пізнього етапу - у вулканах Попричний, Анталівський, Синяк, Дехманов. В результаті четвертої вулканічної стадії були сформовані комплекси раннього етапу (кінець сармату - ранній паннон) - виділені у вулканах Попричний, Анталівський, Тростяниця, Синяк, Дехманов, комплекси пізнього етапу (пізня частина паннону) встановлені у всіх досліджених вулканічних спорудах. Проведено кореляцію стратифікованих відкладів центрального типу в межах західної частини Вигорлат-Гутинського пасма з Регіональною стратиграфічною схемою неогенових відкладів Закарпатського прогину.

Наведено узагальнені результати вивчення палеонтології та біостратиграфії юри Пенінської зони Українських Карпат вітчизняними та зарубіжними дослідниками. Вперше представлено зведену палеонтологічну характеристику цих відкладів з урахуванням численних опублікованих даних по діагностованих макро- і мікрофосиліях. Створено кореляційну біозональну шкалу, а також комплексні біостратиграфічні схеми для кожного відділу юри даного регіону відповідно до Міжнародної стратиграфічної шкали (2020). Стратиграфічна послідовність відкладів порушена диз'юнктивними дислокаціями, тому ці схеми розроблено за аналізом фрагментарних розрізів. На теперішній час три відділи юри виділено за амонітами, белемнітами, пелециподами, брахіоподами, нижній і верхній відділи датовані також за диноцистами, верхній - за форамініферами і тинтинідами. За амонітами здійснено ярусний поділ і встановлено стандартні зони сучасної міжнародної шкали: Liasicus гетангу; Bucklandi, Obtusum, Raricostatum синемюру; Jamesoni, Emaciatum плінсбаху; Tenuicostatum, Serpentinum, Bifrons, Thouarcense тоару; Opalinum, Murchisonae, Bradfordensis, Concavum аалену; Propinquans, Humpriesianum, Parkinsoni байосу; Zigzag, Aurigerus, Subcontractus, Bremeri, Retrocostatum бату; Athletа келовею; Plicatilis і Bifurcates оксфорду; Divisum, Acanticum і Cavouri кімериджу. У верхній юрі простежено послідовну зональність диноцистів - Fibrata Acme (верхній оксфорд), Parvula Acme, Moluccana і Borzai (кімеридж), Pulla, Tithonica, Malmica, Semiradiata (нижній титон) і всі стандартні зони тинтинід титону - Chitinoidella (підзони Dobeni і Boneti), Praetintinnopsella, Crassicollaria. Границі ярусів від гетангу до оксфорду не встановлено. За амонітами визначено границі нижнього і верхнього оксфорду, а також під'ярусів кімериджу, за диноцистами - межу кімериджського і титонського ярусів, за тинтинідами - границю юри та крейди (відповідає межі зон Crassicollaria титону і Calpionella беріасу). За макро- і мікрофосиліями виявлено стратиграфічні перериви: регіональні розмиви на рубежі аалену та байосу, а також у ранньому келовеї, короткочасний перерив на границі раннього і пізнього байосу.