У дисертації здійснено теоретичне узагальнення й вирішення наукового завдання, що полягає у розробці підходів до обґрунтування теоретико-методичних засад та формування практичних рекомендацій щодо протидії фіктивної діяльності суб'єктів господарювання як загрози економічній безпеці України. У результаті проведеного дисертаційного дослідження встановлено, що фіктивну діяльність суб'єктів господарювання як загрозу економічній безпеці слід розглядати не лише з правової, а й з економічної позиції, адже необхідно зважати не тільки на законодавчі ініціативи у напрямку протидії фіктивному підприємництву, а й на причини та умови, які сприяють виникненню фіктивної діяльності, її масштабам, загрозам, деструктивним процесам в легальній господарській діяльності. Зазначено, що реалізація податкового потенціалу здійснює безпосередній вплив на рівень соціально-економічного розвитку країни, мобілізуючи можливості бюджету та підтримуючи фінансову рівновагу країни. Розроблено та охарактеризовано концепцію протидії фіктивної діяльності суб'єктів господарювання. Зазначено, що місією концепції протидії фіктивної діяльності суб'єктів господарювання є створення передумов для мінімізації фіктивної діяльності суб'єктів господарювання в Україні як негативного чинника впливу на її економічну безпеку. Окреслено умови реалізації, науково-теоретичне підґрунтя та напрямів практичної реалізації концепції протидії фіктивної діяльності суб'єктів господарювання.^UThe dissertation provides a theoretical generalization and solution of a scientific problem, which consists in developing approaches to substantiate the theoretical and methodological principles and the formation of practical recommendations for counteracting the fictitious activities of economic entities as a threat to economic security of Ukraine. As a result of the dissertation research it is established that fictitious activity of business entities as a threat to economic security should be considered not only from a legal but also from an economic point of view, because it is necessary to take into account not only legislative initiatives to combat fictitious entrepreneurship. conditions that contribute to the emergence of fictitious activities, its scale, threats, destructive processes in legal economic activity. It is noted that the realization of the tax potential has a direct impact on the level of socio-economic development of the country, mobilizing budget opportunities and maintaining the financial balance of the country. The concept of counteracting fictitious activities of business entities has been developed and characterized. It is noted that the mission of the concept of counteracting the fictitious activities of economic entities is to create conditions for minimizing the fictitious activities of economic entities in Ukraine as a negative factor influencing its economic security. The conditions of realization, scientific and theoretical basis and directions of practical realization of the concept of counteraction of fictitious activity of economic entities are outlined.

У дисертації розв'язана одна з актуальних задач сучасної охорони здоров`я України – наукове обґрунтування ризик-спрямованих заходів профілактики виробничо-зумовленої офтальмологічної патології у підземних працівників вугледобувної галузі. Проведені комплексні гігієнічні, епідеміологічні, клінічні, нейрофізіологічні дослідження базувались на необхідності удосконалення системної профілактики виробничо-зумовленої офтальмологічної патології у підземних працівників вугледобувної галузі. Результатом дослідження стало з'ясування медико-статистичних, епідеміологічних, клінічних та нейрофізіологічних закономірностей, між впливом шкідливих факторів умов праці та виникненням виробничо - зумовленої офтальмологічної патології у працівників, що стало науковоюосновою в обґрунтуванні заходів профілактики цієї захворюваності. Визначено, що серед підземних працівників вугледобувної галузі наявні шкідливі виробничі фактори, які мають вплив на функціональний станїх зорового аналізатора (КУП): прямої дії – низька штучна освітленість (3.1) та значний коефіцієнт неоднорідності освітленості (3.1), висока концентрація вугільно-породного пилу, що містить кристалічний SiO 2 (3.1–3.4); опосередкованої дії – вплив метану (3.1), вібрації (3.1–3.3), несприятливого мікроклімату (3.1–3.4), важкості та напруженості праці (3.1–3.2). Серед підземних працівників вугільних шахт у структурі первинної офтальмологічної захворюваності були (на 100 тис. працюючих на рік): І місце – порушення рефракції та акомодації (H52) (527,0) (в т.ч.: міопія (H52.1) – 331,6; гіперметропія (H52.0) – 195,4); ІІ місце – хвороби судинної оболонки і сітківки (H30-H36) (80,1); ІІІ місце – хвороби повік (H00-H03) (59,3); IV місце – хвороби кришталика (H25-H28) (44,9); V місце – глаукома (H40-H42) (38,4); а також – наслідки травм й опіків ока (S05, T26) (36,8); хвороби рогівки (Н16-Н18) (33,6); ністагм (Н55) (30,4); хвороби зорового нерва (H46-H47) (12,8), хвороби кон'юнктиви (H10-H13) (6,4). Встановлено, що серед підземних працівників вугільних шахт спостерігається виникнення офтальмологічної патології, яка пов'язана із впливом на орган зору комплексу виробничих чинників умов праці та трудового процесу, а саме (OR): хвороб повік – низька освітленість (2,66), метан (2,61), вугільно-породний пил (2,36), важкість праці (2,11); хвороби рогівки – вугільно-породний пил (4,73), низька освітленість (3,63), метан (2,34); хвороби судинної оболонки і сітківки – напружена праця (1,73); ністагм – низька освітленість (16,42), вугільно-породний пил (7,48), метан (4,18); травми ока – низька освітленість (9,94), вугільно-породний пил (9,45), метан (7,66), важкість праці (7,02), вібрація (4,65) (p < 0,05 – 0,0001). Зазначена офтальмологічна патологія достовірно детермінована віком працівників ( 40 років), стажем роботи у шкідливих підземних умовах ( 10років), належністю підземних працівників до окремих професійних групами (стволові, монтажники, гірники, електрослюсарі, ГРОВ, прохідники та забійники, машиністи) (p < 0,05 – 0,01).З'ясовано, що серед підземних працівників вугільних шахт частота «синдрому сухого ока» (ССО) становить 72,5±3,1 на 100 працівників, і є в 3,5 разів більшою, ніж серед наземних працівників (p < 0,05). Клінічно більш важкі випадки ССО також спостерігаються серед підземних працівників вугільних шахт («середнього» ступеня важкості – 57,6±3,7 % хворих; «важкого» – 22,0±3,1 %), на відміну від наземних працівників, серед яких переважає ССО «легкого» ступеня (92,9±3,1 %) (p < 0,05). Визначено, що факторами високого ризику виникнення ССО є робота в шкідливих підземних умовах вугільних шахт ( 10 років); експозиція вугільно-породним пилом, що містить кристалічний силіцій діоксид (SiO 2 ) з перевищенням ГДК більш ніж в 5,0 разів (умови праці – 3.3 та більше). До груп високого професійного ризику виникнення ССО віднесено наступні професійні групи: прохідники, забійники, ГРОВ, гірники, стволові, електрослюсарі, машиністи. Отримано клінічні дані щодо зниження функціонального стану загальної, базальної та рефлекторної сльозопродукції, порушення стабільності сльозної плівки, наростання морфологічних змін кон'юнктиви і рогівки, які мають лінійну залежність від стажу роботи (p < 0,05 – 0,01) та експоненту залежність від концентрації кристалічного SiO 2 у повітрі робочої зони (p < 0,05 – 0,01). Доведено функціональне прогресування ознак ССО (ксерозу) після виключення етіологічного чинника внаслідок реалізації «порочного кола» патогенезу.Результати дослідження знайшли висвітлення у наступних інструктивно-методичних документах України: в інформаційних листах про нововведення в сфері охорони здоров'я: «Професійні ризики виникнення виробничо-зумовленої офтальмологічної патології у підземних працівників вугледобувної галузі» (2018 р.); «Профілактика виробничо-зумовленої офтальмологічної патології у підземних працівників вугледобувної галузі» (2018 р.).^UThe dissertation solves one of the urgent tasks of modern health care of Ukraine – scientific substantiation of risk-oriented measures on prevention of work- related ophthalmic pathology in underground workers of the coal mining industry. The conducted comprehensive hygienic, epidemiological, clinical, neurophysiological studies were based on the need to improve the system of prevention of work-related ophthalmic pathology in underground coal mining workers. The elucidation of medical-statistical, epidemiological, clinical and neurophysiological regulations between the influence of harmful factors of working conditions and the occurrence of work-related ophthalmic pathology in workers was the result of the study, which became the scientific basis for grounding measures on prevention of such disease.The results of the study were covered in the following instructional and methodological documents of Ukraine: in information letters on innovations in the field of health care: "Occupational risks of work-related ophthalmic pathology for underground coal mining workers" (2018); "Prevention of work-related ophthalmic pathology in underground coal mining workers" (2018).

В дисертації представлено теоретичне обґрунтування й практичне вирішення актуальної проблеми - підвищення безпеки та ефективності місцевої анестезії в стоматології шляхом створення нової концепції провідникової анестезії на нижній щелепі, яка базується на головній доктрині фармакотерапії щодо використання мінімальної кількості та видів лікарських засобів для досягнення необхідної ефективності і полягає в розробці нової гелеподібної композиції місцевоанестезуючого розчину та переважному депонуванні анестетика в міжкрилоподібному та крилонижньощелепному анатомічному просторах із застосуванням запропонованого допоміжного пристрою. Отримані нові дані, які дозволили уточнити та доповнити статистику щодо ускладнень та аналізу причин невдач при проведенні провідникової анестезії на нижній щелепі. За допомогою анатомічного препарування та морфометрії уточнено положення цільових нервів та нижньощелепної артерії і проведена оцінка ризику їх поранення при відтворенні мандібулярної анестезії на анатомічних препаратах. Вперше проведено вивчення області поширення анестезуючого розчину з цільового пункту мандібулярної анестезії при введенні рентген-контрастної речовини з наступною томографічною візуалізацією. Вперше встановлено стійкі взаємозалежності кісткових орієнтирів на нижній щелепі з метою збільшення точності досягнення цільового пункту анестезії.Встановлена низка факторів та їх розповсюдженість, які ускладнюють проведення мандібулярної анестезії: індивідуально-анатомічні, фізіологічні та поведінкові особливості пацієнтів при стоматологічному лікуванні. Розроблено та клінічно апробовано індекс місцевої анестезії, який має числовий вираз та базується на клінічних критеріях, що дозволяє оцінити ефективність різних методик анестезії та клінічну ефективність місцевих анестетиків з урахуванням їх фармакологічних властивостей в співвідношенні з кількістю. Встановлена кількість пацієнтів на стоматологічному прийомі з обтяженим алергоанамнезом, які складають групу ризику розвитку важких генералізованих ускладнень при проведені анестезії, та проведено ретроспективний аналіз даних за 10 річний проміжок. Систаматозовано причинно-наслідкові зв'язкі розвитку ускладнень при виконанні провідникової анестезії на нижній щелепі. Створена нова концепція провідникової анестезії на нижній щелепі, яка полягає у відході від прямої дозазалежної ефективності місцевого анестетика, заміни принципу «прицільного влучення» при виконанні провідникової анестезії та перегляду постульованих методик у бік їх адаптації до анатомічної мінливості та передбачає використання нової методики проведення анестезії на нижній щелепі, розробку гелеподібної композиції місцевоанестезуючого розчину та допоміжного пристрою для її проведення. Розроблена композиція місцево анестезуючого розчину без використання вазоконстрикторів та консервантів, шляхом введення до його складу гелеподібного агенту, який сприяє зниженню кількості, швидкості всмоктування та системної токсичності місцевого анестетика. Клінічно встановлена оптимальна доза запропонованої місцевоанестезуючої композиції. Розроблена методика провідникової анестезії на нижній щелепі. Розроблено та клінічно опробовано допоміжний пристрій для забезпечення точності проведення ін’єкційної голки до цільового пункту анестезії. Поглиблено уявлення про вплив місцевоанестезуючих розчинів на ультраструктуру слизової оболонки ясен та м’язів щурів. Вперше проведено гематологічні та біохімічні дослідження основних параметрів, що характеризують гостру токсичність гелеподібної анестезуючої композиції. Вперше проведені дослідження властивостей гелеподібної анестезуючої композиції на тлі експериментального пародонтиту у щурів, яке показало, що гелеподібна композиція анестетика, на відміну від традиційного анестетика, виявила антиоксидантні властивості, про що свідчить зниження рівня перекисних продуктів у сироватці крові та СОПР, активація ферментів ФАС у яснах та альвеолярному відростку, збільшення активності глутатіон-пероксидази та сульфгідрильних (SH-груп), а також зниження рівня дисульфідних сполук (SS-груп) у слизовій оболонці ясен та кістки альвеолярного відростка. При цьому активність ферментів більшою мірою спостерігалася локально, і практично не чинила системної дії. Вперше клінічно доведено достовірне підвищення ефективності запропонованого комплексу нововведень у рамках єдиної концепції провідникової анестезії на нижній щелепі.^UThe dissertation presents a theoretical justification and a practical solution to the current problem - increasing the safety and effectiveness of local anesthesia in dentistry by creating a new concept of conductive anesthesia on the lower jaw, which is based on the main doctrine of pharmacotherapy regarding the use of the minimum amount and types of drugs to achieve the required effectiveness and consists in development of a new gel-like composition of a local anesthetic solution and preferential deposition of the anesthetic in the interpterygoid and pterygoid mandibular anatomical spaces using the proposed auxiliary device. New data were obtained, which made it possible to clarify and supplement statistics on complications and analysis of the reasons for failure during conduction anesthesia on the lower jaw. With the help of anatomical dissection and morphometry, the position of the target nerves and mandibular artery was clarified and the risk of their injury was assessed during the reproduction of mandibular anesthesia on anatomical preparations. For the first time, the area of spread of the anesthetic solution from the target point of mandibular anesthesia during the introduction of an X-ray contrast agent with subsequent tomographic visualization was studied. For the first time, stable interdependencies of bony landmarks on the lower jaw were established in order to increase the accuracy of reaching the target point of anesthesia. A number of factors and their prevalence have been established that complicate mandibular anesthesia: individual anatomical, physiological and behavioral characteristics of patients during dental treatment. A local anesthesia index has been developed and clinically tested, which has a numerical expression and is based on clinical criteria, which allows to evaluate the effectiveness of various anesthesia techniques and the clinical effectiveness of local anesthetics taking into account their pharmacological properties in relation to the amount. The number of patients at a dental appointment with an aggravated allergy history who are at risk of developing severe generalized complications during anesthesia was determined, and a retrospective data analysis was carried out over a 10-year period. The cause-and-effect relationships of the development of complications during conduction anesthesia on the lower jaw are systematized. A new concept of conductor anesthesia on the lower jaw was created, which consists in moving away from the direct dose-dependent effectiveness of the local anesthetic, replacing the principle of "aimed hitting" when performing conductor anesthesia and revising the postulated methods in the direction of their adaptation to anatomical variability and involves the use of a new technique of conducting anesthesia on the lower jaw jaws, development of a gel-like composition of a local anesthetic solution and an auxiliary device for its administration. The composition of the local anesthetic solution was developed without the use of vasoconstrictors and preservatives, by introducing a gel-like agent into its composition, which contributes to reducing the amount, speed of absorption and systemic toxicity of the local anesthetic. The optimal dose of the proposed local anesthetic composition has been clinically established. A method of conductive anesthesia on the lower jaw has been developed. An auxiliary device has been developed and clinically tested to ensure the accuracy of the injection needle to the target point of anesthesia. The understanding of the influence of local anesthetic solutions on the ultrastructure of the mucous membrane of the gums and muscles of rats has been deepened. For the first time, hematological and biochemical studies of the main parameters characterizing the acute toxicity of a gel-like anesthetic composition were conducted. For the first time, studies of the properties of the gel-like anesthetic composition against the background of experimental periodontitis in rats were conducted, which showed that the gel-like composition of the anesthetic, unlike the traditional anesthetic, revealed antioxidant properties, as evidenced by a decrease in the level of peroxide products in the blood serum and SOPR, activation of FAS enzymes in the gums and alveolar process, increasing the activity of glutathione peroxidase and sulfhydryl (SH-groups), as well as decreasing the level of disulfide compounds (SS-groups) in the mucous membrane of the gums and bone of the alveolar process. At the same time, enzyme activity was mostly observed locally, and practically did not have a systemic effect. For the first time, a reliable increase in the effectiveness of the proposed complex of innovations within the framework of a single concept of conductor anesthesia on the lower jaw has been clinically proven.

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення й вирішення наукового завдання, що полягає у визначенні теоретико-прикладних засад адміністративно-правового забезпечення реформи адвокатури України та формуванні напрямів удосконалення у цій сфері.Встановлено, що адвокатура є самостійним самоврядним інститутом правової системи, який обстоює публічні й приватні інтереси. Відносини, пов’язані з функціонуванням адвокатури, регулюються сукупністю правових норм різної галузевої належності (потребують комплексного правового регулювання нормами таких галузей права як конституційне, адміністративне, кримінальне, цивільне, господарське, процесуальне, міжнародне). Адвокатура як самоврядний інститут правової системи об’єднує адвокатів у межах організаційних форм адвокатської діяльності й адвокатського самоврядування для забезпечення якісних стандартів надання професійної правничої допомоги.Охарактеризовано генезис реформування адвокатури України та визначено періодизацію реформування адвокатури на території України.Адміністративно-правове забезпечення реформи адвокатури визначено як діяльність уповноважених державою суб’єктів, яка спрямована на запровадження системного підходу до удосконалення інституту адвокатури в Україні. Змістом адміністративно-правового забезпечення реформи адвокатури є мета, суб’єкт, об’єкт та засоби її здійснення. Метою адміністративно-правового забезпечення реформи адвокатури є створення ефективної моделі інституту адвокатури в Україні. Об’єктом адміністративно-правового забезпечення реформи адвокатури є нормативно-правові акти, що регулюють відносини у сфері організації та діяльності адвокатури України. Суб’єктом адміністративно-правового забезпечення реформи адвокатури є уповноважені державою компетентні інституції. Засоби здійснення адміністративно-правового забезпечення реформи адвокатури – це організаційно-правові заходи, що забезпечують досягнення мети адміністративно-правового забезпечення реформи адвокатури. Під суб’єктами aдмiнicтpaтивно-пpaвового забезпечення здійснення реформи адвокатури України запропоновано розуміти інституції (органи державної влади, державні установи, органи місцевого caмовpядувaння, адвокатура в особі органів адвокатського самоврядування, громадські організації, міжнародні організації), діяльність яких пов’язана з реформуванням адвокатури. Під взаємодією органів публічної влади та адвокатури запропоновано розуміти узгоджену та скоординовану діяльність щодо спільного вирішення завдань у сфері забезпечення прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб. Напрямами взаємодії органів публічної влади та адвокатури визначено: 1) участь у обговоренні проектів законів у сфері адвокатури та адвокатської діяльності та захисту прав, свобод і законних інтересів людини; 2) співпраця у сфері захисту прав, свобод і законних інтересів людини в залежності від компетенції конкретного органу публічної влади; 3) участь у попередженні порушення прав, свобод і законних інтересів людини; 4) участь у формуванні органів публічної влади. Проаналізовано організаційно-правові засади діяльності та реформування адвокатури в зарубіжних країнах. Диференційовано напрями вдосконалення адміністративно-правового забезпечення реформи адвокатури України на: інституційний, компетентнісний, змістовний, матеріальний. Констатовано, що напрями та піднапрями вдосконалення адміністративно-правового забезпечення реформи адвокатури України доцільно передбачити у спільно розробленому адвокатурою та органами публічної влади документі (Концепція реформи адвокатури України), який буде затверджений Указом Президента України. Їх реалізація сприятиме створенню оптимальної та ефективної моделі адвокатури України.^UThe dissertation provides a theoretical generalization and solution to a scientific problem, which is to determine the theoretical and applied foundations of administrative and legal support for the reform of the bar in Ukraine and the formation of directions for improvement in this area.It has been established that the bar is an independent self-governing institution of the legal system that defends public and private interests. Relations related to the functioning of the bar are regulated by a set of legal norms of different branches (require complex legal regulation by norms of such branches of law as constitutional, administrative, criminal, civil, economic, procedural, international). The bar as a self-governing institution of the legal system unites lawyers within the organizational forms of advocacy and advocacy self-governance to ensure quality standards of professional legal assistance.The genesis of the reform of the Ukrainian Bar Association is characterized and defined periodization of the reform of the legal profession on the territory of Ukraine.Administrative and legal support of the reform of the bar is defined as the activity of state-authorized entities, which is aimed at introducing a systematic approach to the improvement of the bar institute in Ukraine. The content of the administrative and legal provision of the reform of the bar is the goal, subject, object and means of its implementation. The goal of administrative and legal support for the reform of the bar is to create an effective model of the bar institute in Ukraine. The object of administrative and legal support for the reform of the bar is regulatory and legal acts regulating relations in the sphere of organization and activity of the bar of Ukraine. The competent institutions authorized by the state are the subject of administrative and legal support of the reform of the bar. The means of implementing the administrative and legal support of the reform of the bar are organizational and legal measures that ensure the achievement of the goal of the administrative and legal support of the reform of the bar. Subjects of administrative and administrative support for the implementation of the reform of the bar of Ukraine are proposed to mean institutions (state authorities, state institutions, local government bodies, the bar in the person of the self-governing bodies of the bar, public organizations, international organizations) whose activities are related to the reform of the bar. Under the interaction of public authorities and the legal profession, it is proposed to understand agreed and coordinated activities regarding the joint solution of tasks in the field of ensuring the rights, freedoms and legitimate interests of individuals and legal entities. The areas of interaction between public authorities and advocacy are defined as follows: 1) participation in the discussion of draft laws in the field of advocacy and advocacy and protection of human rights, freedoms and legitimate interests; 2) cooperation in the field of protection of human rights, freedoms and legitimate interests, depending on the competence of a specific public authority; 3) participation in prevention of violation of human rights, freedoms and legitimate interests; 4) participation in the formation of public authorities. The organizational and legal principles of activity and reform of the legal profession in foreign countries are analyzed. The areas of improvement of the administrative and legal support of the reform of the Ukrainian bar are differentiated into the following: institutional, competence, substantive, material. It was established that the areas and sub-areas of improving the administrative and legal support of the reform of the bar of Ukraine should be provided in a document jointly developed by the bar and public authorities (Concept of reform of the bar of Ukraine), which will be approved by the Decree of the President of Ukraine. Their implementation will contribute to the creation of an optimal and effective model of the legal profession of Ukraine.

Дисертаційна робота присвячена комплексному теоретико-прикладному дослідженню політичного діалогу як на рівні політологічної рефлексії, так і в межах найбільш актуального для нього проблемного поля і завдань консолідації українського суспільства. Проаналізовано феномен політичного діалогу як засіб єднання суспільства, як соціально-політична категорія й чинник політичної взаємодії, його ціннісна основа та механізм формування. Обґрунтовано феномен політичного діалогу як певної універсалії політичної культури суспільства, що являє собою цілісну структуру, у якій символічно і нерозчленовано згорнуті, з одного боку, ситуативні смисли комунікативної взаємодії, а з іншого, сенси і диспозиції світолюдської цілісності, що дозволило його розуміти не лише як певний комунікативний режим у царині політики, а більш глибоко –– як імператив розв’язання нагальних політичних проблем у суспільстві й у міждержавних взаємодіях. Розглянуто особливості формування політичного діалогу в рамках основних положень політичної науки, розширено межі дослідження процесу його формування та класифікації, проведено теоретико-методологічний аналіз діалогових форм політичної консолідації. Акцентується увага на побудові діалогу між владою і громадянським суспільством, оскільки цей вид діалогу виступає чинником демократизації суспільства, що впливає на консолідацію суспільства і репутацію держави на міжнародній арені. Визначено кореляцію і досліджено діалектичний взаємозв’язок політичного діалогу із рівнем політичної культури і свідомості як політичної еліти, так і громадян, національним характером і усталеними традиціями. Аналізується вплив національної ідентичності на процес формування політичного діалогу. Охарактеризовано політичні субкультури екстериторіального характеру (національно-демократична, національно-радикальна, українських росіян та інерційна комуно-більшовицька) та регіональні національні ідентичності в Україні. Показано що з урахуванням їх характерних рис, РФ вдається до підбору і застосування маніпулятивних політичних технологій з метою створення конфліктів в українському суспільстві. Підкреслено важливість розвитку політичного діалогу з українцями, які проживають на тимчасово окупованих територіях, з метою консолідації суспільства і розвитку національної ідентичності. Запропоновано механізми консолідації різних соціальних груп та залучення їх до участі у процесах державотворення України, спільного протистояння агресору, зокрема, за допомогою спеціально створених онлайн-платформ, каналів у соціальних мережах тощо. Показано, що політичний діалог в українському суспільстві опосередкований як конструктивними, так і деструктивними детермінантами. Систематизовано суб’єктивні та об’єктивні підвалини формування політичного діалогу. Обґрунтовано підходи до класифікації політичного діалогу на основі його особливостей, масштабів реалізації, реальної політичної ситуації та учасниками політико-комунікативної взаємодії. Проаналізовано своєрідні форми політичного діалогу, які виникли під впливом нових інформаційно-комунікативних технологій та демократизації відносин. Розкрито потенціал громадської дипломатії, громадського лобіювання та електронної демократії як форм політичного діалогу між правлячою елітою і громадянами, які сприяють розвитку довіри між правлячою елітою і громадянами. Акцентовано увагу на тому, що в умовах воєнного конфлікту між Російською Федерацією і Україною значне місце займає інформаційно- психологічне протиборство. Систематизовано головні компоненти інформаційної війни, які представляється необхідним враховувати для розробки системи протидії (мінімізації) впливу на масову свідомість українців. Виявлено, принципові відмінності у базових ціннісно-світоглядних орієнтаціях та національному характері між українцями і росіянами, які стали конфліктогенним чинником як на рівні міжособистісної, міжгрупової так і міждержавної взаємодії. Здійснено моніторинг новин російських державних ЗМІ та російських сайтів, які поширюють дезінформацію про Україну, та зʼясовано причини використання таких прийомів. Змодельовано теоретично можливі сценарії майбутнього політичного діалогу між Україною і Російською Федерацією за конкретних нових умов. Акцентовано увагу на виконанні вимог України щодо звільнення окупованих території, усуненні різних наслідків війни, відновленні та компенсації за зруйновані об’єкти інфраструктури, знешкодження відходів війни Російською Федерацією. Підкреслено, що майбутній політичний діалог між Україною і Російською Федерації ускладнюється значними втратами людського капіталу Україною, що закарбувалось в історичній пам’яті українців та всього цивілізованого світу.^UThe dissertation is devoted to a comprehensive theoretical and applied study of political dialogue both at the level of political science reflection and within the framework of the most relevant problem field and the tasks of consolidating Ukrainian society. The thesis analyses the phenomenon of political dialogue as a means of uniting society, as a socio-political category and a factor of political interaction. The author substantiates the phenomenon of political dialogue as a certain universal of the political culture of society, which is an integral structure in which, on the one hand, the situational meanings of communicative interaction are symbolically and indivisibly rolled up, and on the other hand, the meanings and dispositions of the worldʼs integrity, which allowed it to be understood not only as a certain communicative regime in the field of politics, but more deeply as an imperative to solve urgent political problems in society and in interstate relations. The work considers the peculiarities of the formation of political dialogue within the framework of the basic concepts of political science, expands the scope of the study of the process of its formation and classification, and conducts a theoretical and methodological analysis of dialogue forms of political consolidation. The author focuses on building a dialogue between the government and civil society, since this type of dialogue is a factor in the democratisation of society, which affects the consolidation of society and the reputation of the state in the international arena. The correlation and dialectical relationship of political dialogue and the level of political culture and consciousness of both the political elite and citizens, national character and established traditions are determined and studied. The importance of taking into account the influence of national identity on the process of forming a political dialogue is emphasized. The author describes political subcultures of extraterritorial nature (national- democratic, national-radical, Ukrainian Russians and inertial communist- bolshevik) and regional national identities in Ukraine. It is shown that, taking into account their characteristics, the Russian Federation resorts to the selection and use of manipulative political technologies in order to create conflicts in Ukrainian society. The importance of developing a political dialogue with Ukrainians living on the temporarily occupied territories in order to consolidate society and develop national identity is emphasised. The author suggests mechanisms for consolidating different social groups and involving them in the processes of state-building in Ukraine and jointly confronting the aggressor, in particular, through specially created online platforms, social media channels, etc. It is shown that political dialogue in Ukrainian society is mediated by both constructive and destructive determinants. The author systematises the subjective and objective foundations of political dialogue formation. Approaches to the classification of political dialogue are substantiated on the basis of its features, the scale of implementation, the actual political situation and the participants in political and communicative interaction. The author analyses the peculiar forms of political dialogue that have emerged under the influence of new information and communication technologies and democratisation of relations. The author points out that in the context of the military conflict between the Russian Federation and Ukraine, information and psychological confrontation play a significant role. The author systematises the main components of information warfare that should be taken into account in order to develop a system of counteracting (minimising) the impact on the mass consciousness of Ukrainians. The study reveals fundamental differences in the basic value and worldview orientations and national character between Ukrainians and Russians, which have become a conflictogenic factor at the level of interpersonal, intergroup and interstate interaction. The author has monitored the news of Russian state media and Russian websites that spread disinformation about Ukraine and identifies the reasons for the use of such techniques. Theoretically possible scenarios of future political dialogue between Ukraine and the Russian Federation on radically new conditions are modelled. The author focuses on the fulfilment of Ukraineʼs demands for the liberation of the occupied territories, elimination of various consequences of the war, restoration and compensation for destroyed infrastructure, and neutralization of war wastes by the Russian Federation. It is emphasised that the future political dialogue between Ukraine and the Russian Federation is complicated by significant losses of human capital in Ukraine, which is imprinted in the historical memory of Ukrainians and the entire civilized world.

У дисертації теоретично обґрунтовано основні підходи щодо вивчення проблеми навчальної мотивації старших дошкільників через призму поведінки, адаптації до нових умов у мікро-соціумі, когнітивних та вольових процесів, спілкування. З’ясовано, що мотивація має соціальне походження і у онтогенезі розвивається в результаті спеціально спрямованих формуючих дій, водночас – мотивація опосередкована когнітивними процесами, спілкуванням і здійснюється за допомогою вольових процесів.Теоретично доведено, що навчальна мотивація відіграє надзвичайно важливу роль у старшому дошкільному віці дитини, адже в цей період виявляються нові можливості розвитку психічних якостей, особистісних новоутворень тощо. У дошкільному періоді у дітей формується мотив досягнення успіху, розвивається вміння ставити цілі й досягати їх, актуалізувати свій потенціал, відбувається трансформація зовнішньої мотивації у внутрішню (мотивацію досягнення) з урахуванням психологічних закономірностей зсуву мотиву на мету і фіксації установки.На основі теоретичного узагальнення визначено навчальні мотиви, до яких віднесено: пізнавальні (пов’язані зі змістовними або структурними характеристиками самої навчальної діяльності); соціальні (пов’язані з факторами, що впливають на мотиви навчання і не пов’язані з навчальною діяльністю); досягнення. Теоретико-методологічний аналіз проблеми навчальної мотивації старших дошкільників дав змогу визначити компоненти навчальної мотивації: динамічний, пізнавальний, оціночно-позиційний.Теоретично обґрунтовано, що порушення когнітивного розвитку у дітей обумовлено незрілістю й сповільненістю розвитку моторики, психічних функцій, зокрема сприймання, пам’яті, уваги, мислення, що спричиняє відставання і труднощі в оволодінні навчально-пізнавальною інформацією.З’ясовано, що зазначені характеристики проявляються у дітей, які відзначаються наступними особливостями:– вони мають порушення, які пов'язані з дефіцитним розвитком функції регуляції пізнавальної діяльності, незважаючи на відносно збережений інтелект. Основні прояви цих порушень включають в себе проблеми з увагою (як гіперактивність, так і гіпоактивність), недостатньо розвинуту мотиваційну та емоційно-вольову сферу, а також розлади довільності різного ступеня вираженості;– вони демонструють нерівномірні прояви пізнавальної активності та продуктивності, що виражається у відмінностях між рівнем інтелектуального розвитку та рівнем научуваності. Це означає, що у деяких випадках діти можуть мати недостатньо розвинений інтелект (наприклад, обмеженість знань та уявлень про навколишній світ, несформованість розумових дій та операцій, відставання у розвитку наочно-образного та словесно-логічного мислення, мовлення тощо);– деякі діти можуть поєднувати низький рівень інтелектуальної продуктивності з надмірно слабкою пізнавальною активністю, що означає, що недостатній інтелектуальний розвиток є результатом обмеженої здатності до навчання;– у таких дітей може бути дефіцит у розвитку всіх психічних функцій, включаючи увагу, пам'ять, гнозис, праксис та інші. Крім того, може бути відзначений недорозвиток емоційно-вольової сфери.Теоретичні висновки дають підстави стверджувати, що порушення когнітивного розвитку можуть виявлятися при: затримці психічного розвитку, гіперактивному розладі з дефіцитом уваги, розладах аутистичного спектру, легких порушеннях інтелекту, порушеннях мовлення тощо.Виявлено, що навчальна мотивація у старших дошкільників з порушеннями когнітивного розвитку сформована недостатньо, її розвиток відбувається дуже повільно та характеризується своєрідними особливостями. Спостерігається порушення таких мотиваційних характеристик: динамічних (виявляються у низькій потребі до навчання, відсутності стійкості мотивів, низькій мірі збудження мотивів, не вмінні переключатися з одних мотивів на інші); пізнавальних (характеризується негативним ставленням до навчання, несформованістю навчально-пізнавальних мотивів тощо); оціночно-позиційних (неузгодженість між навчальним мотивом і прагненнями дитини, що впливає на різні види діяльності і спілкування), що у майбутньому породжує значні труднощі у процесі навчання.З метою формування навчальної мотивації у старших дошкільників з порушеннями когнітивного розвитку було розроблено модель шкільної ситуації в умовах дошкільного закладу освіти, яка містила ті ж самі елементи, що й класична очна форма навчання, а саме: суб’єкти та об’єкти, етапи навчальної ситуації (організаційно-мотиваційний, діяльнісний, контрольно-оцінний, рефлексивний, корекційно-розвивальний), та кінцеву мету. Навчальна діяльність дітей у створеній моделі навчання реалізовувалася у чотири етапи: орієнтація (введення дітей в тему, ознайомлення з метою, загальний огляд виконання); підготовка до проведення навчання (визначення навчальних завдань, окреслення орієнтовних способів розв’язання проблеми, мотиваційна бесіда); основна частина – виконання експериментальних завдань; обговорення (рефлексія).^UThe dissertation theoretically substantiates the main approaches to study of the problem of educational motivation of senior preschoolers through the prism of behavior, adaptation to new conditions in the micro-society, cognitive and volitional processes, communication. It has been found that motivation has a social origin and develops in ontogenesis as a result of specially directed formative actions, while motivation is mediated by cognitive processes, communication and is carried out with the help of the volitional processes.It has been theoretically proven that educational motivation plays an extremely important role in the older preschool age of a child because new opportunities for the development of mental qualities, personal growth, etc. are revealed during this period. The children develop a motive for achieving success, develop the ability to set goals and achieve them, and actualize their potential in the preschool period. There is also a transformation of the child's external motivation into an internal one (achievement motivation), taking into account the psychological patterns of shifting the motive to the goal and fixing the attitude.On the basis of theoretical generalization, the study identified learning motives, which include: cognitive (related to the content or structural characteristics of the educational activity itself); social (related to factors affecting learning motives and not related to educational activities); achievement. The theoretical and methodological analysis of the problem of educational motivation of senior preschoolers made it possible to identify the components of educational motivation: dynamic, cognitive, evaluative and positional.It is theoretically substantiated that cognitive development disorders in children are caused immaturity and slow development of motor skills, mental functions, including perception, memory, attention and thinking, which causes lagging and difficulties in mastering educational and cognitive information.It has been determined that these characteristics are present in children who exhibit the following features:- They have impairments related to the deficit development of cognitive activity regulation function, despite relatively preserved intelligence. The main manifestations of these impairments include attention problems (both hyperactivity and hypoactivity), underdeveloped motivational and emotional-volitional sphere, as well as disorders of arbitrary nature to varying degrees.- They demonstrate uneven manifestations of cognitive activity and productivity, manifested in differences between the level of intellectual development and the level of educability. This means that in some cases, children may have underdeveloped intelligence (for example, limited knowledge and perceptions of the surrounding world, undeveloped mental actions and operations, lag in the development of visual-figurative and verbal-logical thinking, speech, etc.).- Some children may combine a low level of intellectual productivity with excessively weak cognitive activity, which means that insufficient intellectual development is the result of limited learning ability.- These children may have a deficit in the development of all mental functions, including attention, memory, gnosis, praxis, and others. In addition, underdevelopment of the emotional-volitional sphere may be noted.Theoretical conclusions suggest that cognitive development disorders can be manifested in delayed mental development, attention deficit hyperactivity disorder, autism spectrum disorders, mild intellectual disabilities, speech disorders, etc.It has been found that the educational motivation of senior preschoolers with disorders of cognitive development is formed insufficiently, its development is very slow and characterized by peculiar features. There is a violation of the following motivational characteristics: dynamic (manifested in a low need for learning, lack of stability of motives, low degree of arousal of motives, inability to switch from one motive to another); cognitive (characterized by a negative attitude to learning, unformed educational and cognitive motives, etc.); evaluative and positional (inconsistency between the educational motive and the aspirations of the child, which affects various types of activity and communication), which in the future creates significant difficulties in the learning process.In order to form educational motivation in senior preschoolers with cognitive impairments, a model of the school situation in the conditions of a preschool educational institution was developed, which contained the same elements as the classical full-time form of education, namely: subjects and objects, stages of educational situations (organizational and motivational, operational, control and evaluative, reflective, corrective and developmental), and the ultimate goal.

Дисертацію присвячено системному дослідженню жанру імміграційного акта в законодавчому дискурсі США. Акт описано як складний знак, що характеризується кодовим, інформаційним і культурним вимірами його знакодії в просторі правової культури США. У процесі аналізу знакодії досліджуваних актів обґрунтовано, що вони становлять складову тріади закон – Новий світ – іммігрант і є визначальними для тлумачення процесів регулювання питань імміграції в США в законодавчому дискурсі. Тексти імміграційних актів мають метамовний статус, оскільки, з одного боку, слугують засобом об’єктивації законів, а з іншого – є законами в просторі правової культури. Обґрунтовано, що жанрова маркованість імміграційного акта виявляється в його параметризації як повторюваної єдності знаків, що забезпечується: 1) усталеністю мовного кодування; 2) детермінованістю вмісту потребами соціуму; 3) відповідністю правовій системі й чинному соціальному інститутові права. Вперше змодельовано жанр імміграційного акта як лінгвосеміотичну реальність, яку створила правова інституція – Конгрес США та проведено комплексне лінгвосеміотичне дослідження імміграційного акта як вербальної знакової форми, яка в правовому соціальному інституті діє як складний регуляторний знак – закон, що стосується явища імміграції, а його знакодія (семіозис) характеризується кодовим, інформаційним і культурним вимірами. Запропоновано зарахувати тлумачення питань вербальної комунікації всередині правової дійсності з погляду семіотики до правової лінгвосеміотики, а комплексним методом дослідження в цій царині вважати лінгвосеміотичну інтерпретацію. Постульовано, що лінгвосеміотична інтерпретація імміграційного акта ґрунтується на двох канонах правової лінгвосеміотики: 1) канон детермінованості тлумачення знака потребами соціуму (моделлю правової реальності); 2) канон комплексності (врахування всіх вимірів дії знака). Знакодія імміграційного акта забезпечує адекватну інтерпретацію членів соціуму й характеризується наявністю кодового, інформаційного й культурного вимірів. Лінгвосеміотичну інтерпретацію розглянуто як “техніку” роботи з текстами, що представлена сукупністю прийомів, способів, методів вияву усіх вимірів семіозису досліджуваних текстів, і використано для: а) опису типів кодів, які застосовують законодавці, щоб зробити доступним предметний світ іммігрантів (кодовий вимір); б) встановлення зв’язків різних типів кодів, які дозволяють визначити конкретний предмет актування (інформаційний вимір); в) виявлення місця імміграційних актів у просторі правової культури шляхом аналізу лінгвопрагматичних засобів, що відображають виконання актом регулятивної функції (культурний вимір).Це реалізовано виконанням головних завдань дисертаційної роботи: висвітлено теоретичні основи дослідження, що стосуються наукових уявлень про зв’язок статусу й поведінки людини в соціумі з правовим дискурсом; охарактеризовано відношення інституційного, правового й законодавчого дискурсів; встановлено місце імміграційного акта в жанровій палітрі останнього, описано його знакову природу й ключові ознаки; представлено тлумачення кодового, інформаційного й культурного вимірів семіозису досліджуваного жанру; обґрунтовано основні методологічні засади вивчення обʼєкта й описано основні постулати, якими вони представлені; запропоновано вважати лінгвосеміотичну інтерпретацію основним методом дослідження в окремому підрозділі лінгвосеміотичних студій – правовій лінгвосеміотиці, яку виокремлено як перспективний міждисциплінарний підрозділ наукового вивчення звʼязку мови й права; запропоновано розглядати метамовне кодування імміграційних актів США як застосування термінологічних одиниць на позначення ключових суб’єктів імміграційних законів, як наріжні коди; проаналізовано повторювані звʼязки наріжних кодів з іншими лексичними одиницями, що належать до різних референтних полів і встановлено наявність універсальних та унікальних інформаційних синтагм, що визначають предмет актування; доведено, що імміграційний акт є перформативом, комунікативна інтенція якого спрямована на введення в дію конкретних моделей правомірної поведінки чужинців, що прибувають чи проживають у США, виявлено та описано такі типи мовленнєвих актів як регулятиви-повідомлення, регулятиви-застереження й регулятиви-приписи і показано їхній звʼязок з інформаційними синтагмами.^UThe thesis presents a systemic study of the genre of immigration act in the legislative discourse of the United States. The act is viewed as a complex sign characterized by code, informational, and cultural dimensions of semiosis in the legal culture space of the United States. In the process of semiotic analysis, it is substantiated that the acts under study constitute a component of the triad: law – the New World – immigrant and are pivotal for the explication of the processes of immigration control in the United States through the legislative discourse. Texts of the acts have a metalinguistic status, as, on one hand, they serve as a means of signifying laws, and on the other hand, function as laws in the space of legal culture. It is argued that the genre-specificity of the immigration act is manifested in its parameterization as a recurring unity of signs, which is ensured by: 1) the stability of linguistic encoding; 2) the determination of the content by societal needs; 3) alignment with the legal system and the existing social institution of the law. For the first time, the genre of the immigration act is modeled as a linguo-semiotic reality created by the legal institution, the U.S. Congress and the first comprehensive linguo-semiotic analysis of the immigration act viewed as a verbal sign that functions within the legal social institution as a complex regulatory sign – a law having reference to the phenomenon of immigration. Its semiosis is characterized by code, informational, and cultural dimensions. It is proposed to classify the interpretation of verbal communication issues within the legal reality from the perspective of semiotics as an object of legal linguo-semiotics and to view linguo-semiotic interpretation as a comprehensive research method in this domain. It is postulated that the linguo-semiotic interpretation of immigration acts is based on two canons of legal linguo-semiotics: 1) the canon of the determination of genre interpretation by the societal needs (model of legal reality); 2) the canon of comprehensiveness (taking into consideration all the dimensions of semiosis). The semiosis of the immigration act ensures an adequate interpretation by members of the society and is characterized by code, informational, and cultural dimensions. It is suggested that linguo-semiotic interpretation should be regarded as the “technique” of texts processing, which is presented as a set of techniques, methods, and approaches for bringing to light all dimensions of semiosis of the analyzed texts. It is applied for: a) describing the types of codes used by legislators to make the immigrants world accessible (code dimension); b) establishing relationships between different types of codes that enable determining the object of enactment (informational dimension); c) identifying the place of immigration acts in the space of legal culture through the analysis of linguo-pragmatic means that reflect the act's performance of the regulatory function (cultural dimension).This is achieved by performing the main tasks of the dissertation work: the theoretical foundations of the research are elucidated, focusing on scientific concepts concerning the relationship between a person’s status and behavior in society with legal discourse, the relationships between institutional, legal, and legislative discourses are characterized, the location of the immigration act, its sign nature and characteristic features within the genre spectrum of the latter are established, the theoretical framework for the representation of the code, informational, and cultural dimensions of semiosis is outlined, the main methodological principles for studying the object of the thesis are justified, and the key postulates underlying those principles are described. Linguo-semiotic interpretation is considered the primary research method within the suggested separate subfield of linguo-semiotic studies – legal linguo-semiotics, which is recognized as a promising interdisciplinary branch of research in the study of the language-law interrelation. It is proposed to present the metalinguistic coding of these acts through the description of terminological units that denote key subjects of immigration laws using the term ʻpivotal codesʼ; syntagmatic ties of pivotal codes with other lexical units belonging to different referential fields are analyzed. It is substantiated that the acts contain universal and unique informational syntagms that determine the object of enacting and these syntagms are identified and systematized. It is claimed that the immigration act should be viewed as a performative and its communicative intention is directed at the implementation of the models of lawful behavior for aliens arriving or residing in the United States. Types of speech acts, such as regulatory notifications, regulatory warnings, and regulatory injunctions are identified and described, and their connection with informational syntagms is established.

Об’єктом дослідженняє феномен публічної дипломатії, яка формується й здійснюється за синергії (взаємодії) державних і недержавних органів та установ, залучених до стратегічних комунікацій держави. Мета дисертаційної роботи – дослідити вплив публічної дипломатії на розвиток двосторонніх відносин України з Катаром, Кувейтом та Об’єднаними Арабськими Еміратами. Наукова новизнарезультатів дослідження полягає в тому, що вперше зіставлено ґенезу й практику публічної дипломатії України з одного бокута Катару, Кувейту й ОАЕ – з іншого; проаналізовано публічну дипломатію Катару, Кувейту та ОАЕ в Україні; запропоновано практичні шляхи оптимізації публічної дипломатії України в Катарі, Кувейті й ОАЕ; спрогнозовано вектор трансформації української публічної дипломатії в Катарі, Кувейті та ОАЕ на тлі збройної агресії рф проти України. Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що висновки та рекомендації автора будуть корисними при розробці навчальних курсів та посібників з близькосхідного вектору зовнішньої політики України (для студентів– міжнародників вищих навчальних закладів, слухачів Дипломатичної академії України та інших навчальних закладів). Також результати дисертаційної роботи становитимуть цінність при підготовці українських дипломатів до довгострокових відряджень до Катару, Кувейту та ОАЕ, опрацюванні субрегіональної стратегії публічної дипломатії України в державах Ради співробітництва арабських держав Перської затоки.^UThe object of the research is the phenomenon of public diplomacy, which is formed and implemented through the synergy (interaction) of state and non-state entities and institutions involved in the strategic communication of the state. The aim of the dissertation is to investigate the impact of public diplomacy on the development of bilateral relations of Ukraine with Qatar, Kuwait, and the United Arab Emirates. The scientific novelty of the research results lies in the first-time comparison of the genesis and practice of public diplomacy between Ukraine on one side and Qatar, Kuwait, and the UAE on the other side; the analysis of the public diplomacy practice of Qatar, Kuwait, and the UAE in Ukraine; the proposal of practical ways to optimize Ukraine's public diplomacy in Qatar, Kuwait, and the UAE; and the prediction of the transformation vector of Ukraine’s public diplomacy in Qatar, Kuwait, and the UAE in the context of Russia's armed aggression against Ukraine. The practical significance of the obtained results is that the author's conclusions and recommendations will be useful in the development of educational courses and manuals on the Middle East direction of Ukraine's foreign policy (for international relations students at higher educational institutions, the Diplomatic Academy of Ukraine, and other educational institutions). Additionally, the results of the dissertation will be valuable in preparing Ukrainian diplomats for long-term postings in Qatar, Kuwait, and the UAE, as well as in tailoring a subregional strategy for Ukraine's public diplomacy in the Gulf Cooperation Council.

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення й вирішення наукового завдання, що полягає у визначенні сутності та особливостей правового регулювання антикорупційної експертизи в публічному адмініструванні.Обґрунтовано, що для подолання корупції держава має здійснювати ефективну діяльність, спрямовану на запобігання цього негативного явища. Запобігання корупції визначено як особливий вид діяльності у сфері публічного адміністрування, який полягає у здійсненні уповноваженими суб’єктами заходів, спрямованих на усунення чинників, що породжують корупцію. Запобігання корупції як особливий вид діяльності в публічному адмініструванні спрямоване на реалізацію антикорупційної функції держави. Під антикорупційною функцією запропоновано розуміти самостійний і пріоритетний напрям державної антикорупційної політики, що здійснюється за допомогою комплексу правових, економічних, освітніх, виховних, організаційних та інших заходів, спрямованих на створення системи запобігання та протидії корупції, усунення причин її виникнення, забезпечення захисту прав і законних інтересів громадян та суспільства у сфері антикорупційних відносин.Зазначено, що пріоритетним завданням у напрямку запобігання корупції є попередження виникнення та поширення корупції. Важливим дієвим превентивним заходом запобігання корупції є антикорупційна експертиза. Проаналізовано становлення та еволюцію антикорупційної експертизи в системі заходів запобігання корупції. Періодизацію становлення правового регулювання антикорупційної експертизи в Україні виокремлено за такими темпоральними етапами розвитку: 1) 2008-2010 рр. – запровадження інституту антикорупційної експертизи у законодавстві України; 2) 2011-2013 рр. – удосконалення інституту антикорупційної експертизи; 3) 2014 – дотепер – суттєва трансформація інституту антикорупційної експертизи. Встановлено, що антикорупційна експертиза має свої особливості та відрізняється від інших видів правових експертиз. Запропоновано авторське визначення антикорупційної експертизу в публічному адмініструванні та наведено її особливі ознаки, до яких віднесено такі: мета – виявлення в чинних нормативно-правових актах та проєктах нормативно-правових актів факторів, що сприяють або можуть сприяти вчиненню корупційних правопорушень або правопорушень, пов’язаних з корупцією; суб’єкти проведення (органи публічної влади, громадськість); результатом є нормативно-правовий акт, у якому відсутні або мінімізовані корупціогенні чинники; експертні висновки мають не ретроспективне, а перспективне спрямування; є превентивним заходом запобігання корупції. З’ясовано, що у проведенні антикорупційної експертизи беруть участь різні суб’єкти, які відрізняються один від одного своїм правовим статусом. Суб’єктів проведення антикорупційної експертизи в публічному адмініструванні класифіковано на суб’єктів, які наділені владними повноваженнями та суб’єктів, які не наділені владними повноваженнями.У процедурі проведення антикорупційної експертизи в публічному адмініструванні виділено такі стадії: 1) ініціювання антикорупційної експертизи чинних нормативно-правових актів та проєктів нормативно-правових актів; 2) аналіз, перевірка та оцінка чинних нормативно-правових актів та проєктів нормативно-правових актів на відповідність корупціогенним факторам; 3) підготовка висновку та розробка рекомендацій щодо усунення корупціогенних чинників.Обґрунтовано, що міжнародні стандарти правового регулювання антикорупційної експертизи відображені в міжнародних актах універсального та регіонального рівня. Серед цих міжнародних документів виділено міжнародні акти загального характеру, які регулюють антикорупційну експертизу опосередковано, та міжнародні документи, які безпосередньо стосуються антикорупційної експертизи.Сформульовано напрями удосконалення правового регулювання антикорупційної експертизи в публічному адмініструванні.^UThe dissertation provides a theoretical generalization and solution to a scientific problem, which is to determine the essence and features of the legal regulation of anti-corruption expertise in public administration.It is substantiated that in order overcome corruption, the state should carry out effective activities aimed at preventing this negative phenomenon. Prevention of corruption is defined as a special type of activity in the field of public administration, which consists in the implementation by authorized subjects of measures aimed at eliminating the factors that generate corruption. Prevention of corruption as a special type of activity in public administration is aimed at implementing the anti-corruption function of the state. The anti-corruption function is proposed to be understood as an independent and priority direction of the state anti-corruption policy, which is carried out with the help of a complex of legal, economic, educational, educational, organizational and other measures aimed at creating a system of preventing and countering corruption, eliminating the causes of its occurrence, ensuring the protection of rights and legal interests of citizens and society in the field of anti-corruption relations.It is noted that the priority task in the direction of corruption prevention is the prevention of the occurrence and spread of corruption. Anti-corruption expertise is an important effective preventive measure to prevent corruption. The formation and evolution of anti-corruption expertise in the system of measures to prevent corruption is analyzed.The periodization of the formation of the legal regulation of anti-corruption expertise in Ukraine is distinguished according to the following temporal stages of development: 1) 2008-2010 – introduction of the institute of anti-corruption expertise in the legislation of Ukraine; 2) 2011-2013 – improvement of the institute of anti-corruption examination; 3) 2014 - until now - significant transformation of the institute of anti-corruption examination.It has been established that anti-corruption expertise has its own characteristics and differs from other types of legal expertise. The author's definition of anti-corruption examination in public administration is proposed and its special features are given, which include the following: the goal is to identify in current legal acts and draft legal acts factors that contribute or may contribute to the commission of corruption offenses or offenses related to with corruption; subjects of the event (public authorities, the public); the result is a normative legal act in which corruption-inducing factors are absent or minimized; expert conclusions are not retrospective, but prospective; is a preventive measure to prevent corruption.It has been found that various entities, which differ from each other in their legal status, participate in the anti-corruption examination. Subjects of anti-corruption examination in public administration are classified into subjects that are empowered and subjects that are not empowered.In the procedure of anti-corruption examination in public administration, the following stages are distinguished: 1) initiation of anti-corruption examination of current normative legal acts and draft normative legal acts; 2) analysis, verification and assessment of current regulatory and legal acts and projects of regulatory and legal acts for compliance with corruption-inducing factors; 3) preparation of a conclusion and development of recommendations for the elimination of corruption-inducing factors.It is substantiated that international standards of legal regulation of anti-corruption examination are reflected in international acts of the universal and regional level. Among these international documents, international acts of a general nature, which indirectly regulate anti-corruption expertise, and international documents that directly relate to anti-corruption expertise are distinguished.Directions for improving the legal regulation of anti-corruption expertise in public administration have been formulated.

У дисертації визначено, що крадіжки, що вчиняються в умовах воєнного або надзвичайного стану, набувають нових якостей, перетворюючись фактично на новий вид корисливих злочинів. Встановлено, що статистичний аналіз крадіжок, учинених в умовах дії в Україні воєнного стану, свідчить про суперечливу динаміку зазначених злочинів, а саме: значне зниження їх кількості на протязі 2022 р. у порівнянні з попереднім роком та відчутне їх збільшення у 2023 р. І це відбувається, не зважаючи на виїзд з України мільйонів громадян, серед яких є й потенційні правопорушники. Сформульовано низку особливостей крадіжок як протиправного суспільно небезпечного діяння, а саме: їх суперечлива в цілому динаміка; підвищення суспільної небезпечності крадіжок; участь у вчиненні крадіжок військовослужбовців ворожої армії та інших осіб, що беруть участь на боці ворога; поява нової сфери злочинного «промислу» крадіїв – на об’єктах, пов’язаних із процесом евакуації людей, та у зруйнованих будівлях, із залишеного житла та автотранспорту; утруднений збут викраденого; можлива реакція пересічних громадян на вчинену крадіжку – самосуд над винним тощо. Запропоновано класифікацію крадіжок, що вчиняються під час дії в Україні воєнного стану і виокремлено такі її види: 1) розкрадання майна на місцях зруйнованих будівель; 2) розкрадання майна із житла під час повітряної тривоги або в епіцентрі бойових дій під час обстрілів, у бомбосховищах, місцях тимчасового укриття або із приміщень магазинів, підприємств, установ, організацій тощо у таких самих умовах; 3) розукомплектування автотранспорту, залишеного володільцями, що виїхали з населених пунктів; 4) розкрадання вантажу, паливно-мастильних матеріалів, гуманітарної допомоги та ін. з автомобільного та залізничного транспорту; 5) розкрадання особистого майна у місцях, пов’язаних з евакуацією населення України; 6) крадіжки під час blackout та ін. Виходячи з кореляції крадіжок із фактом наближення місцевості до театру воєнних дій та залежно від оперативної обстановки, що змінюється щодня, запропоновано крадіжки поділити на: 1) ті, що мають місце на окупованих росією українських територіях; 2) ті, що вчиняються на деокупованих територіях або поблизу лінії бойового зіткнення; 3) ті, що мають місце на територіях, віддалених від такої лінії. Узагальнений портрет крадія, що вчиняє злочин в умовах воєнного або надзвичайного стану можна описати, як: особа чоловічої статі, має громадянство України, віком від 30 до 50 років, з базовою загальною середньою освітою, перебуває у шлюбі або у фактичних шлюбних відносинах, є працездатною, але не працює і не навчається, кожний четвертий має на не зняту або непогашену судимість, вчиняє злочин з корисливим мотивом, як правило - одноосібно, намір на вчинення якого обмірковує заздалегідь, злочинна діяльність є не тривалою (більше половини крадіїв засуджуються за вчинення одного епізоду), на момент вчинення злочинного посягання не перебуває у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння. Запропоновано поділ чинників корисливих кримінально караних правопорушень на: 1) чинники ординарного періоду, тобто періоду часу, що береться для відповідного аналізу та порівняння явищ криміногенної дійсності до початку повномасштабного вторгнення агресора в Україну, та 2)чинники неординарного періоду, тобто періоду часу, пов’язаного з триванням у країні будь-яких надзвичайних обставин, однією з яких є війна. Виділено стратегічні напрями загальносоціального запобігання: 1) завершення війни Перемогою України з деокупацією українських земель та стимулювання повернення в Україну наших громадян, що перебувають за кордоном; 2) підвищення матеріального благополуччя населення країни та 3) оздоровлення морально-психологічного стану нашого суспільства. Запропоновано головні напрями спеціально-кримінологічного запобігання крадіжкам в умовах воєнного або надзвичайного стану є: а)зміцнення фізичної (зовнішньої) безпеки майна; б) раціональне використання матеріальних ресурсів; в) створення цивільної волонтерської служби з охорони майна та правопорядку в цілому; г) інформування населення про загрозу вчинення крадіжок в умовах воєнного стану; д) жорсткий контроль за поводженням із майном та товарними запасами для запобігання крадіжкам чи протиправному використанню чужої власності, а так само незаконній торгівлі, зокрема, для запобігання торгівлі гуманітарною допомогою; е) забезпечення системи ефективного зв’язку та реагування на вчинені правопорушення корисливої спрямованості та швидкого інформування правоохоронних органів для запобігання крадіжкам та затримання злочинців тощо.^UIt is determined, that thefts committed under martial law or a state of emergency, acquire new qualities, turning into a new type of mercenary crime. The war has affected not only the level and structure of crime, but also the state of criminal law. The author establishes, that the statistical analysis of thefts committed under martial law in Ukraine shows contradictory dynamics of these crimes, namely, a significant decrease in their number in 2022 compared to the previous year and a significant increase in 2023. The author formulates a number of features of theft as an unlawful socially dangerous act, namely: their contradictory dynamics in general; increasing social danger of thefts; participation in the commission of thefts of military personnel of the enemy army and other persons participating on the side of the enemy; the emergence of a new area of criminal "trade" of thieves - at facilities related to the evacuation of people and in destroyed buildings, from abandoned housing and vehicles; difficulty in selling stolen goods; possible reaction of ordinary citizens to theft - lynching of the perpetrator, etc. The author proposes a classification of thefts committed during martial law in Ukraine and distinguishes the following types of thefts: 1) theft of property at the sites of destroyed buildings; 2) theft of property from housing during air raids or in the epicenter of hostilities during shelling, in bomb shelters, places of temporary shelter or from the premises of shops, enterprises, institutions, organizations, etc. under the same conditions; 3) dismantling of vehicles left by owners who have left settlements; 4) theft of cargo, fuel and lubricants, humanitarian aid, etc. from road and rail transport; 5) theft of personal property in places related to the evacuation of the population of Ukraine; 6) theft during blackout, etc. Based on the correlation of thefts with the fact that the area is close to the theatre of war and depending on the operational situation, which changes daily, it is proposed to divide thefts into: 1) those that take place in the Ukrainian territories occupied by Russia; 2) those that are committed in the de-occupied territories or near the line of combat contact; 3) those that take place in the territories remote from such a line. A generalized portrait of a thief committing a crime under martial law or a state of emergency can be described as follows: male, Ukrainian citizen, aged 30 to 50 years, with a basic secondary education, married or in a de facto marital relationship, able-bodied, but not working or studying, one in four has an unexpended or outstanding criminal record, commits a crime with a mercenary motive, as a rule, commits a crime with a mercenary motive, usually alone, the intention to commit it is considered in advance, the criminal activity is not long (more than half of thieves are convicted of one episode), and at the time of the criminal offence is not in a state of alcohol or drug intoxication. The author proposes to divide the factors of mercenary criminal offences into: 1) factors of the ordinary period, i.e. the period of time taken for the relevant analysis and comparison of the phenomena of criminogenic reality before the aggressor's full-scale invasion of Ukraine, and 2) factors of the extraordinary period, i.e. the period of time associated with the continuation of any extraordinary circumstances in the country, one of which is war. The strategic directions of general social prevention are highlighted: 1) ending the war with Ukraine's victory and de-occupation of Ukrainian lands and encouraging the return to Ukraine of our citizens who are abroad; 2) improving the material well-being of the country's population; and 3) improving the moral and psychological state of our society. The main areas of special criminological prevention of thefts under martial law or a state of emergency are proposed to be: a) strengthening the physical (external) security of property; b) rational use of material resources; c) creation of a civilian volunteer service for the protection of property and law and order in general; d) informing the population about the threat of theft under martial law; e) strict control over the handling of property and inventories to prevent theft or misuse of other people's property, as well as illegal trade, in particular, to prevent trade in humanitarian aid; f) ensuring a system of effective communication and response to mercenary offences and prompt notification of law enforcement agencies to prevent theft and detention of criminals, etc.

Дисертацію присвячено проблемі вивчення самітницької літератури Японії інджя бунґаку (隠者文学) – самобутнього літературного напряму середньовічного періоду, що припав на кінець доби Хейан (794-1185 рр.), добу Камакура (1185-1333 рр.) та добу Муромачі (1336-1573 рр.). Цей напрям об’єднує в собі прозові й поетичні твори, написані самітниками та сфокусовані на самітницькій проблематиці. Матеріал дослідження представлений наступними художніми творами: китайськомовні вірші канші та японськомовні вірші вака з різних збірок доби Нара та Хейан; вірші Сайґьо зі збірок «Шінкокін-вакашю» та «Санкашю», моноґатарі доби Хейан («Такеторі-моноґатарі», «Ісе-моноґатарі», «Ґенджі-моноґатарі»), ніккі та дзуйхіцу доби Хейан («Каґеро ніккі», «Мурасакі-шікібу ніккі», «Макура-но соші», «Чітейкі»), ніккі та дзуйхіцу доби Камакура («Ходжьокі», «Товадзуґатарі» та«Цуредзуреґуса»), збірка сецува «Хошшіншю», вірші та трактати з теорії ренґа доби Муромачі.Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Перший розділ включає розгляд базових питань, пов’язаних із феноменом самітництва: визначення термінів на позначення самітництва, аналіз причин поширення практики усамітнення в давній та середньовічній Японії, розгляд самітництва як трансгресивної практики. Другий розділ містить інформацію про появу самітницької тематики в японській літературі та її поступовий розвиток у часи Нара та Хейан. Третій розділ присвячено безпосередньо питанням визначення та наповнення явища самітницької літератури Японії.^UThis thesis is focused on the topic of Japanese recluse literature – a unique literary movement of the medieval period which thrived during the late Heian period (794-1185), Kamakura period (1185-1333), and Muromachi period (1336-1573). This movement combines poetry and prose whose authors were recluses and whose main focus was on the reclusive experience of its authors.The research material is represented by the following literary texts: Chinese-language kanshi poems and Japanese-language waka poems from various collections of the Nara and Heian periods; poetry of Saigyo (especially from the Sankashu and the Shinkokinshu); Heian period monogatari prose (Taketori-monogatari, Ise-monogatari, Genji-monogatari), Heian period nikki and zuihitsu literature (Kagero nikki, Murasaki shikibu nikki, Makura no soshi, Chiteiki), Kamakura period nikki and zuihitsu (Hojoki, Towazugatari, Tsurezuregusa), the setsuwa collection Hosshinshu, Muromachi period renga poetry and theoretical treatises onrenga poetry.The thesis consists of the introduction, three chapters, conclusions, the list of references, and the appendices. The first chapter focuses on the basic issues related to the phenomenon of reclusion: the definition of different Japanese and Ukrainian terms for reclusion, analysis of reasons for the spread of the practice of reclusion in ancient and medieval Japan, consideration of reclusion as a transgressive practice. The second chapter focuses on the emergence of the topic of reclusion in Japanese literature and its gradualdevelopment during the Nara and Heian periods. The third chapter is devoted to the issues of defining and describing the phenomenon of recluse literature in Japan.

Дисертаційна робота присвячена дослідженню особливостей розвитку плодів у модельних представників родини Campanulaceae природної і культурної флори України на основних етапах онтоморфогенезу плоду. Вивчено розвиток морфолого- анатомічної структури та розкривання плоду у 18 видів з підродин Campanuloideae (17 видів) та Lobelioideae (1 вид), в тому числі 11 видів з роду Campanula. У нашому дослідженні для кожного із досліджених видів описано особливості загальної морфології та мікроморфології гінецею обраних представників на трьох основних стадіях його розвитку – перед цвітінням (бутон), цвітіння (стадія розкритої квітки) та під час плодоношення. З’ясовано особливості провідної системи плоду та характер розміщення механічних тканин, які забезпечують процес розкривання плоду, та встановлено характеристики плоду, які формуються на різних стадіях його онтоморфогенезу. За даними дослідження уточнено класифікацію плодів дзвоникових України за морфогенетичними й гістогенетичними ознаками та за характером розкривання, вперше виявлено деякі особливості зовнішньої морфології, мікроморфології та анатомії плоду. З’ясовано значення отриманих даних для систематики родини. Дослідження проведено з використанням методів описової морфології та анатомії, порівняльно-морфологічного підходу, ботанічної мікротехніки, світлової мікроскопії і цифрової мікрофотографії. Застосовані концепції морфогенезу плоду, вертикальної зональності гінецея, васкулярної анатомії квітки та гістогенетичної зональності оплодня. В результаті дослідження морфогенезу плодів Campanulасeae флори України, запропоновано можливі еволюційно-морфологічні шляхи розвитку плодів в підродині Campanuloideae. Це зміна способу розкривання плоду від надчашолисткового (Platycodon grandiflorus і Jasione montana) до підчашолисткового, що пов’язано зі зміною характеру здерев’яніння мезокарпію та перегородок плоду до утворення вузьких і коротких аксикорнів (секція Rapunculus роду Campanula), та формуванням пониклих плодів (секція Medium роду Campanulа). Ці дані частково узгоджуються з молекулярно- філогенетичними даними щодо поділу підродини Campanuloideae на триби.^UThis dissertation is dedicated to the study of the peculiarities of fruit development in model representatives of the Campanulaceae family of the natural and cultural flora of Ukraine at the main stages of fruit ontomorphogenesis. The development of the morpho-anatomical structure and dehiscence of fruits in 18 species of two subfamilies, Campanuloideae (17 species), and Lobelioideae (1 species), including 11 species from the genus Campanula, was examined. For each studied species, the general morphology and micromorphology of the gynoecium were described at three main stages of its development—pre-anthesis (bud), anthesis (fully open flower stage), and during fruiting. The features of the fruit vascular system and the arrangement of mechanical tissues responsible for fruit dehiscence were investigated, and characteristics of the fruit occured at different stages of its ontomorphogenesis were established. The study refined for the first time the classification of bellflower fruits in Ukraine based on morphogenetic and histogenetic features and the mode of dehiscence, revealing some external morphology, micromorphology, and anatomy of the fruit. The significance of the obtained data for the family's taxonomy was clarified. The research was conducted using methods of descriptive morphology and anatomy, comparative-morphological approach, botanical microtechnique, light microscopy, and digital microphotography. Concepts of fruit morphogenesis, vertical zonation of the gynoecium, vascular anatomy of the flower, and histogenetic zonation of the ovary were applied. As a result, possible evolutionary-morphological pathways of fruit development in the Campanuloideae subfamily of the Campanulaceae family were proposed. This is a change in the mode of fruit dehiscence from supra-sepalous (Platycodon grandiflorus and Jasione montana) to infra-sepalous. This is associated with a change in the patterns of lignification of the mesocarp and septas of the fruit to the formation of narrow and short axicorns (section Rapunculus of the genus Campanula) and the development of pendent fruits (section Medium of the genus Campanula). These findings partially align with molecular phylogenetic data regarding the subdivision of the Campanuloideae subfamily into tribes.