Через большинство религий, и мифов народов мира проходит идея Конца Света. Причем нее варианты удивительно схожи. Случайно ли это? А не лежат ли в основе их сюжетов какие-нибудь природные катаклизмы? Не землетрясения ли и извержения вулканов "виновники" Конца Света? И если да, то не грозит ли нам в ближайшем будущем такой же конец? Может ли ответить на эти вопросы геофизика - наука о строении Земли и процессах, происходящих в ее оболочках. Брошюра рассчитана на широкий круг читателей.

Як вписується українська доля у контекст світових процесів? Якою мірою українські Церкви спроможні відповісти на виклики часу? Автор відповідає на ці питання, розглядаючи українську ідею з точки зору її християнського наповнення. На основі власного досвіду небайдужого мирянина, а також з урахуванням великого опрацьованого матеріалу він аналізує окремі процеси, що відбуваються в сучасному християнстві, зосереджуючи увагу на моральній (душпастирській) місії Церкви, на деяких історичних і сучасних проблемах її служіння, на питанні релігійної свободи. Зокрема, роздумує над долею Київської Церкви. Книга розрахована на українських інтелектуалів - публіцистів, філософів, богословів, творчу інтелігенцію, політиків та всіх, кого хвилює доля України.

У книжці «Післячорнобильська бібліотека: Український літературний постмодерн» Тамара Гундорова трактує українську літературу 1990-х років як літературу постмодерної епохи, складовими якої є неонародництво, неомодернізм і постмодернізм. За структурою книжка Гундорової далека від класичної історії літератури. Це збірка есеїв, написаних у доволі невимушеному стилі, не переобтяжена недоречними цитатами й термінологією. Доки пишеться академічна «Історія української літератури» у п’яти томах, Тамара Гундорова представила свій якісний, концептуальний, незаангажований і консолідований варіант історії української постколоніальної літератури або українського літературного постмодерну, поставивши поряд у своїй післячорнобильській бібліотеці тексти старих, молодих, які ще лишаються молодими, й молодих, що плавно стають старими, тексти тих, хто переживає «великий» і «малий апокаліпсис», любить Відень, Львів, Київ, Житомир, Харків і село як метафору, пише серйозні романи, переробляє серйозні на несерйозні й анекдоти на повісті.