Гігієна (від грец. gygienos - здоровий) - галузь медицини, що розробляє і впроваджує методи запобігання захворюванням, вивчає вплив різних чинників зовнішнього середовища на здоров'я людини, її працездатність та тривалість життя. Гігієнічна наука тісно пов'язана з такими науками, як біологія, фізіологія, біохімія, токсикологія, фізика. Але їй як профілактичній медицині найбільш близькі епідеміологія та екологія. Епідеміологія - наука, що вивчає причини виникнення та об'єктивні закономірності поширення інфекційних хвороб і розробляє методи боротьби з ними. Екологія вивчає закономірності взаємовідносин організмів із середовищем, у якому вони живуть. Великі російські фізіологи І. М. Сєченов та І. П. Павлов довели, що між організмом та навколишнім середовищем існує рівновага, що зумовлена, насамперед, однаковим хімічним складом організму і середовища, а також обміном речовин та енергії між ними. Отож, організм без зовнішнього середовища існувати не може. Для людини зовнішнє середовище - це не тільки природа, а й суспільство, з його засобами виробництва і виробничими відносинами, тому на здоров'я впливають також соціальні умови - спосіб життя. Якщо порушується рівновага єдності організму та навколишнього середовища і несприятливі чинники перебільшують адаптаційні можливості організму, то це може призвести до захворювання. Вплив зовнішнього середовища на організм здійснюється через фізичні, хімічні і біологічні чинники, а також соціально-побутові умови. До фізичних чинників належить температура, вологість та рух повітря, атмосферний тиск, освітлення, сонячна радіація та іонізуюче випромінювання, шум, вібрації тощо. Майже всі вони необхідні для життєдіяльності організму, але за певних рівнів інтенсивності можуть завдавати шкоди здоров'ю.