Розглянуто стратегії конструювання іспанської національної ідентичності у відомому есе Мігеля де Унамуно "Житіє Дон Кіхота і Санчо". Мислитель перетворює міф про Дон Кіхота на наратив про ідеального лицаря, наслідування якого подає приклад особистісного та національного відродження. Унамуно розглядає образ Дон Кіхота в оточенні кастильських культурних героїв. Надано унамунівську реінтерпретацію пригод Дон Кіхота у порівнянні з життям засновника ордену єзуїтів Ігнатія Лойоли.

Доведено, що філософське вчення Х.Ортеги про людину не є традиційно філософсько-антропологічним і являє собою футуристично спрямований варіант історицизму. Показано, що ідея людини як "радикальної реальності" є наскрізною ідеєю творчості мислителя, критерієм філософсько-теоретичного та систематичного характеру його поглядів. Обгрунтовано особливості впливу екзистенціалістської традиції на творчість Х.Ортеги, зокрема доведено, що у змісті поняття "людина як радикальна реальність" поєднуються футуристичний та буденний аспекти буття людини. Обгрунтовано критерії спадкоємності та самобутності ставлення філософа до методології кантіанства та неокантіанства, зважаючи на впровадження ним поняття "життєвий розум". Сформульовано особливості впливу ідей представників "філософії життя" та трансцендентальної феноменології у процесі обгрунтування Х.Ортегою поняття "індивідуальний життєвий проект". Запропоновано критерії відмінності філософського та соціокультурного аспектів концепції соціального самопроектування Х.Ортеги та доведено, що процес самореалізації людини у соціумі через окремі форми діяльності має діалектичний характер поєднання конструктивних і деструктивних аспектів.

Висвітлено поділ реальності на людську та соціальну, а також вплив останньої на самість особи. Проаналізовано процеси усереднення, викликані життям у масовому суспільстві. Досліджено поняття das man та модуси неавтентичного буття. Розглянуто феномен публічності й, пов'язану із цим, втрату відповідальності за вибір та вчинки. Зосереджено увагу на ролі Іншого у житті людини. Проведено аналогії між поняттями маси і das man, а також розглянуто можливість їх ототожнення. Охарактеризовано автентичне буття, яке передбачає усвідомлення своєї конечності та тимчасовості. Зроблено акцент на важливості саморефлексії та переосмисленні власного буття.

Виокремлено та осмислено філософію техніки Х. Ортеги. Розглянуто в працях Х. Ортеги, по-перше, генезу та основні етапи розвитку техніки; по-друге, зв'язок природних обставин, людини і техніки; по-третє, зв'язок внутрішнього світу людини і техніки; по-четверте, зв'язок світу культури та його життєвих проектів з технікою; по-п'яте, взаємовплив сучасної техніки і "людини маси". Для виконання поставлених завдань застосовано компаративний підхід для порівняльного аналізу історичних етапів розвитку техніки, поведінки людини і тварини щодо природних обставин, життєвих проектів бодісатви, ідальго та джентльмена з продукування техніки. Використання функціонального підходу дозволило розкрити тісний, нерозривний зв'язок між появою та функціонуванням техніки і внутрішнім світом людини, культурою, життєвою програмою, яку вона реалізує. Елементами наукової новизни нашої розвідки є виокремлення, структурування, аналіз, узагальнення та систематизація основних ідей філософії техніки Х. Ортеги. Підсумовуючи, слід відзначити, що Х. Ортега створює свою філософську концепцію техніки на основі певного синтезу екзистенціалізму, філософії життя та марксизму. Його раціовіталізм і є інтеграцією різних філософських течій кінця ХіХ - першої половини ХХ ст. Проблематика його філософії техніки надзвичайно широка. Філософ не обмежується аналізом техніки. Він грунтовно досліджує питання техніки у зв'язку з буттям людини, її внутрішнім світом та життєвою програмою, критикує ідею прогресу і технічного детермінізму. До кола його дослідження входять такі проблеми як зв'язок техніки і культури, спрямованість технічного розвитку і його залежність від типу культури та науки.

Досліджено творчу спадщину видатного іспанського філософа першої половини XX ст. Хосе Ортеги-і-Гасета (1883 - 1955). Науковцями з України, Іспанії та інших країн проаналізовано і розвинуто ідеї мислителя, пов'язані з найважливішими аспектами його концепції "життєвого розуму", що посіла гідне місце в історії світової філософії, залишаючись актуальною в осмисленні сучасних онтологічних, епістемологічних, аксіологічних, культурологічних, соціально-політичних проблем. Статті науковців згруповано за розділами: І - Життя: "радикальна реальність" і сучасна філософія; ІІ - Історичний розум - основа цивілізаційного розвитку; ІІІ - Ліберальна демократія та проблема суспільної кризи.

Розкрито зміст ключових соціально-політичних концептів іспанського філософа. Дослідження деконструює нез’ясовані сенси суспільних і політичних феноменів і процесів, показує причини кризи західноєвропейської цивілізації. Викладено поняття про первинні хисти та ознаки людини, гносеологічні простори соціальності, гіпотетичну реальність "нашого світу". Увагу приділено людському досвіду як запоруці соціальності, звичаю як сутності суспільства та мові як звичаю. Описано дефеніцію "суспільна думка" та "громадська влада", "народ" та "нація" тощо.