Викладено ряд концепцій інформаційного суспільства та їх критику, показано розвиток інформаційно-комунікаційних технологій як основи інформаційного суспільства, розкрито поняття інформаційних економіки та війни як реалій сучасності.

Надано стислий історичний огляд розвитку предмету та методології інформатики, розглянуто вітчизняні та світові підходи до визначення інформатики. Проаналізовано взаємозв'язок розвитку інформатики та кібернетики як суміжних наук. Досліджено використання терміна "кібернетика" у галузі освіти і науки в Україні на сучасному етапі.

На основі архівних документів викладено історію створення і розвитку Відділення інформатики НАН України від 1988 р. до сучасності. Розглянуто наукові напрями та досягнення науково-дослідних установ відділення.

Розглянуто етапи розвитку інформаційних технологій у світі від усної мови до мереж комп'ютерних систем, що дозволяли долати інформаційні бар'єри на шляху підвищення ефективності управління. Викладено загальну періодизацію історії радянської інформатики. Запропоновано періодизацію з урахуванням історії проекту Загальнодержавної автоматизованої системи обліку й обробки інформації (1964 - 1982) академіка В. М. Глушкова, стратегічного рішення про копіювання технологій американських фірм, що призвело до значного відставання вітчизняної техніки.

Простежено історію вітчизняної інформатики, показано її ключове місце в структурі сучасної наукової картини світу та світоглядний вплив на розвиток суспільства. Досліджено розвиток обчислювальної техніки та кібернетики як передісторії інформатики. Показано провідну роль Інституту кібернетики у виникненні і становленні сучасних інформаційних технологій в Україні. Введено до наукового обігу матеріали з приватних архівів, які висвітлюють неформальні форми наукової роботи 1960 - 1970-х рр. в Інституті кібернетики ("Кібертонія"). Запропоновано періодизацію розвитку інформатики в Україні. Уперше в Україні досліджено оригінал документа ескізного проекту Загальнодержавної автоматизованої системи збирання та обробки інформації для обліку, планування та управління народним господарством В. М. Глушкова, який є першою науково та економічно обгрунтованою спробою на шляху до побудови інформаційного суспільства. Уперше зосереджено увагу на діяльності наукової школи автоматичного керування О. Г. Івахненка.

Проаналізовано електронне соціологічне дослідження молодих учених НАН України, проведене у 2015 році. Наведено докладні дані про характеристики обстежуваної вибірки: розподіл респондентів за відділеннями НАН Україні та за посадами. Аналіз охоплює дані від респондентів стосовно патентування, публікаційної активності, участі в міжнародному науковому співробітництві, академічної мобільності, матеріально-технічного забезпечення робочих місць, задоволеності заробітною платнею, планів щодо майбутньої карієри і, зокрема, роботи у НАН України. Аналіз свідчить про незадовільний соціально-економічний стан молодих учених НАН України і низький рівень їх міжнародного співробітництва. Це, однак, не впливає на їх прагнення займатися наукою, але знижує їх продуктивність, змушує їх у зрілому віці міняти роботу, а також радикалізує їх ставлення до реформ як наукової системи загалом, так і НАН України зокрема, незважаючи на їх недостатнє знання законів про науково-технологічну сферу.

The research contains analysis of the on-line sociological study of young lecturers from Igor Sikorsky Kyiv Polytechnic Institute conducted in 2016. This study is a continuation and development of public opinion polls of young researchers of the NAS of Ukraine initiated in 2015. The analyzed data covers young researcher responses regarding patenting, publication activity, participation in international scientific cooperation, academic mobility, availability of technical facilities, equipment and materials at job places, satisfaction with monthly salary, satisfaction with research work and intentions regarding the future research carrier. The authors have compared the reported results with the previous studies of problems of young researchers from academic sector. The main problems are the lack of professional equipment and materials for research on a global level. Among the social problems, the most frequently mentioned ones are low salaries and no housing provision. It has been concluded that the creation of favorable conditions for professional research and educational activities of youth should be a priority of HR policy at both the government and the agency levels to preserve the young reserve of Ukraine's science.

Розкрито науково-організаційну діяльність Г. М. Доброва в галузі історії науки і техніки, яка значною мірою сприяла становленню й інституалізації цього напряму в Україні. Показано передумови формування глибокого інтересу вченого до історії науки і техніки, що привело до його вступу до аспірантури на відповідну спеціальність після закінчення Київського політехнічного інституту. Наукову діяльність Г. М. Доброва в галузі історії науки і техніки висвітлено в таких аспектах: праці, присвячені історії технологій вугледобування, представлені його численними статтями, кандидатською дисертацією, двома монографіями та двотомним виданням, співавтором і редактором якого він був; керівництво відділом історії техніки та відділом машинних методів оброблення історико-наукової інформації Сектору історії природознавства і техніки інституту історії АН УРСР; науково-організаційна робота на ключових посадах Комісії з історії техніки, Українського відділення Радянського національного об'єднання істориків природознавства і техніки та видання "Нариси з історії природознавства і техніки"; міжнародне визнання Г. М. Доброва як члена-кореспондента Міжнародної академії історії науки в Парижі та його участь у національних і міжнародних конгресах з історії науки і техніки, де він виступав із доповідями про дослідження з історії природознавства і техніки в Українській РСР, а також про застосування кількісних методів і використання обчислювальної техніки в дослідженнях з історії науково-технічного прогресу; архівний пошук документів з історії науки і техніки та їх публікація.

Розглянуто проблеми реформування Національної академії наук України, яка залишається актуальною протягом останніх 30 років. Виходячи з того, що для збереження академічної науки як центральної частини національної інноваційної системи необхідним є поповнення її молоддю та забезпечення спадкоємності в науці, в 2021 р. проведено соціологічне опитування молодих вчених. Мета дослідження - виявити та узагальнити думки молодих учених, які працюватимуть в науці в найближчі 20 - 30 років, щодо питань забезпечення умов плідної праці, підвищення престижності наукової професії та реформування НАН України. Стаття присвячена в основному аналізу відповідей респондентів на питання "Чи поділяєте Ви думку про необхідність реформування НАН України". Вкажіть, яким чином має проходити реформа?. Проаналізовано відповіді 350 респондентів із загальної чисельності 2082 дослідників віком до 35 років (що працювали в НАН Україні на момент проведення опитування), які заповнили поміщену у відкритому доступі Google-анкету. Відзначено значне розходження думок респондентів щодо необхідності реформування НАН України: 58 % вважають, що реформування необхідно, 21,1 % відповіли, що потреби в цьому немає, 14 % сумніваються, і їм важко відповісти на це питання. Переважна більшість респондентів вважає, що вкрай недостатнє фінансування є причиною багатьох негараздів і проблем. Хоча більшість респондентів висловилась за реформування НАН України, їх уявлення про те, якою повинна бути ця реформа, виявились досить різними, а часом прямо протилежними - від пропозицій не поспішати з реформами до їх ардинального прискорення, або від застережень щодо неприпустимості передачі інститутів Академії до університетів до вимоги, щоб НАН України перебрала на себе від МОН повноваження з управління науковою сферою, зокрема контролю атестації наукових кадрів вищої кваліфікації. На думку багатьох респондентів, ключовим напрямом реформування має стати дебюрократизація управління наукою. На підставі результатів опитування автори зробили низку висновків: значна частина молодих дослідників НАН України відчуває потребу в реформуванні, хоча їх частка істотно зменшилась порівняно з 2004 р.; серед респондентів немає єдності поглядів щодо напрямів реформування і втрачається схильність до "реформування заради самого реформування"; стан НАН України викликає занепокоєння у значної частки молодих учених, і тому вони потенційно готові взяти на себе відповідальність за розвиток академічної науки в Україні; окремі пропозиції респондентів можна реалізувати лише за участі та підтримки держави (наприклад, у частині збільшення обсягу фінансування науки); деякі пропозиції вимагають зміни управлінських методів і процедур на рівні Президії НАН України і наукових інститутів, інші - свідчать про необхідність оздоровлення соціально-психологічної атмосфери і дотримання етичних норм у суспільстві, включаючи наукове співтовариство.

Дотримання в наукових колективах високих морально-етичних норм, вироблених багатьма поколіннями науковців, є одним із важливих факторів престижності професії дослідника, особливо в очах молоді. Виходячи з цього, а також враховуючи надзвичайну актуальність для української науки підвищення престижності професії вченого, при підготовці дослідження, спрямованого на пошук шляхів забезпечення зростання притоку молоді в наукові установи НАН України, в анкетному опитуванні було передбачено кілька запитань, які стосувалися наукової етики та її ролі у формуванні в наукових колективах середовища, привабливого для молоді. Стаття містить результати опитування молодих учених НАН України щодо дотримання вимог наукової етики в установах, де вони працюють, проведеного шляхом анкетування онлайн в лютому - квітні 2021 р. Воно охоплювало 352 респондентів з 83 наукових установ НАН України, які входять до секцій фізико-технічних і математичних наук, суспільних і гуманітарних наук, хімічних і біологічних наук. Респондентам було запропоновано дати відповідь на чотири запитання щодо різних аспектів наукової етики: "Чи траплялись у Вашій установі випадки академічної недоброчесності?", "Чи доводилось Вам дописувати у співавтори тих, хто не брав участі в дослідженнях?", "Чи доводиться Вам зустрічатися з випадками корупції у Вашій науковій установі?", "Чи знайомі Ви з Етичним кодексом вченого України?" Новизна отриманих результатів полягає в тому, що опитуванням охоплені лише молоді дослідники НАН України і передбачена можливість визначити конкретну установу, в якій вони працюють. Результати опитування свідчать, що такі негативні явища, як прояви академічної недоброчесності, дописування в число співавторів людей, які не брали участі в дослідженнях, і навіть випадки корупції не набули в НАН України такого ж значного поширення, як у суспільстві в цілому. Але такі поодинокі випадки все ж трапляються в інститутах усіх секцій і майже у всіх відділеннях НАН України. Відзначено, що поширення цієї "суспільної хвороби" в середовищі науковців несе в собі величезну небезпеку не тільки для самої науки (її ефективності та темпів розвитку), а й для суспільного прогресу в цілому і навіть для самого існування людства. Це вимагає активізації зусиль з очищення науки від скверни, в тому числі розроблення відповідних механізмів і нормативно-правових документів. З цією метою пропонується більш активно скористатися схваленим Загальним зборами НАН України у 2009 р. Етичним кодексом ученого України, доповнивши його чіткими рекомендаціями щодо санкцій, які мають застосовуватись до порушників передбачених в ньому норм - подібно до того, як це зроблено Сенатом Товариства Макса Планка.