Розглянуто методи нейропсихологічної діагностики морфофункціональної готовності дітей з особливостями розвитку до шкільного навчання. Розкрито нейробіологічні та нейропсихологічні напрями, корекційно-синапсичні та корекційно-превентивні моделі, а також зміст корекційно-розвивального навчання. За результатами нейробіологічних і нейропсихологічних досліджень запропоновано методику підготовчого етапу корекційно-синапсичного навчання. Наведено методики формування сукцесивно-симультанної переробки інформації, підсилення енергетичного потенціалу організму дитини та розвитку її просторових уявлень.

Рассмотрены методы нейропсихологической диагностики морфофункциональной готовности детей с особенностями развития к школьному обучению. Раскрыты нейробиологические и нейропсихологические направления, коррекционно-синапсические и коррекционно-превентивные модели, а также содержание коррекционно-развивающего обучения. По результатам нейробиологических и нейропсихологических исследований предложена методика подготовительного этапа коррекционно-синапсического обучения. Приведены методики формирования сукцессивно-симультанной переработки информации, усиления энергетического потенциала ребенка и развития его пространственных представлений.

Висвітлено предмет, завдання, методи нейропсихології, основні принципи будови мозку, проблеми мозкової організації вищих психічних функцій. Наведено інформацію про зорові, тактильні та слухові агнозії, апраксії, амнезії, порушення мови, уваги, емоційно-особистісної сфери людини у разі локальних уражень мозку. Розкрито особливості нейропсихологічної діагностики у дитячому віці.

Освещены предмет, задачи, методы нейропсихологии, основные принципы строения мозга, проблемы мозговой организации высших психических функций. Приведена информация о зрительных, тактильных и слуховых агнозиях, апраксиях, амнезиях, нарушениях речи, внимания, эмоционально-личностной сферы человека при локальных поражениях мозга. Раскрыты особенности нейропсихологической диагностики в детском возрасте.

Висвітлено основні положення з питань визначення поняття "мінімальна мозкова дисфункція" (ММД), чинників і механізмів формування, клінічних проявів на основі ММД і реабілітаційних заходів, які необхідні для запобігання виникненню тяжких розладів та інвалідизації з боку нервової системи та психіки у дітей та дорослих. Розглянуто парадигму стосовно тлумачення ММД як переважно легких залишкових явищ перенесеної в преперенатальному періоді патології нервової системи. Представлено уявлення про те, що ММД - це функціональна вікова незрілість окремих систем психіки та нервової системи, що може призвести до передчасної соціальної дезадаптації дітей та підлітків, в тому числі є причиною появи соціальних хвороб. Реабілітаційні заходи у разі ММД розглянуто в контексті концепції соціальної педіатрії.

Наведено літературні дані щодо проведення діагностики когнітивних розладів, а також приклади використання деяких нейропсихологічних інструментів.

Розглянуто клініко-психологічні аспекти феномену алекситемічної психалгії (АП). Проаналізовано питання комплексної психологічної корекції АП. АП описано як психологічний феномен душевного болю без наявності фізичних подразників, проблема дослідження якого знаходиться на суміжні загальної психології, нейропсихології, вікової та педагогічної психології. Описано три нейропсихологічні причини АП (заглушення імпульсів, що йдуть від лімбічної системи, відповідальної за емоції, до кори головного мозку, порушення взаємодії між правою та лівою півкулями, дефекти розвитку головного мозку, що передаються генетично), а також первинну та вторинну АП. Для побудови психо-орієнтованого діагнозу запропоновано враховувати шість варіантів етіопатогенетичних факторів: ситуативні проблеми, проблеми в сімейному оточенні, когнітивні й поведінкові проблеми, емоційні порушення, порушення розвитку та особистісні розлади, біологічні відхилення. Наголошено на необхідності розробки системи комплексної психокорекції АП.

Рассмотрены клинико-психологические аспекты феномена алекситемической психалгии (АП). АП описана как психологический феномен душевной боли без наличия физических раздражителей, проблема исследования которого находится на стыке общей психологии, нейропсихологии, также возрастной и педагогической психологии. Описаны три нейропсихологические причины АП (подавление импульсов, идущих от лимбической системы к коре головного мозга, нарушение взаимодействия между правым и левым полушариями, дефекты развития головного мозга, которые передаются генетически), а также первичная и вторичная АП. Для построения психо-ориентированного диагноза предложено учитывать шесть вариантов этиопатогенетических факторов: ситуативные проблемы, проблемы в семейном окружении, когнитивные и поведенческие проблемы, эмоциональные нарушения, нарушения развития и личностные расстройства, биологические отклонения. Отмечена необходимость разработки системы комплексной психокоррекции АП.

The article analyzes some clinical and psychological aspects of alexithymic psychalgy, issues on complex psychological correction of this phenomenon.

Вперше проаналізовано зміни психічних функцій у жінок з галюцинаторно-маячними розладами на матеріалі нейро- та патопсихологічного обстеження. Розроблено структуру сукупного пато- та нейропсихологічного обстеження хворих. Виявлено нейропсихологічні детермінанти вищих психічних функцій у жінок з галюцинаторно-маячними розладами. Побудовано типовий нейропсихологічний профіль хворих з діагнозом "шизофренія". Обгрунтовано необхідність застосування апробованих та верифікованих методів пато- та нейропсихологічної діагностики з метою об'єктивізації стану хворих на шизофренію галюцинаторно-параноїдної форми.

Безпрецедентний розвиток нейронаук на початку ХХI ст.ставить проблему переосмислення дослідницької парадигми сучасної нейропсихології. Із часу започаткування об'єктивної нейропсихології її основні здобутки лежали в галузі клінічної нейропсихології - виявлення поведінкових наслідків органічних і фізичних ушкоджень мозку. Численні дослідження нейронаук у межах низки дослідницьких програм приносять нові результати, що покращують розуміння нейронних основ психіки. Усередині другої декади століття проголошено про початок масштабних проектів дослідження мозку в Європейському Союзі (Human Brain Project /HBP) і США (Brain Research Through Advancing Innovative Neurotechnologiеs). Розширено фінансову підтримку започаткованих раніше державних іприватних дослідницьких проектів, таких як канадська програма "Brain Canada" чи програми Інституту наук про мозок Аллена в Сіетлі. У процесі їх реалізації з'являються нові технології діагностики індивідуальних особливостей нервової системи й значно вдосконалюються вже наявні. Найбільш перспективними є методи неінвазивної нейровізуалізації, що грунтуються на функціональній магніто-резонансній та рентгенівській комп'ютерній томографії. Відзначено необхідність гармонійного поєднання нових і традиційних методів дослідження. Це дає великі масиви даних для їх співвіднесення з особливостями ментальних процесів та соціальної поведінки особистості. У такій ситуації фокус нейропсихологічних досліджень зміщується від традиційних методів клінічної психології діагностики й корекції порушень нервової системи на покращання когнітивної та соціальної адаптованості людини. Серед дослідників виникають дискусії щодо оптимального вибору йпріоритетності перспективних стратегій досліджень, а також довготривалих соціальних наслідків розвитку нейронаук. Розглянуто сучасний стан дослідницьких стратегій, проекти, у яких вони реалізуються, розвиток технологій дослідження нервової системи та вплив отриманих результатів на покращення буття людини. Проаналізовано проблеми розвитку нейропсихології в Україні й розкрито участь українських нейропсихологів у міжнародних дослідницьких програмах.

Розроблено концептуальні, теоретико-методологічні й методико-прикладні засади проведення нейропсихологічної діагностики та корекції особистості з девіантною поведінкою. Розкрито і поглиблено теоретико-методологічні підходи до вивчення девіантної поведінки. Зокрема, здійснено оцінку з позиції нейропсихології стану розроблення соціоцентричного та персоноцентричного розуміння феномена девіантної поведінки, окреслено сучасне бачення проблеми її соціогенетизму та біогенетизму, а також виявлено нейропсихологічні механізми формування сучасним суспільством артифіціальних девіацій у особистості. Представлено концепції та моделі нейропсихологічного підходу до вивчення девіантної поведінки. Розглянуто нейропсихологічні причини основних форм девіантної поведінки: агресії, сексуальних девіацій, суїцидальної та адиктивної поведінки. Описано методологічні засади нейропсихологічного дослідження особистості з девіантною поведінкою. Представлено розроблену програму експериментального дослідження осіб з девіантною поведінкою. Розроблено концептуальні положення та стратегії нейропсихологічної діагностики особистості з девіантною поведінкою. З'ясовано структуру девіантного субстрату/діяльності, наведено характеристику вибірки та девіантної реальності. На основі результатів нейропсихологічного дослідження осіб з девіантною поведінкою, які не були учасниками бойових дій, а також дослідження агресивності у постраждалих учасників АТО, визначено структуру девіантної особистості та її функціональних характеристик. Розкрито особливості нейропсихологічних механізмів актуалізації девіантної поведінки залежно від нейроперсонологічних характеристик особистості з девіантною поведінкою. Представлено нейропсихологічну концепцію девіантної поведінки. Запропоновано принципи надання нейропсихологічної допомоги девіантній особистості та соціуму. Зокрема, представлено принципи бригадної нейропсихологічної допомоги девіантній особистості. Розроблено й апробовано психологічний квест "Подорож героя" та програму "Щастя" для нейропсихокорекції особистості з девіантною поведінкою.

Уперше обґрунтовано та експериментально доведено ефективність комплексного використання засобів рухливих ігор в межах занять з фізичного виховання з молодшими школярами 6 - 10 років з девіантною поведінкою в умовах спеціалізованого закладу середньої освіти. Запропоновано комплексне використання засобів рухливих ігор на заняттях з фізичного виховання для таких дітей з визначенням завдань, структури, змісту занять та застосування спеціальних рухливих ігор у відповідності до всіх способів рухової діяльності, які наведено у типовій програмі з урахуванням усіх форм девіантної поведінки (агресивна, гіперактивна, імпульсивна, загальмована). Запропонований підхід має виключно оздоровчу та виховну спрямованість для підвищення психічного та фізичного стану цих дітей. Доведено, що комплексне використання засобів рухливих ігор в процесі фізичного виховання молодших школярів з девіантною поведінкою спеціалізованого закладу середньої освіти сприяло суттєвому поліпшенню психічного та фізичного стану дівчат та хлопчиків 6 - 10 років.

Визначено трансгенераційні чинники прив'язаності в родинах, які мають дитину з церебральними проблемами. Доведено, що відсутність належної сепарації в діаді "жінка - її мати" детермінує патологічні патерни взаємозв'язку жінки із власною дитиною. Концептуалізовано, що спотворений образ дитини як когнітивне утворення має нейропсихологічну обумовленість. Емпіричним шляхом конкретизовано індивідуально-психологічні та мікросоціальні чинники у формуванні прив'язаності в родинах, які мають дітей, хворих на ДЦП, установлено їх специфіку. Виявлено зв'язок між відсутністю інтересу в дитинстві до динамічних ігор у жінок і народження ними дитини, хворої на ДЦП. На нейропсихологічних засадах запропоновано підхід до реабілітації дитини, який передбачає індивідуальні та групові заняття з ЛФК із матерями пацієнтів. Установлено провідну роль особливостей онтогенезу та механізмів психологічних захистів жінок, які мають дитину, хвору на ДЦП, і механізми симбіотичного зв'язку в діаді "жінка та її мати" на стилі прив'язаності в діаді "мати - дитина, хвора на ДЦП". Доведено, що тривожно-амбівалентна прив'язаність жінки до своєї матері виступає чинником порушення механізмів рольової й інтеракційної перцепції, материнського самосприйняття. Визначено, що трансгенераційна обумовленість настановлень щодо моторного функціонування виступає чинником когнітивно-перцептивних викривлень образу дитини з ДЦП. Узагальнено організаційні засади та моделі медико-психологічної реабілітації в родинах, що мають дітей із ДЦП. На засадах нейропсихологічного підходу запропоновано модель соматосенсорного розвитку жінки, конгруентності патернів самосприйняття, що зумовлює взаємодію з дитиною на рівні сенсорно-імагінативних інтеракцій. Розроблено практичні рекомендації для фахівців і батьків, які виховують дитину, хвору на ДЦП, задля визначення максимально ефективного циклу розвитку дитини з ДЦП.