У багатій та різноматній історико-архітектурній спадщині України пам'яткам оборонної архітектури - фортецям, замкам, оборонним храмам, міським укріпленням - належить визначне місце. Упродовж багатьох століть вони були головними у забудові міст і містечок. Замки першими відбивали ворожі напади й останніми підкорялися завойовникам. Без перебільшення можна сказати, що від рівня організації оборони залежала доля всіх поселень, життя чи смерть їхніх мешканців. Стародавні пам'ятки, що збереглися донині, становлять органічну складову краєвидів Поділля, Галичини, Закарпаття, Волині, Причорномор'я, Криму, інших країв нашої держави.

Книжка присвячена малодослідженому феномену української історії та культури — тим містам, які виконували столичні функції протягом існування української держави у специфічній формі гетьманату — так званої Гетьманщини з 1654 р. до 1782 р. Це автономне державне утворення, що постало в горнилі національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького, відіграло провідну роль у формуванні української національної ідентичності. Адміністративними центрами гетьманської України в ті часи були послідовно міста Чигирин, Батурин, Глухів. Сьогодні вони є основними «віхами національної історії», в них створені національні історико-культурні заповідники. Розповідь про ці міста дозволить спростувати чимало задавнених стереотипів.

Ця наукова монографія присвячена історико-містобудівним дослідженням українських міст, а саме - розробленню науково-проектної документації, яка включає історико-архітектурні опорні плани, визначення меж та режимів використання зон охорони пам'яток, визначення меж та режимів використання територій історичних ареалів. Без такої науково-проектної документації розроблення генеральних планів міст, іншої містобудівної документації не допускається. Ця монографія продовжує серію, започатковану в 2008 р. монографіями "Історико-містобудівні дослідження Чернівців" та "Історико-містобудівні дослідження Одеси". Тут узагальнений досвід Науково-дослідного інституту пам'яткоохоронних досліджень щодо розроблення такої науково- проектної документації по містах Василькову Київської області, Ізмаїлу Одеської області, Вінниці, Горлівці Донецької області. Результатами зазначених досліджень є забезпеченість кожного з цих чотирьох міст повним комплектом науково-проектної документації, спрямованої на збереження нерухомої культурної спадщини. Відтак ця монографія може бути методичним орієнтиром при розробленні такої документації по інших історичних містах. Видання розраховане на істориків архітектури та урбаністики, культурологів, істориків, археологів, краєзнавців, мистецтвознавців, музейних працівників, працівників органів охорони культурної спадщини, органів містобудування та архітектури, органів місцевого самоврядування, студентів та викладачів навчальних закладів, активістів Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, а також всіх, хто цікавиться історією та культурною спадщиною України.