Колективна праця науковців інститутів Національної академії наук України присвячена актуальним проблемам суспільно-політичного розвитку в умовах цивілізаційних трансформацій. Авторами на основі сучасних теоретичних концепцій та аналізу політичних практик здійснено дослідження передумов, стану та перспектив реалізації нового етапу цивілізаційного розвитку України в контексті сучасних суспільно-політичних змін, визначено ризики і можливі загрози Українській державі та національній ідентичності. Виокремлено стратегічні напрями втілення проекту цивілізаційного розвитку України, його законодавчого та політико-управлінського забезпечення, реформування соціокультурної, освітньої та наукової сфер, шляхи активізації політичної участі громадян. Визначено ймовірні наслідки втілення цивілізаційного проекту шляхом зіставлення здобутків і можливих втрат за наслідками реалізації стратегій цивілізаційних змін, вірогідних глобальних викликів цивілізаційному розвиткові України. Книга адресована владній і політичній еліті країни, працівникам сфери державного управління, науковцям, громадським і політичним діячам, усім, хто прагне оцінити сучасний стан та перспективи цивілізаційного поступу нашої країни.

Національна доповідь висвітлює стан досягнення Цілей Розвитку Тисячоліття (ЦРТ) в Україні та базується на широкому колі інформаційних, аналітичних і статистичних матеріалів. У доповіді наведено аналіз тенденцій національного розвитку та перешкод на його шляху, ключові проблеми та рекомендації. Міністерство економічного розвитку і торгівлі України здійснило аналіз успіхів і викликів на шляху досягнення завдань ЦРТ до 2015 року. Ця робота відбувалася за підтримки Проекту Програми розвитку ООН «Прискорення прогресу на шляху досягнення Цілей Розвитку Тисячоліття в Україні» спільно з Інститутом демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи Національної академії наук України. Для забезпечення об’єктивності оцінок до процесу підготовки доповіді, обговорення досягнення ЦРТ, визначення проблем та розроблення рекомендацій долучилися понад 200 провідних фахівців у тематичних сферах ЦРТ. У публікації наведена динаміка досягнення цілей за ключовими індикаторами. Бенчмаркінгові орієнтири для досягнення до 2015 року були встановлені у 2000 році й оновлені у 2010 році на підставі розрахунково-прогнозної роботи щодо окреслення тенденцій розвитку на довгострокову перспективу та аналізу стану виконання завдань ЦРТ (з урахуванням змін у національній статистиці).

Для прогнозування тенденцій майбутнього суспільного розвитку та стратегічного планування необхідним є вивчення винесених уроків із досягнення ЦРТ. Здійснення об’єктивного аналізу досягнень та здобутків на шляху виконання завдань ЦРТ до 2015 року, ретельне вивчення існуючих проблем, їх причин та можливих наслідків, врахування незавершених завдань ЦРТ та нових викликів, що постають на шляху розвитку, та вироблення рекомендацій щодо прискорення прогресу на шляху досягнення ЦРТ – ці питання стали ключовими у процесі розроблення доповіді «ЦРТ.Україна.2013». В рамках відкритого обговорення згаданих питань проведено низку заходів: 7 експертних дискусій та 7 круглих столів за участю високопосадовців, електронне обговорення кожної цілі, круглий стіл з представлення проекту доповіді. До процесу обговорення та доопрацювання проекту доповіді «ЦРТ.Україна.2013» долучилось понад 150 представників експертної спільноти за напрямами, що відповідають тематичним сферам ЦРТ: урядовці, управлінці, фахівці агентств системи ООН, дипломати, науковці, економісти, демографи, лікарі, епідеміологи, екологи, освітяни, журналісти, підприємці, представники недержавних організацій, діяльність яких сприяє досягненню ЦРТ, та інші представники громадянського суспільства. Доповідь «ЦРТ.Україна.2013» є результуючим наслідком цієї роботи.

У доповіді висвітлено стан досягнення Цілей Розвитку Тисячоліття (ЦРТ), уточнено матрицю завдань та індикаторів ЦРТ та встановлено реальні цільові орієнтири до 2015 року з використанням широкого кола інформаційних, статистичних та аналітичних матеріалів. Проаналізовано перешкоди на шляху динамічного розвитку країни, визначено основні проблеми нинішнього етапу реалізації завдань ЦРТ та запропоновано рекомендації щодо оптимальних шляхів їх вирішення. Публікація стане у нагоді урядовцям, працівникам міністерств та відомств, керівникам та фахівцям місцевих органів виконавчої влади, науковцям, діячам громадських організацій, усім, кого цікавлять питання соціально-економічного та людського розвитку України.

У доповіді розглянуто проблемні питання консолідації українського суспільства у ситуації соціально-економічної, внутрішньо- та зовнішньополітичної кризи, оцінено стан національної згуртованості, розкрито причини та фактори конфронтаційних явищ у суспільних відносинах, розгорнуто модель національної єдності та стратегію її досягнення.

У доповіді подано бачення пріоритетів розвитку на період після 2015 року, сформоване за результатами національних консультацій, що відбулися в Україні у січні–квітні 2013 року. У доповіді наведені як узагальнена позиція громадськості й експертної спільноти, так і думки окремих людей, висловлені під час національних консультацій та опитувань. Також у доповіді сформульовано рекомендації для забезпечення сталого людського розвитку в Україні та світі.

В Національній доповіді проаналізовано радіологічні та медичні наслідки через 30 років після аварії на Чорнобильській АЕС: дози опромінення, стан здоров'я постраждалих та його зміни у віддаленому періоді, соціально-психологічний стан мешканців забруднених радіонуклідами територій та демографічні зміни.

Доповідь підготовлено за результатами багаторічних досліджень фахівців ряду інститутів Національної академії наук України: Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи, Інституту економіки та прогнозування, Інституту економіки природокористування та сталого розвитку, Інституту соціології, Інституту політичних і етнонаціональних досліджень імені І.Ф.Кураса. Стрижневою ідеєю доповіді є трактування сутності цивілізаційного прогресу на засадах людиноцентричності соціуму, економіки та екології. Головною передумовою і водночас результатом успішного розвитку визначено справедливість по відношенню до тих поколінь, які нині живуть, і до тих, які прийдуть у цей світ в майбутньому. У доповіді наведено докази того, що процеси людського розвитку в Україні відповідають глобальним трендам і спрямовані на досягнення вищих соціо-гуманітарних цілей держави. Доведено, що досягнення усталеності людського розвитку можливе за кількох умов: зміні світоглядної позиції еліти та провідних суб’єктів економічних, екологічних та соціальних відносин; оволодінні інтелектуальними діячами новою науковою парадигмою; впровадженні нових моделей споживчої, трудової та соціальної поведінки населення; розробленні та втіленні у державну політику механізмів подолання системних обмежень гуманізації суспільного розвитку. Саме такий підхід забезпечує можливість подолання негативних чинників формування та використання природних, економічних і соціальних ресурсів, вирівнювання доступності ресурсів для різних верств та соціальних шарів населення, створення надійних інституційних механізмів передбачення системних загроз та ризиків, попередження або пом’якшення наслідків їх реалізації. Матеріали національної доповіді розраховані на фахівців органів законодавчої та виконавчої влади, науковців, експертів та аналітиків, небайдужих представників бізнесу та активних діячів суспільства.

Здійснено комплексний аналіз стану та визначальних тенденцій економічного, соціального, політико-правового та гуманітарного розвитку України у світлі загроз і ризиків, пов'язаних у тому числі з кризовими процесами в сучасному світі. Висвітлено макроекономічні зміни, трансформації реального сектору економіки, небезпеки у сфері енергетики, екології. Значну увагу приділено проблемам досягнення ефективного державного управління, подолання політичної кризи, стабілізації фінансового сектору, розвитку діалогу влади, бізнесу та громадянського суспільства, трансформації соціогуманітарної сфери. Авторами доповіді запропоновано бачення стратегії, шляхів і механізмів подолання системної кризи та виведення країни на орієнтири динамічного зростання. Вирішення соціально-економічних проблем органічно пов'язано зі збереженням і зміцненням демографічного потенціалу, пріоритетами людського розвитку, завданнями консолідації української політичної нації і формування цілісного соціогуманітарного простору України. Праця є першою із серії запланованих Національною академією наук України щорічних доповідей з ключових проблем соціально-економічного, суспільнопол ітичного та культурного поступу сучасної України. Розраховано на політикум, управлінську та наукову еліту України, усіх, хто причетний до розроблення та прийняття відповідальних політичних і управлінських рішень.

Досліджено соціально-економічний потенціал сталого розвитку України та її регіонів у контексті реального поступу. Висвітлено проблеми створення каскадних форм організації виробничо-господарської взаємодії регіональних соціально-економічних систем. Запропоновано фінансово-економічний механізм управління територіальними природно-господарськими комплексами та рентні засади модернізації водогосподарської сфери України. Проаналізовано роль соціальних ресурсів регіону в умовах децентралізації управління та шляхи подолання асиметрії функціонування підприємницького сектору як складової сталого розвитку вітчизняної економіки. Розроблено механізми державного регулювання реструктуризації промисловості. Сформульовано методологічні основи та напрями реформування адміністративно-територіального устрою України. Викладено правові засади регіоналізації державного управління економікою. Для наукових працівників, фахівців державних органів управління, спеціалістів економічної сфери.

Досліджуються сучасний стан, тенденції і проблеми відтворення соціально-економічного потенціалу сталого розвитку України та її регіонів. Запропоновано методологію формування системи індикаторів ефективності розвитку регіональних соціально-економічних систем та здійснено системно-комплексну оцінку соціально-економічного потенціалу сталого розвитку України. Значну увагу приділено концептуальним і науково-методичним підходам до оцінки соціального потенціалу держави та її регіонів, перспективам модернізації соціальної інфраструктури та формуванню і використанню територіальних міграційних систем.

Сформульовано базові імперативи та стратегічні напрями раціоналізації всіх сфер ресурсокористування на основі оцінки енергетичної самодостатності розвитку національного господарства, вдосконалення системи управління земельними ресурсами як основної детермінанти ефективного використання територіального базису сталого розвитку регіональних господарських комплексів, формування моделі імплементації рентних відносин у структуру управління водним господарством й систему інвестиційного забезпечення сфери водокористування, пріоритетів трансформації системи управління лісовим господарством. Розкриваються методологічні та методичні засади капіталізації природно-ресурсної складової соціально-економічного потенціалу сталого розвитку й передумови інституціонального розвитку сфери поводження з відходами та вторинного ресурсокористування в умовах посилення євроінтеграційного вектора розвитку України.

Національна доповідь про становище інвалідів в Україні містить інформацію щодо: законодавчої бази стосовно соціальної захищеності осіб цієї категорії та законодавчих ініціатив з цього приводу; реального стану справ з досліджуваного питання, у тому числі статистичних даних починаючи з 2009 року; проблем, з якими доводиться стикатись під час реалізації відповідних положень нормативно-правових актів тощо. Метою роботи є здійснення оцінки становища інвалідів в Україні, висвітлення позитивних зрушень у цьому напрямі, а також проблем та можливих шляхів їх вирішення.

Україна має амбіції стати провідною аграрною державою з великим експортним потенціалом сільськогосподарської продукції. І для цього є багато сприятливих передумов, але перед цим треба вирішити чимало проблем. Зокрема: - забезпечити раціональне використання і збереження ґрунтів як найважливішого компонента природного середовища; - забезпечити застосування ґрунтозахисних технологій і інших заходів з усунення забруднення і деградації ґрунтів при здійсненні господарської і інших видів діяльності; - забезпечити постійний моніторинг ґрунтів та агрохімічну паспортизацію земель сільськогосподарського призначення; - своєчасно виявляти негативні зміни стану ґрунтів і обов’язково вживати заходи з відновлення деградованих ґрунтів; - забезпечувати наукову обґрунтованість заходів з охорони ґрунтів; - забезпечувати гласність, повноту і достовірність інформації про стан ґрунтів, про обсяги застосованих заходів з охорони ґрунтів; - забезпечити участь громадськості у прийнятті рішень у галузі охорони ґрунтів; невідворотність відповідальності за шкоду, спричинену ґрунтам. Мета Національної доповіді – дати об’єктивний аналіз і виявити причини незадовільного стану ґрунтового покриву країни і на цій основі сформулювати пропозиції до владних структур для його виправлення.

Ця, Шоста Національна Доповідь, розроблена у повній відповідності до вимог Конвенції про ядерну безпеку, “Керівних принципів, які стосуються національних доповідей, що надаються у відповідності з Конвенцією про ядерну безпеку” (МАГАТЕ, Інформаційний циркуляр, INFCIRC/572/Rev.4, 16 квітня 2013 року). Поданням цієї Національної Доповіді Україна у повній мірі виконує свої зобов’язання щодо Статті 20 Конвенції про ядерну безпеку. Доповідь базується на чинних в Україні законодавчих та нормативно- правових актах і офіційних звітах центральних органів виконавчої влади, які здійснюють реалізацію державної політики у сфері використання ядерної енергії. Головною метою Доповіді є надання об’єктивної та неупередженої інформації про стан безпеки ядерних установок і заходів, що вживаються для підвищення її рівня та захисту населення й навколишнього природного середовища в Україні, а також висвітлення змін і прогресу в законодавчій та регулюючій основі та ядерно- енергетичному секторі України за останні три роки.

Національна доповідь підготовлена колективом науковців Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В.Птухи НАН України, ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України», Інституту економіки промисловості НАН України, Інституту економіко-правових досліджень НАН України, Інституту соціології НАН України, Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса НАН України, ДУ «Інститут регіональних досліджень ім. М.І.Долішнього», ДУ «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку НАН України» за результатами виконання НДР «Політика інтеграції українського суспільства в контексті викликів і загроз подій на Донбасі», «Вимушені переселенці та приймаючі громади: уроки для ефективної суспільної адаптації й інтеграції», «Правові важелі активізації підприємницької діяльності внутрішньо переміщених осіб». У доповіді досліджено історичні передумови формування соціокультурного феномену та новітні чинники трагедії Донбасу, соціально-економічні втрати України внаслідок подій на Донбасі. Визначено загрози, ризики та можливості розвитку України в економічній і соціо-політичній сфері, а також пріоритети інтеграції українського суспільства. Проаналізовано соціально-економічні, інституційні й соціогуманітарні складові політики інтеграції українського суспільства. Доповідь розрахована на фахівців у галузі соціальної економіки та політики, демографії й людського розвитку, державного управління, студентів та аспірантів економічних і гуманітарних спеціальностей.

Наведено дані щодо стану енергоефективності як одного з головних критеріїв розвитку економіки. Подано результати моніторингу показників енергоефективності в адміністративно-територіальному і галузевому вимірах. Розглянуто потенціал використання в Україні відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива, а також сучасних вітчизняних та зарубіжних технологій у цій сфері. Висвітлено економічні, екологічні, правові, технологічні та інші питання, пов’язані з ефективністю використання енергетичних ресурсів у країні. Викладено аналіз реалізації державної політики у сфері ефективного використання енергетичних ресурсів з рекомендаціями щодо подолання існуючих перешкод для прискорення зменшення енергоємності виробництва продукції, мінімізації загроз національній безпеці держави та формування концептуальних підвалин переходу економіки України на засади збалансованого розвитку.

Колективна праця продовжує започатковану Національною академією наук України у 2009 р. серію щорічних доповідей із ключових проблем соціально-економічного, суспільно-політичного та культурного поступу сучасної України. Грунтуючись на основних відправних положеннях і висновках попередньої доповіді «Соціально-економічний стан України: наслідки для народу та держави» щодо проблем, які нагромадилися впродовж попереднього десятиліття, Національна доповідь 2010 р. являє собою стратегічний і одночасно практичний документ, спрямований у майбутнє. Її метою є окреслення сформованого вітчизняною академічною наукою концептуального бачення принципово нового курсу здійснення в Україні назрілих модернізаційних перетворень, конкретних завдань і механізмів їх реалізації.

Ця книга є третьою у серії запланованих Національною академією наук України щорічних доповідей з актуальних проблем соціально-економічного, суспільно-політичного та культурного розвитку України. Авторами на основі сучасних теоретичних концепцій, що стосуються загальних тенденцій еволюції національного суверенітету в умовах глобалізації, проаналізовано стан і проблемні аспекти національного суверенітету України, запропоновано шляхи його зміцнення відповідно до реальних можливостей країни. Йдеться про наповнення концепції національного суверенітету новим змістом, впровадження додаткових механізмів забезпечення внутрішньої і зовнішньої суверенності України. Книга адресована владній та політичній еліті країни, працівникам сфери державного управління, науковцям, усім зацікавленим у зміцненні потенціалу та авторитету Української держави.

Земельна реформа в Україні триває 25-й рік. Завдяки їй сформовано приватну власність на землю, безоплатно передано громадянам майже 30 млн га землі, створено нові аграрні формування ринкового типу. У Національній доповіді здійснено аналіз організаційно-економічних передумов та основних засад реформування земельних відносин, розглянуто наслідки проведення реформи упродовж 1991–2015 рр., обґрунтовано напрями та шляхи завершення земельної реформи.

Національна доповідь ґрунтується на офіційних даних про стан поверхневих і підземних джерел питної води, систем питного водопостачання та водовідведення, якість питної води за результатами її моніторингу, склад стічних вод, що скидаються у водойми та їхній вплив на довкілля, результати державного санітарного нагляду за системами питного водопостачання та водовідведення, стан реформування та розвитку водопровідно-каналізаційного господарства тощо.