В часи існування трипільської культури кожна людська громада жила, працювала, полювала, відпочивала, тобто жила самостійно. Однак це не могло тривати весь час існування цієї чи іншої групи людей. Проходив час і люди випадково чи з певнимнаміром зустрічалися між собою, тобто з різних племінних груп, поселень. Чи то була військова зустріч, чи нйрна бесіда, чи допомога потерпілому, в обов'язковому порядку під час спілкування люди ділились своїми знаннями, вміннями, запозичували прийоми роботи у виготовленні знаряддя, способи полювання, ловлі риби, часом насінням, окремими тваринами. Поодинокі зв"язки розширялися, охоплювали більшу кількість людей і поступово переростали в тісні економічні, культурні взаємовигідні зв"язки, які приносили користь кожній стороні.