У дисертаційній роботі вперше комплексно досліджено модель порівняльного літературознавства українського зарубіжжя 30-80-х рр. ХХ ст., яку осмислено як цілісний феномен. Систематизовано та проаналізовано концепції, погляди, ідеї, реалізовані в працях українських учених-емігрантів (Ю. Бойко-Блохин, М. Гнатишак, С. Гординський, В. Державин, І. Качуровський, Д. Чижевський, Ю. Шерех та інші), які розглянуто в контексті основних тенденцій розвитку світової компаративістики. Зіставлено підходи до порівняльного вивчення літератури представників еміграційного та материкового порівняльного літературознавства. Досліджено специфіку української компаративістики українського зарубіжжя та сформульовано висновок про її багатоаспектність та різновекторність. Визначено широке коло проблем генетико-контактології й типології, серед яких виокремлено вузлові, що сформували модель порівняльного літературознавства українського зарубіжжя в певну цілісність. Досліджуваний матеріал переконливо демонструє ункціональність методології порівняльного літературознавства в реалізації магістрального завдання – репрезентувати українське письменство як органічний, невід'ємний складник європейського культурного універсуму, з акцентом на його особливостях, спричинених умовами розвитку. У цьому полягає й важлива націєтворча місія компаративістики українського зарубіжжя.^UThe thesis, for the first time ever, explores comprehensively the model of comparative literature studies of the Ukrainian expatriate community of the 1930s1980s, conceptualizing it as an integral phenomenon. Concepts, views, ideas embodied in the works of Ukrainian emigre scholars (J. Bojko-Blochyn, M. Hnatyshak, M. Hlobenko, S. Hordynsky, V. Derzhavyn, I. Kaczurowskyj, I. Mirchuk, D. Chizhevsky, Y. Sherekh and others) are systematized and considered in the context of the world comparative literature. Distinguishing characteristics of progress of Ukrainian version of the branch in the 1930s-1980s, which was clearly marked at this stage by its “bipartition” into mainland and emigre components, are outlined. It is proved that comparative research done by Ukrainian scholars in the Western world kept developing experience of national science, in particular its positivist phase,V. Peretz seminar for philology (M. Drahomanov, I. Franko, M. Hrushevsky, V. Peretz, M. Zerov, P. Filipovich and others). Special attention to contact and genetic linguistics is construed as a forced step during this period, which allowed for more clear outlining of national identity of Ukrainian writing - it was a primary objective, especially from the 1930s on. It is found that while combining this comparative strategy with new research vectors the scholars formed/developed an arsenal of approaches, including typological among others, which were still sporadically tested by the branch in the mainland Ukraine. Approaches to literary criticism proper to representatives of emigre and mainland comparative literature studies are put in comparison.