Розглянуто поясні аксесуари японського традиційного костюму; висвітлено їх типологію, художні та дизайнерські особливості.

Рассмотрены поясные аксессуары японского традиционного костюма; приведена их типология, художественные и дизайерские особенности.

In article zone accessories of the Japanese traditional suit are considered; are revealed their typology, art and design's features.

Індекс рубрикатора НБУВ: Т52(23=УКР)-427 + Щ126.693(4УКР)0 + М484.3г(4УКР)

Рубрики:

Етнографія сучасних народів

Окремі частки костюму: парасольки

Шифр НБУВ: Ж68851 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Т52(23=УКР)-426 + Щ126.693(4УКР)л61 + М78г(4УКР)

Рубрики:

Етнографія сучасних народів

Окремі частки костюму: парасольки

Шифр НБУВ: Ж68851 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Здійснено спробу простежити розвиток бісерних оздоб народного одягу українців. З'ясовано територію побутування українських традиційних бісерних оздоб у першій половині XX ст., коли вони стають поширеним атрибутом народного одягу. Вивчено, описано та систематизовано техніку виконання бісерних прикрас, що застосовувалася українськими народними майстрами XIX - XX ст. Уперше до техніки виготовлення українських традиційних бісерних оздоб віднесено вишивання. Удосконалено типологію українських прикрас з бісеру. Уперше здійснено комплексний мистецтвознавчий аналіз системи художньої виразності українських традиційних бісерних оздоб. Доведено, що національна специфіка декоративно-образної системи художніх творів з бісеру проявлялася головним чином через орнаментику. Розглянуто композиційні особливості українських народних художніх виробів, описано найпоширеніші мотиви орнаментів та види орнаментальних композицій бісерних творів.

Досліджено іменники, які в східнослов'янських писемних пам'ятках ХІ - ХІV ст. уживалися на позначення прикрас. Лексико-семантичний аналіз слів на позначення ювелірних прикрас та оздоб одягу, зафіксованих у пам'ятках ХІ - ХІV ст., здійснено в семасіологічному, генетичному, функціональному аспектах. Вперше на основі текстових і словникових джерел визначено максимально повний корпус лексико-семантичного поля "назви прикрас". Досліджено походження, уточнено етимологію конституентів лексико-семантичного поля давніх іменників. Послідовно реконструйовано семантичну структуру, з'ясовано шляхи семантичного розвитку номінацій на позначення прикрас. Проведено корекцію словникових дефініцій лексем. Виявлено структурну організацію вказаного лексичного об'єднання на хронологічному зрізі даного періоду, досліджено структурно-семантичні зв'язки, з'ясовано причини динамічних зрушень у межах аналізованого угруповання. З'ясовано долю даних лексем у сучасній українській та інших слов'янських мовах.

Висвітлено культурний контекст формування та розвитку мистецтва прикрас в Україні зазначеного періоду. Розглянуто умови становлення, взаємовпливу і зв’язку з європейським мистецьким середовищем. Виявлено тенденції розвитку мистецтва художніх прикрас в Європі 1970 — 2016 pp. Простежено на прикладі творчості провідних художників основні концептуальні засади, спільні та відмінні риси в різних країнах і мистецьких школах. Розглянуто умови формування мистецтва прикрас в Україні з обов’язковим зосередженням уваги на ювелірних прикрасах і прикрасах з альтернативних матеріалів. Висвітлено особливості формування середовища виникнення прикрас із некоштовних альтернативних матеріалів і їх зв’язок з образотворчим і декоративно-ужитковим мистецтвом. Акцентовано увагу на властивостях застосування альтернативних матеріалів у прикрасах. Розглянуто творчість провідних митців. Висвітлено проблеми та перспективи розвитку мистецтва прикрас в Україні.

Мета роботи - дослідити художні особливості мереживних бойківських очіпків кінця ХIХ - початку ХХI ст. Визначити локальні ознаки, що формувалися в контексті традиційного жіночого вбрання упродовж окресленого періоду під впливом етнокультурних та мистецьких чинників. Методологія та методи дослідження. Методологічною основою є принцип системного підходу та комплексного дослідження. Для вивчення предмета дослідження використано порівняльно-історичний та типологічний методи. Метод опитування залучено під час польових досліджень. Аналіз мереживного декору здійснено з застосуванням мистецтвознавчого методу. Результати дослідження. Народний одяг населення Бойківщини від кінця XIX - початку ХХI ст. вирізнявся типологічним розмаїттям та художніми особливостями. Мереживні вироби характерні низкою ознак, притаманних лише цьому регіону чи навіть окремим місцевостям. З'ясовано, що з огляду на способи носіння, техніки виготовлення та художні характеристики на увагу заслуговують очіпки - головний убір на зразок ажурної шапочки для заміжньої жінки. Це - невід'ємний атрибут весільного обряду майже до половини ХХ ст., а в окремих місцевостях очіпок зберігався до смерті (як данина традиції) навіть до початку ХХI ст. Визначено, що очіпки вирізнялися сировиною, техніками та технологічними прийомами виготовлення, способами оздоблення, що формувало їхні локальні особливості, почасти унікальні. Виплітали вручну, використовували голку, застосовували спеціальні кросенця для техніки "брання". Віддавна використовували льон або коноплі, а від початку ХХ ст. - волічку та бавовну. З розповсюдженням промислових тканин сітку, виготовлену вручну, поступово замінюють купованою. Очіпки носили у поєднанні з іншими типами головних уборів, - відповідно до локальних етнографічних особливостей та естетичних уподобань населення. Матеріали, отримані під час авторських польових досліджень, а також пам'ятки з музейних збірок дозволяють говорити про унікальні локальні ознаки чепців із Турківського і частини Старосамбірського р-ну Львівської обл. (Західна Бойківщина, Галицька Бойківщина), які побутували в жіночому одязі, принаймні, від поч. ХIХ ст. Низкою спільних декоративних характеристик відрізняються ажурні очіпки зі Сколівщини чи південної частини Самбірського р-ну. З-поміж закарпатських очіпків кінця ХIХ - першої пол. ХХ ст. За характерними декоративними особливостями можна виокремити дві групи виробів - з Воловецького і Міжгірського (Закарпатська Бойківщина) та Великоберезнянського районів. Вироби, що побутували в жіночому вбранні кожного з цих осередків, можна проаналізувати в окремих публікаціях. Наукова новизна. Вперше зроблено спробу грунтовного аналізу локальних особливостей та художніх характеристик ажурних очіпків із Бойківщини у контексті традиційного жіночого вбрання. Запропонована типологія розроблена на основі авторських досліджень. Це значною мірою уможливлює введення до наукового обігу низки артефактів і відомостей, які засвідчують типологічне й мистецьке різноманіття ажурних головних уборів. Дослідження дозволяє розширити знання про традиційний одяг бойкинь кінця ХIХ - початку ХХI ст.

Уперше здійснено цілісний аналіз літературних джерел та визначено сучасний стан дослідженості теми. Окреслено джерельну базу, уточнено понятіево-термінологічний апарат. Досліджено основні тенденції розвитку прикрас в історичному контексті; уперше розроблено типологію нашийних і нагрудних народних прикрас Північної Буковини, які використовувалися в, та проаналізовано художні особливості нагрудних та нашийних народних прикрас Північної Буковини.