Розглянуто різні аспекти проблеми творення наукового тексту. Розкрито специфіку наукового стилю мовлення, вимоги до термінологічної культури, діалогічної спрямованості, змістової організації та нормативного оформлення наукового тексту. Висвітлено особливості наукової статті з психології. Наведено результати емпіричних досліджень процесу творення тексту науковцями (від проектування статті до її редагування). Проаналізовано зміст і особливості формування операцій авторського самоконтролю. Розглянуто роль технічних засобів у процесі текстотворення.

Рассмотрены разные аспекты проблемы создания научного текста. Раскрыты специфика научного стиля речи, требования к терминологической культуре, диалогической направленности, содержательной организации и нормативному оформлению научного текста. Освещены особенности научной статьи по психологии. Приведены результаты эмпирических исследований процесса создания текста учеными (от проектирования статьи до ее редактирования). Проанализированы содержание и особенности формирования операций авторского самоконтроля. Рассмотрена роль технических средств в процессе создания текста.

Висвітлено феномени полі- й інтертекстуальності в аспекті діалогічної організації навчального наукового тексту. Проаналізовано вияви мовної індивідуальності автора та його прихованих інтенцій у науково-навчальному тексті. Розкрито роль мовленнєвої поведінки адресанта у сприйнятті тексту комунікатами, визначено засоби авторизації в текстах науково-навчального підстилю. Охарактеризовано адресата науково-навчального тексту, його прагматичні сподівання, тактичні та стратегічні вияви специфіки адресованості навчального тексту. Виявлено, досліджено й охарактеризовано графостилістичні, лексико-семантичні, морфологічні та синтаксичні засоби діалогічної організації науково-навчальних текстів технічної галузі в аспекті стилістики ресурсів української мови.

Визначено лінгвістичні параметри наукового стилю, типологію помилок у категорійному апараті наукового тексту (НТ), проблеми його перекладу, типи синтаксичних помилок у НТ. Проаналізовано особливості помилок у зовнішньому оформленні текстів наукового стилю, пунктуаційного оформлення рубрик у студентських наукових роботах. Висвітлено мовну політику видавництва "Веселка", помилки у змістовій структурі видавничої продукції видавництва "Сіяч" м. Черкаси.

Зібрано основні синтаксично-стилістичні конструкції науково-технічної мови, що базуються на засадах української народної мови: центр висловлювання - дієслово; переважають активні конструкції, а також пасивна безособова конструкція з віддієслівною присудковою формою на -но, -то й виразною результативністю; обмежено вживання іменних складених присудків, а також суб'єктів дії в орудному відмінку тощо.

Описано стан вивчення зазначеної теми для україномовних художніх текстів і російськомовних газетно-журнальних і наукових. Аргументовано необхідність вивчення семантико-комунікативних характеристик, зокрема, характеристики реми як одного з головних організаторів зв'язності та цілісності україномовного науково-технічного тексту. Охарактеризовано стрижневі термінологічні одиниці як ремо-організатори цього тексту.

Розглянуто історичні підвалини та культурологічні аналоги формування корпусу української наукової публіцистики кінця XIX - поч. XX ст. і сучасного періоду, коли українська наукова література у цілому та її важливий складник - наукова публіцистика - відновлюють свої тематико-типологічні та мовностилістичні позиції. З огляду на подібність перебігу процесів доведено результативність орієнтації на вже напрацьований досвід, зокрема наголошено на необхідності відтворення жанрової системи наукової публіцистики.

Описано лексико-граматичні домінанти наукового тексту, які складають семантичне ядро всього тексту і впливають на інші як однорідні, так і різнорідні мовні одиниці, що належать до певного рівня системи мови, визначено науковий стиль як вид комунікації, виявлено його характерні особливості, виділено основні його жанри.

Розглянуто функціональні особливості текстів науково-технічного стилю, визначено найбільш вживані способи їх перекладу українською мовою.

Розглянуто таке поняття як мовленнєвий жанр "Наукова стаття" та його основні типи, подано різні дефініції редакційної статті та такого функціонального стилю мови як науковий, і на основі цього визначено особливості наукової редакційної статті, характерні ознаки, її специфіку. Досліджено характерні позамовні риси наукового стилю, а саме логічність, абстрагованість, аргументованість тверджень, послідовність, точність, переконливість викладу інформації та інші. На їх основі відбувається визначення мовних рис (граматичних та лексичних особливостей). Детально висвітлено поняття мовленнєвого жанру у лінгвістиці. Існує величезна різноманітність мовленнєвих жанрів, і різні дослідники представляють свої види мовленнєвих жанрів, які є дещо відмінними від тих видів мовленнєвих жанрів, що представляються іншими. Виділено стильові особливості мовленнєвого наукового жанру "Редакційна стаття", наведено визначення наукової редакційної статті, та її завдання, яке полягає у висвітленні відомостей наукових та технічних досліджень стисло, узагальнено та зрозуміло.

Описано лексичні та граматичні домінанти у науковому тексті. Висвітлено особливості їх відтворення українською мовою у підмові комп'ютерних технологій. Розглянуто визначення поняття домінанти в різних науках, висвітлено концепції домінанти тексту з погляду мовознавців та її теорії в сучасній лінгвістичній науці. Досліджено лексичні домінанти наукового тексту, а саме, термінологічну лексику підмови комп'ютерних технологій. Наведено класифікацію ілюстративного матеріалу за 4-ма принципами: тематично-понятійною направленістю термінів, структуризацією за найбільш вживаними словами, досліджено структуру термінів і засоби їх перекладу українською мовою. Детально розглянуто трансформації у разі відтворення українською мовою присудкових конструкцій, що являються граматичними домінантами у науковому тексті. Наведено кількісну та відсоткову інформацію, що відображає співвідношення застосування засобів перекладу для відтворення українською мовою граматичних домінантів.

Окреслено коло наукових проблем у вітчизняному мовознавстві, присвячених дослідженню образних засобів у науковому тексті. Наголошено на актуальності, меті й джерельному матеріалі розвідки. Схарактеризовано основні функції заголовка, який є одним із найефективніших засобів зацікавлення читацької аудиторії, та його участь у композиції тексту. Розглянуто основне призначення науково-популярного підстилю й роль образних засобів у ньому. На матеріалі журналу "Науковий світ" виявлено сучасні тенденції використання метафори в ролі заголовків науково-популярних статей, проаналізовано їх роль у розкритті й розвитку теми тексту, реалізації основних функцій заголовка; з'ясовано найуживаніші типи метафор, винесених у заголовок. Виявлено структурні особливості досліджуваних метафор. Зазначено, що перспективним є дослідження сучасних тенденцій у використанні інших образних засобів у науково-популярних текстах, зокрема традиційних і трансформованих фразеологічних одиниць, перифразів тощо.

З урахуванням досліджень допустовості іншими авторами простежено на матеріалі української наукової мови процес формування функціональних значень допустового речення, залежність останніх від мовленнєвих ситуацій, що в ньому відображені. Комунікативна функція допустового речення в науковій мові тісно повіязана з його логічною організацією. Це положення грунтується на висновках багатьох дослідників речень різної семантики. Логічний аспект речення заснований на загальнолюдських універсаліях, що знаходять у кожній з них свої національні специфічні форми вираження. Останні корелюють або не корелюють з подібними або не подібними засобами в інших мовах. Саме тому логічний аспект своєрідно співвідносний з комунікативними настановами речення у тій чи тій мовній стихії. Чотири реченнєві яруси: власне-семантичний, семантико-синтаксичний, формально-граматичний і власне-комунікативний, взаємодіючи між собою, створюють реальне речення, яке є мінімальною одиницею мовлення (тексту) і максимальною одиницею мови. Водночас вони перебувають у різних взаємовідношеннях і мають різний стосунок до змісту і форми речення.

Надано рекомендації щодо розробки системи підготовчих вправ з удосконалення вмінь перекодування інформації під час реферативного витвору вториного наукового тексту, згортання його до заданого обсягу без смислових втрат основного змісту першоджерела.

Комплексно описано структурно-семантичні особливості заголовків наукових праць (заголовків наукових статей, доповідей, тез повідомлень на конференціях та інших наукових робіт). Класифіковано заголовки наукових праць за їх синтаксичною структурою (заголовки-слова, словосполучення, речення та складне синтаксичне ціле). Класифікацію доповнено кількісними підрахунками. Виявлено семантичну структуру заголовків наукових праць, експериментально досліджено створення вдалих та виявлено причини появи невдалих заголовків. З'ясовано, що однослівні заголовки виражені переважно іменниками у формі називного відмінка, оскільки саме в них найяскравіше виявляється номінативна функція цієї лінгвістичної побудови. Встановлено, що дещо складнішим варіантом є заголовки, утворені прийменниково-відмінковими конструкціями, що складають другу структурну групу заголовків-словоформ. Отже, заголовок являє собою стислий текст. Це стиснення досягається за допомогою різних видів компресії, що впливає на коефіцієнт його інформативності.

Досліджено епістемічну модальність у науково-популярному дискурсі змісту інформаційно-оцінних висловлювань викладачів або студентів, що утворюють мовну тканину різними мовами; використовуючи різноманітні засоби вираження впевненості, сумніву та неповної впевненості в істинності повідомлюваного. Ці засоби є детермінативами, або маркерами, когнітивної діяльності суб'єкта мовлення - викладача або студента. Суб'єктивно-модальні функції мови в лекційному та практичному викладанні навчального матеріалу виражено в тому, що в межах способів можна передавати конкретне ставлення мовця до змісту висловленого, яке має широку гаму особистісних оцінок із градацією бажаності, умовності, наказовості, повинності.

Розглянуто stance ("позиція", "ставлення") та voice ("голос", "тон") як два взаємодоповнювальні теоретичні конструкти для вивчення авторської особистості у науковому дискурсі. Здійснено спробу синтезувати позиційно-центричний підхід К. Гайленда та тоно-центричний підхід Р. Іваніч для якнайповнішого і водночас чітко структурованого аналізу авторської присутності у науковому тексті. Обгрунтовано доцільність розгляду засобів вираження категоричності/некатегоричності (boosting/hedging) у рамках інтерперсонального позиціонування (взаємодії з читачем) замість текстуального позиціонування (ставлення автора до пропозиційної інформації).

Виокремлено й охарактеризовано комунікативну тактику мітигації в межах стратегії хеджування, яка активно реалізується в жанрі наукової рецензії. Визначено сутність цієї тактики, описано можливості її використання, специфіку в науковому дискурсі та засоби вираження в українській мові на матеріалі рецензій знаних в Україні та за її межами лінгвістів О. І. Бондаря та Ю. О. Карпенка як елітарних мовних особистостей.

Досліджено мовно-виражальні засоби, які впливають на комунікативність і стильову довершеність сучасних українськомовних наукових текстів. Наголошено на важливому значенні мови для розвитку творчого мислення, обгрунтовано теоретико-методологічні засади аналізу наукового мовлення в нормативному аспекті, запропоновано критерії оцінювання стильової витриманості наукових текстів. Виявлено й критично проаналізовано властиві псевдонауковому мовленню стильові помилки та комунікативні вади, визначено культурно-історичні та психологічні передумови його появи, показано його невідповідність прагматичним, естетичним та етичним нормам наукової комунікації. Доведено можливість і доцільність аналізу наукового мовлення з погляду виразності й читабельності, зроблено спробу обгрунтувати окремі норми наукового стилю, поглибити уявлення про властиві йому комунікативні якості. Досліджено виражальні засоби та механізми сприйняття, які забезпечують повноцінне засвоєння наукової інформації, підтримують увагу, заохочують до співдумання.