Опубліковано церковні монодичні (одноголосі) піснеспіви болгарського наспіву, зафіксовані в українських та білоруських нотолінійних Ірмолоях кінця XVI - XVII ст. з книгосховищ Києва та Львова. Ці Ірмолої розкривають маловідомі сторінки культурних взаємин українського і болгарського народів у їх історичному минулому. Наведено матеріали про болгарський наспів та кодикологічне дослідження, археографічний опис нотолінійних Ірмолоїв, з яких узято зразки болгарського наспіву.

Висвітлено проблеми розвитку монодійного мистецтва, його сенсу, змісту, музичної організації, жанрової належності та конфесійних витоків. Проаналізовано історію давньоруського та візантійського мистецтва, а також зв'язок різних національних форм одноголосся з церковним багатоголосим співом. Всебічно досліджено вплив сакральної монодії на українську барокову паралітургічну творчість.

Розглянуто граматичні, лексичні та стилістичні особливості тексту Молитви Івана Золотоустого на кожну годину дня і ночі церковнослов'янською та українською мовою. Зроблено акцент на необхідності створення богослужбових та молитовних текстів, спільних для різних християнських конфесій.

Дисертація присвячена виявленню специфіки методики формування морально-ціннісного відношення до духовної (релігійної) музики. Визначені критерії та рівні сформованості моральності студентів. Досліджені методологічні принципи та методичні прийоми застосування духовної музики серед числа моральноформуючих засобів.

Виявлено специфіку та роль співочої культури в традиції східно-християнської цивілізації, визначено її форму, мету, завдання та зміст. З'ясовано, на яких засадах відбувалося її становлення. Показано, чим співоча традиція відрізняється від музичної культури Нового часу та чому давні форми духовно-моральної культури актуальні в наш час. Зазначено, що збереження східно-християнського світу можливе за умови усвідомлення поверненння до традиції, сакральних основ, які були й залишаються джерелом національного буття нації. Ліберальному проекту глобалізації протиставлено нашу релігійно-національну самобутність, закладену в православних цінностях. Виявлено головні відмінності релігійно-філософських основ культури католицького Заходу та православного Сходу. Звернення до візантійської спадщини допомагає зрозуміти основи буття, без яких продуктивна та розумна діяльність є неможливими. Охарактеризовано сутність візантійської системи восьмиголосся в історико-культурологічному й естетичному аспектах. Висвітлено основні модуси співочої культури, її цінність як компонента духовного життя Особистості.

Рассмотрена православная певческая традиция как системное явление в широком познавательно-оценочном контексте. Представлена историческая динамика православной традиции, показано значение "музыки богослужения" как главного показателя семантической эволюции православной традиции и выявлена процессуальная сторона литургической символики. Изучено музыкальное (певческое) содержание православной культуры в связи с целостным строением и творческим предназначением православного богослужения как особого типа гуманитарной системы. Охарактеризованы формы и способы развития православной певческой системы в условиях современной украинской культуры.

Охарактеризовано Перемишль як найважливіший центр культурного та соціального життя української меншини в Підкарпатті. Зазначено, що різні форми діяльності інтелігенції, включаючи насичене музичне життя, сприяють підтримціі розвитку української національної самобутності. Продемонстровано, що українське хорове мистецтво виникло з пісень православної церкви, пов’язаних з греко-католицькою церквою. Грунтовно розглянуто цей вид мистецтва, який має давні традиції у Перемишлі і походить з першої половини XIX ст.

Обгрунтовано наукове розуміння регентської діяльності як системи, її структуру, функції та типології. За допомогою загальної теорії систем визначено не лише якості самої системи, а й її значення у контексті систем вищого та нижчого порядку. Подано докладне уявлення про церковний хор як об'єкт головної спрямованості регентської діяльності. Викладено специфіку підходів до виконавської роботи у церковному хорі. Наведено результати аналізу діяльності видатних регентів, а також проаналізовано концертну діяльність церковних хорів Харкова. Розглянуто форми підготовки регентів, існуючих як на теренах колишнього СРСР, так і в інших країнах, здійснено аналіз специфіки регентської мануальної техніки, а також висвітлено проблеми сучасної регентської освіти, визначено її перспективи.