Унаслідок різних причин політичного та соціально-економічного характеру протягом багатьох років за межами України опинилися і нині живуть мільйони наших співвітчизників. Ця категорія людей дістала умовну назву "українська діаспора". З набуттям незалежності Україна стала центром згуртування українців усього світу. Тому цілком природно, що встановлення та інтенсифікація зв'язків з українською діаспорою стали важливою складовою державної етнополітики. Сьогодні наша країна належить до країн із айчисленнішою діаспорою. Нині, за різними оцінками, поза її межами мешкає від 12 до 20 млн етнічних українців, тобто майже третина українського етносу перебуває за межами прабатьківщини. Українську діаспору прийнято умовно поділяти на представників далекого зарубіжжя (країни Західної Європи, Азії, Північної та Південної Америки, Австралія) та близького (нові держави - республіки колишнього Радянського Союзу). Такий поділ зумовлений як історичними обставинами, так і виразними відмінностями умов проживання українців та відповідно різними завданнями щодо захисту їхніх прав, підтримки їх та співробітництва з ними.

Збірник пропонує матеріали науково-практичної конференції, "Закордонне українство і Донеччина: вчора, сьогодні, завтра", проведеної відповідно до державної програми співпраці із закордонним українством на период до 2010 року (Постанова кабінету Міністрів України від 26.07.2006 р. №1034 та розпорядження голови доноцької облдержадміністріції від 29.11.2006 р. №578). доповіді подані з додержанням авторського стилю.

Давнє минуле Донецької та Луганської областей, як невід’ємної складової історії України, насичене різними цікавими та маловідомими сторінками, головні з яких стосуються часів Козаччини. З XVI ст. землі Дніпрово-Донецького межиріччя були полем протистояння між Польсько-Литовською державою, Московським царством, Кримським ханством та Османською імперією, а в другій половині XVII–XVIII ст. увійшли до складу Української козацької держави. На основі оригінальних архівних та опублікованих джерел з України, Польщі, Росії і Туреччини, свідчень сучасників та наукової історичної літератури автор розкриває історію військово-господарського освоєння українцями від початку 1500-х рр. і до кінця 1700-х рр. території сучасних Донеччини та Луганщини.