Т. 2. - 2006. - 416 с.

Во втором томе главное внимание уделяется анализу когнитивных способностей - восприятия, мышления, сознания и памяти. Автор исходит из предпосылки, что для своего успешного развития эпистемология должна ориентироваться на синтез современных эволюционных и когнитивных представлений, доказавших свою эффективность в когнитивной науке. в информационных и биотехнологиях. С точки зрения эволюционно-информационной эпистемологии, человеческое познание оказывается видоспецифичной формой информационного контроля окружающей среды и внутренних когнитивных состояний людей. Эффективность этого контроля обеспечивается когнитивными способностями, которые развиваются в ходе продолжающейся биологической (когнитивной) и социокультурной эволюции человеческих популяций. Значительное место в книге уделено также исследованию особенностей научного познания. в том числе и биологических (когнитивных) предпосылок его формирования.

Головна відмінність людини від тварин – її прагнення до пізнання й перетворення природи. З’явившись один раз на певному етапі еволюції, ця слабка істота, що не мала ні крил, ні іклів, ні пазурів, ні смертоносного жала, ні густого шерстяного покриву – загалом, нічого з того арсеналу захисних засобів, яким володіли його більш “щасливі” сусіди, змогла не тільки вижити в жорстких умовах природного відбору, але й диктувати природі свої умови, активно перетворюючи навколишнє середовище. Активність мислення, що керується інстинктом самозбереження, за всіх часів змушувала людину винаходити все нові інструменти, будь то сокира, колесо або комп’ютер. Підкоряючи нові вершини пізнання, людина бачила перед собою усе ширші обрії, все сміливіші мрії вабили її, усе повнішими ставали її знання про світ. Тисячоліттями людина йшла по шляху пізнання, проникаючи усе далі в таємниці природи, і, мабуть, не буде кінця цьому шляху...