Україна дала світу чимало яскравих і цікавих особистостей. І сто героїв цієї книги – лише дещиця з їх числа. Автори намагалися представити в ній найбільш видатні постаті минулого і сучасності, тих, хто своєю працею і талантами прославив країну, вплинув на хід її історії. «Нація виявляє себе не лише в людях, яким вона дає життя, але й у тім, яким людям вона віддає почесті, яких людей пам'ятає», – говорив Джон Кеннеді. Якщо звернутися до історичної пам'яті української нації, то протягом тривалого часу головними її символами незмінно залишалися Богдан Хмельницький, Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко, Михайло Грушевський. При цьому варто зазначити: життєписи були настільки ідеалізовані й оповиті всілякими міфологічними нашаруваннями, що скоріше нагадували історичні архетипи, ніж біографії реальних людей. Тому, розповідаючи про цих видатних особистостей, автори прагнули зняти з їхніх портретів хрестоматійний глянець і познайомити читача з маловідомими фактами їхнього життя і діяльності. Іще більш далеким від історичної правди було представлено в біографічній літературі життєвий шлях таких державних і політичних діячів, як Іван Мазепа, Симон Петлюра, Нестор Махно, Степан Бандера. Тривалий час їхня роль в історії України викликала суперечливі оцінки, які робили з цих людей не національних героїв, а ізгоїв суспільства. Суперечки навколо них тривають і сьогодні, але навіть їхні супротивники не можуть не визнати того, що всі вони, безсумнівно, є неабиякими особистостями, які виявили чимало сили волі й мужності в найтрагічніші періоди життя країни. Донедавна українці вкрай мало знали про своїх видатних співвітчизників, які з різних причин були змушені залишити батьківщину. Більшість із них забуто. Така ж доля випала й тим, хто став жертвою сталінських репресій, представникам дисидентського руху, борцям за права людини в Україні. А тим часом саме ці люди сприяли зростанню авторитету української науки і культури далеко за межами країни. От чому в сучасній галереї видатних людей України гідне місце посідають Михайло Драгоманов і Олександр Архипенко, Серж Лифар і Володимир Винниченко, Дмитро Чижевський і Микола Бердяев, Василь Стус і В'ячеслав Чорновіл. Серед героїв цієї книги – не лише українці, але й представники інших національностей. Їхні імена тут не випадкові, оскільки для одних Україна була малою батьківщиною, інші тривалий час жили і працювали на українській землі вже в зрілі роки. Не можна не погодитися з російським ученим, академіком Д. Лихачовим, який стверджував, що «національні особливості зближують людей… а не вилучають їх із національного оточення інших народів, не замикають народи в собі». Тож не варто дивуватися тому, що в історичній пам'яті українського народу почесне місце завжди посідатимуть імена Шолом-Алейхема, Івана Айвазовського, Архипа Куїнджі, Миколи Пирогова, Іллі Мечникова, Сергія Прокоф'єва і багатьох інших видатних «неукраїнців». До речі, вони були набагато мудріші за деяких своїх нащадків і ніколи не відокремлювали свою долю від української землі і того народу, серед якого жили і діяли. Варто згадати хоча б рядки з листа М. Гоголя, адресовані А. О. Смирновій-Россет: «Скажу вам одне слово щодо того, яка в мене душа, хохляцька чи російська. Я сам не знаю, яка в мене душа. Знаю тільки, що ніяк би не віддав переваги ні малоросіянину перед росіянином, ні росіянину перед малоросіянином. Обидві природи надто щедро обдаровані Богом, і, як навмисно, кожна з них порізно містить в собі те, чого немає в іншій…» Ці слова, написані в середині XIX століття, залишаються актуальними й сьогодні.

The story of the Soviet occupation of Afghanistan is well known: the expansionist Communists overwhelmed a poor country as a means of reaching a warm-water port on the Persian Gulf. Afghan mujahideen upset their plans, holding on with little more than natural fighting skills, until CIA agents came to the rescue with American arms. Humiliated in battle, the Soviets hastily retreated. It is a great story-but it never happened. In this brilliant, myth-busting account, Rodric Braithwaite, the former British ambassador to Moscow, challenges much of what we know about the Soviets in Afghanistan. He provides an inside look at this little-understood episode, using first-hand accounts and piercing analysis to show the war as it was fought and experienced by the Russians. The invasion was a defensive response to a chaotic situation in the Soviets' immediate neighbor. They intended to establish a stable, friendly government, secure the major towns, and train the police and armed forces before making a rapid exit. But the mission escalated, as did casualties. Braithwaite does not paint the occupation as a Russian triumph. To the contrary, he illustrates the searing effect of the brutal conflict on soldiers, their families, and the broader public, as returning veterans struggled to regain their footing back home. Now available in paperback, Braithwaite carries readers through these complex and momentous events, capturing those violent and tragic days as no one has done before.

Vol. 1 : A-D. - 524 p.

Хто ми — Україна чи Малоросія? Європа чи Росія? Чи українська релігійність — це те саме, що візантійське православ'я? Звідки взялись тамплієри на берегах Дніпра? Яку таємницю берегли «таємні товариства» малоросійських дворян XIX ст.? Звідки в «Лісовій пісні» зашифрована легенда про Грааль? Чи й справді українці — це «селянська нація»? В чому різниця між демократією і хамократією? В чому полягав модерний «український проект» і чи вдалося нам його реалізувати?.. Нова книжка провідної української письменниці, підсумковий плід її багаторічних роздумів — це вражаюча інтелектуальна подорож крізь віки, культури й конфесії в пошуках «України, яку ми втратили». Ключем до неї стає розкритий О. Забужко «код Лесі Українки». Аристократка і єретичка, спадкоємиця древнього лицарського роду і продовжувачка гностичної традиції, ця найвидатніша з українок залишилася незрозумілою в радянській Україні і майже незнаною широкій публіці — в Україні незалежній. Чому? Відповіддю на це питання стає велика історична драма «прихованої війни», яку Оксана Забужко з притаманною їй відвагою виносить із забуття і, на багатющому літературному й історичному матеріалі, відновлює на повен зріст. Це не лише фундаментальна історико-культурна студія чи вишукана філологічна екзегетика. Це ще й книга про наше сьогодення — про те, як жорстоко ми розплачуємося за втрату і забуття багатовікової лицарської культури.

This volume offers a number of forensic indicators of election fraud applied to official election returns, and tests and illustrates their application in Russia and Ukraine. Included are the methodology's econometric details and theoretical assumptions. The applications to Russia include the analysis of all federal elections between 1996 and 2007 and, for Ukraine, between 2004 and 2007. Generally, we find that fraud has metastasized within the Russian polity during Putin's administration with upwards of 10 million or more suspect votes in both the 2004 and 2007 balloting, whereas in Ukraine, fraud has diminished considerably since the second round of its 2004 presidential election where between 1.5 to 3 million votes were falsified. The volume concludes with a consideration of data from the United States to illustrate the dangers of the application of our methods without due consideration of an election's substantive context and the characteristics of the data at hand.

Возвращение моды на Россию в самой России – главная примета 2000-х. Разительный контраст с эпохой перестройки, когда российское считалось плохим или вторичным просто по определению. Сегодня мы возвращаем себе способность говорить «русское» или «Россия» без презрительного оттенка – но и без лишнего барабанного пафоса, просто и с любовью, как о своем доме. Известные артисты, деятели культуры, лидеры шоу-бизнеса, спортсмены – это по определению те, кто наиболее тонко чувствует такого рода исторические изменения. Общаясь в силу особенностей статуса с невероятным количеством самых разных людей, «звезды» приобретают способность выражать не только свое, но и их мнение. В этом сборнике о своем ощущении России говорят Алексей Немов и Ксения Собчак, Борис Гребенщиков и Елена Проклова, Диана Арбенина и Лена Перова…

У брошурі українського комуніста головну вагу приділено згортанню суверенітету УСРР та плани перетворення її на частину єдиної радянської Росії.

Я посчитал для себя необходимым высказаться о Чеченской войне, потому что все официальные и неофициальные учителя России и мира стали на сторону чеченских националистов, чеченских национал-освободителей, чеченских национал-революционеров, а я именно их (национал-освободи­телей) считал неправой стороной. Потому что на сторону врагов человечности перешли все средства массовой информации России и мира. Потому что уже и народы, привыкшие за семьдесят лет послушно повторять то, что им вкладывают в голову газета и телевидение, заговорили о «странной», о «непонятной» и даже преступной и аморальной, со стороны России, войне в Чечне. Опять, как в семидесятые годы, в российских газетах, на телевидении, но в отличие от семидесятых, с добавлением в ту.

У книжці розповідається про основні події, які відбувалися в Севастополі і в Криму з кінця 1991 до 1997 року. Україна і Росія кілька разів опинялися на межі можливого збройного конфлікту під час розв’язування проблеми чорноморського флоту. На основі раніше закритого широкого документального матеріалу показано масштаби неоголошеної війни, приховану великодержавну, шовіністичну політику певних сил Росії, спроби переглянути кордони, відторгнути Крим і Севастополь від України. Велику увагу приділено аналізові діяльності російських спецслужб і розвідки чорноморського флоту на півострові. Наведено факти взаємодії командної ланки ЧФ з по-сепаратистському налаштованими організаціями, партіями та депутатами кримського парламенту і колишнім президентом Криму. Розкривається ряд серйозних помилок окремих керівників України, через які не вдалося своєчасно розв’язати проблему чорноморського флоту. особливе місце займає розповідь про скорумпованість вищих чинів чорноморського флоту, про розпродаж, розкрадання та вивезення цінного майна. Важливу увагу приділено портретам тих, хто створював Військово-Морські Сили України, показано успіхи і патріотизм цих людей, а також їхні помилки. Читач узнає про основні етапи будівництва українських ВМС з 1991 до 1997 року.

Т. 1. - 621 с.

Трехтомное информационно-аналитическое издание "Атлас современной религиозной жизни России" посвящено описанию религиозно-общественной ситуации в 78 субъектах Российской федерации. Оно включает описание своеобразия религиозной истории данного региона, описание течений, существующих в данном регионе и религиозной политики властей региона в 1988-2004 гг.

По оголошенні Українською Центральною Радою IV Універсалу Україна стала самостійною державою, також як така вела мирові переговори з Центральними державами в Бересті. Рівночасно вела мирові переговори з тими ж державами і більшовицька Росія. Предсідник більшовицької делегації Троцький виступив із заступництвом Радянської України, запевняючи представників Центральних держав, що ніби Центральна Рада та її уряд уже не існують. А в цей час правительство України вживало надлюдських зусиль у придушенні анархії внутрі країни і для її оборони назовні.